Чи є біткоїн волатильним? Як визначити волатильність? Як можуть ті, хто довго утримує актив, так рішуче казати «ні», тоді як ті, хто застряг у фіатному мисленні, так рішуче кажуть «так»? Хто з них має рацію? Чи повинні обидві сторони погоджуватися або не погоджуватися, чи обидва ці погляди можуть бути правдою?
Щоб по-справжньому відповісти на ці питання, ми маємо спочатку проаналізувати спеціальну теорію відносності Альберта Ейнштейна.
У спробі Ейнштейна краще зрозуміти, чи йшов час по-різному на двох годинниках, нам потрібно поглянути на один з його мисленнєвих експериментів: уявіть двох окремих спостерігачів, один з яких пасажир у поїзді, а інший спостерігає за тим, що відбувається з найближчої платформи. Пасажир поїзда бачить, як дві блискавки б'ють у кожен кінець поїзда, перша блискавка попереду поїзда, а друга блискавка позаду. Тим часом спостерігач на найближчій платформі бачить, як дві блискавки вдаряють одночасно у передню та задню частину поїзда. Пасажир поїзда стверджує, що передній удар стався раніше за задній, а очевидець з платформи стверджує, що удари сталися одночасно.
Чиє сприйняття правильне? Може вони обидва мають рацію? Ейнштейн вважав, що обидві інтерпретації є правильними, оскільки кожна з них має свою систему відліку.
Це привело Ейнштейна до спеціальної теорії відносності: різні системи відліку вимагають різного сприйняття одночасності подій. Простіше кажучи, наявність іншої точки відліку змінює сприйняття. Звичайно, це грубе спрощення та вузький погляд на набагато ширшу концепцію, але цього буде достатньо для розуміння того, як вона пов'язана з невідповідністю у сприйнятті волатильності біткоїнів.
За цією аналогією погляньмо на біткоїнерів як на пасажирів поїзда. Через характер технології ми подорожуємо з постійною швидкістю, заданою математикою та кодом. Усередині цього протоколу бачимо, що один біткоїн дорівнює одному біткоїну. Ми можемо переконатися в його дефіциті за допомогою обмеження пропозиції у 21 мільйон. Ми розуміємо, як відсутність необхідності в довірених третіх сторонах або центральних органах забезпечує однорангову систему, яка не вимагає довіри та дозволів. Ми розуміємо, що у кита не більше впливу на леджер, ніж у креветки. Ми знаємо, що кожні два тижні через коригування складності будуть вироблятися блоки приблизно раз на десять хвилин; нам знайомий термін «тік-ток, наступний блок».
Ніщо з цього не свідчить про волатильність. Навпаки, це говорить про послідовність мережі та про наше обґрунтоване сприйняття всередині стабільної та надійної системи передачі цінностей у просторі та часі. Ми, пасажири поїзда, яким є Біткоїн, краще приймаємо економічні рішення, які базуються на надійних системних принципах. Це одна з основних причин, через яку біткоїнери можуть мати та підтримувати низьку часову перевагу; ми не настільки сприйнятливі до спотворень, створюваних менш мінливими системами, що призводить до нестабільної економічної поведінки. Іншими словами, передбачуваність протоколу зберігає низьку часову перевагу.
З погляду стороннього спостерігача здається, що біткоїн волатильний. Його основною системою відліку є не мережа, а просто актив (зокрема, обмінний курс BTC/USD). Коли пропозиція долара сильно коливається, коли вартістю капіталу постійно маніпулюють – не кажучи вже про те, що конкуруючі, недосконалі валюти намагаються вирватися з гіперінфляції – сприйняття спостерігача спотворюється.
Це реальне застосування лінійки Вітгенштейна, концепції, згідно з якою: «Якщо ви не впевнені в надійності лінійки, коли ви використовуєте лінійку для вимірювання столу, ви можете використовувати стіл для вимірювання лінійки».
Погляд сторонніх спостерігачів на біткоїн як актив затуманений їхньою системою відліку, тобто надмірно заплутаний.
Що ще гірше, через цю передбачувану волатильність глядачі не зацікавлені у глибшому вивченні мережі Біткоїна. Їм комфортно у відомому. Вони не хочуть зробити зусилля, щоб зрозуміти, чому їхня довільно обрана система недосконала. Як зазначає Джефф Бут: «Можливо, найбільшою перешкодою для людей, які намагаються зрозуміти Біткоїн, є знання того, як грошова система працює сьогодні й в минулому, порівняно з тим, як вона працюватиме в майбутньому».
Вся дезінформація всередині фіатної системи відштовхує її складові від з'єднання крапок... водночас вони сидять на спорадичній та судомній каруселі. Вони або свідомо, або іншим чином погодилися з тим, що доля їхніх грошей (як засобу заощадження, засобу обміну та розрахункової одиниці) потенційно змінюватиметься приблизно кожні чотири роки з виборчими циклами. Їх привчили вірити, що має існувати невелика група еліт, які «найкраще знають», як маніпулювати зростанням економіки (при цьому ігноруючи властиві елітам стимули). Вони не беруть до уваги той факт, що валюта, яку вони змушені використати, втратила 99% своєї вартості за час свого існування.
Цей останній пункт підштовхує тих, хто перебуває всередині фіатної системи, прийняти перевагу часу, знаючи, що цінність їхнього часу та зусиль з часом знеціниться. Це ще більше спотворює їхню систему поглядів і, таким чином, їхню здатність приймати розумні економічні рішення; вибір між мінливим альтернативним активом, який вимагає невеликої часової переваги та великих зусиль для розуміння, і новим гаджетом, який забезпечує нескінченні викиди дофаміну… що ж, я бачу, чому це простий вибір для них.
Все це можна просто сформулювати так: біткоїнери визначають волатильність на основі своєї мережі та протоколу, тоді як фіатери визначають волатильність, дивлячись на біткоїн як на актив.
Як каже Gigi: «Біткоїн не волатильний. На відміну від людей». Тому ми маємо продовжувати переводити фокус з активу на мережу та протокол. Актив продовжуватиме демонструвати волатильність (у бік зростання у довгостроковій перспективі), що пов'язано не з мережею чи протоколом Біткоїна, а з волатильністю людської природи.
Це гостьовий пост Тіма Німейєра, співведучого Lincolnland Bitcoin Meetup. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.