Головним проривом в економіці XIX століття стало успішне розв’язання парадокса води та алмазів. Ще Адам Сміт замислювався над питанням щодо дешевизни води (без якої людина може прожити лише кілька днів) та вкрай високої ціни алмазів (які не є життєво необхідними для людей). Класична теорія вартості не могла адекватно пояснити цей парадокс.
Коректна відповідь була знайдена майже одночасно трьома видатними економістами з різних країн: австрійцем Карлом Менгером (у 1871 році), британцем Вільямом Стенлі Джевонсом (у 1871 році) та швейцарцем Леоном Вальрасом (у 1874 році). Вони пояснили, що для аналізу ціноутворення необхідно враховувати не загальну корисність блага (як це робили класичні економісти), а маржинальну (граничну) корисність.
Гранична корисність означає, що враховується вплив однієї додаткової одиниці товару на суб’єктивне задоволення споживачів. Через те, що запаси води в нормальних умовах є дуже великими, її гранична корисність швидко падає, та ціна на воду залишається низькою. А запаси алмазів є вкрай обмеженими, тому їхня гранична корисність залишається високою, що й визначає їхню високу вартість на ринку. Маржинальний аналіз сприяв кращому розумінню поведінки споживача та процесу досягнення рівноваги на ринку.
Спираючись на нову методологію маржиналізму, Вільям Стенлі Джевонс розробив теорію грошей, яка демонструє основні стадії, які має пройти будь-який товар на своєму шляху становлення як загальноприйнятих у суспільстві грошей. Ці принципи найбільш повно описані в його книзі «Гроші та процес обміну». Економіст виділив чотири етапи, які можна дослідити на прикладі золота як домінантної форми грошей протягом багатьох століть.
1. Предмет колекціонування. Спочатку всі товари, що претендують на роль грошей, повинні мати попит як предмети колекціонування. У такому випадку під цим терміном розуміється володіння якимось активом, що суб’єктивно сприймається людиною як щось цінне. Відносно золота, ця стадія передбачала його використання для ювелірних прикрас, тим більше, що воно не зазнавало впливу корозії та не викликало алергії чи негативних ефектів для здоров’я у власників.
2. Засіб збереження вартості. Далі серед великої кількості товарів, що можуть представляти інтерес як предмети колекціонування починають виокремлюватися ті, що дозволяють ефективно зберігати вартість протягом тривалого періоду часу. Так, золото виявилося значно ефективнішим у збереженні вартості порівняно з іншими цінними товарами.
3. Засіб обміну. Наступною важливою стадією є використання товару-грошей як засобу обміну. Бартер вимагає подвійного збігу потреб різних учасників ринку (наприклад, фермер має виявити інтерес у придбанні взуття, а його виробник – у придбанні молока, що дозволяє їм знайти взаємовигідні пропорції обміну), але на практиці такі ситуації трапляються нечасто. Тому саме надійний товар, що дозволяє зберігати вартість, як правило, й виступає посередником при обміні. Із золота карбувалися золоті монети, що й використовувалися для обміну протягом багатьох століть.
4. Одиниця виміру ринкової вартості. Останньою стадією за Джевонсом є використання обраного товару для вимірювання вартості всіх інших товарів та послуг. Тривалий час саме у золотому вимірі представлялися всі ринкові ціни. Навіть назви фіатних валют відображали різні вагові категорії золота: наприклад, долар становив близько 1/20 унції, а фунт стерлінгів – 1/4 унції. Як наслідок – курси валют також визначалися як співвідношення відповідної ваги золота у них.
Хоча Джевонс розробив свою теорію за 130 років до винаходу Біткоїна, його теорія найбільш точно описує трансформацію цифрового активу останніми роками. Першу стадію як предмет колекціонування Біткоїн пройшов у перші 10 місяців після видобутку Genesis Block. Тоді BTC ще не мав ринкової вартості, а монети просто пересилалися між учасниками мережі для інтересу. Видобуток блоків тоді здійснювався переважно Сатоші Накамото. Проте ця стадія виявилася вкрай необхідною для формування групи людей, що були лояльні до Біткоїна й вбачали у ньому суб’єктивну цінність.
Після здобуття біткоїном ринкової вартості, все більше людей почали помічати у ньому значний потенціал для збереження вартості. Сатоші також просував порівняння біткоїна із «цифровим золотом», таким чином підкреслюючи його роль як засобу збереження вартості. При цьому ефективне виконання цієї функції передбачає надання пріоритету довгостроковому інвестуванню у BTC як активу, що набуває ринкової вартості значно швидше за інші товари. Ця функція біткоїна також відрізняє його від усіх інших цифрових активів, коливання яких не відображають ситуацію на ринку в цілому.
Експерт Fox Business Карл Рунефельт стверджує: «Біткоїн – це кращий засіб збереження вартості в історії». Завдяки технологічним інноваціям біткоїн усуває обмеження золота та сприяє ефективнішому зберіганню заощаджень у часі та просторі.
Становлення біткоїна як універсального засобу обміну має довгу історію. Все почалося з купівлі двох піц за 10 000 BTC у 2010 році. Проте використання біткоїна для невеликих транзакцій довгий час ускладнювалося порівняно високими комісіями. Біткоїнери також відмовлялися збільшувати блок, щоб не створювати загроз децентралізації. Оптимальним підходом виявилася розробка протоколу другого рівня Lightning Network, який дозволяє здешевити переказ монет та зробити їх майже миттєвими. Застосування Lightning Network у ритейлі по всьому світу останніми роками підтверджує, що біткоїн нарешті став універсальним засобом обміну, в тому числі при купівлі недорогих товарів та послуг.
Останньою фазою за Джевонсом є використання грошей як одиниці виміру вартості. Можна стверджувати, що біткоїн зараз перебуває на цьому етапі. Хоча існує чимало товарів та послуг, які можна безпосередньо придбати за BTC, у більшості випадків ціни у BTC вираховуються через курс до фіатних валют. Обсяг прямих контрактів у BTC без будь-якої прив’язки до фіатного виміру залишається незначним. Довгострокове зниження волатильності біткоїна (яке вже відбувається) та зростання його капіталізації до рівня золота та провідних фіатних валют сприятиме повному виконанню останньої фази становлення універсальних цифрових грошей.
Теорія грошей Вільяма Стенлі Джевонса дозволяє зрозуміти основні стадії, що мають пройти товари, що претендують на статус грошей. Біткоїн вже вдало подолав три з чотирьох фаз і зараз перебуває на останньому етапі. Теорія Джевонса також демонструє неспроможність так званих «вбивць Біткоїна», що роблять ставку на швидкість переказів у секунду, ігноруючи функцію збереження вартості, що є первинною відносно засобу обміну.