Чи потрібен Біткоїну міст до фіата

Міст до фіата

Все більше людей у світі розуміє недоліки фіатної та інфляційної фінансової системи. Як наслідок, вони готові здійснити перехід на тверді гроші у вигляді BTC. Тому біткоїн все частіше використовується як для зберігання коштів, так і для здійснення платежів.

У більшості країн біткоїн не визнають як засіб платежу, адже уряди та центробанки не хочуть втрачати свою монетарну монополію. Вони створюють штучні перепони для біткоїна, що можуть мати різні форми: від платіжних мостів до різноманітних посередників.

Наприклад, біткоїни можуть прийматися лише через сервіси, що конвертують BTC у фіат. Також розповсюдженим є варіант, коли купівля товарів та послуг за біткоїни відбувається не напряму, а через додатковий обмін. Уряди змушують торговельні мережі робити так через невизнання біткоїна як платіжного засобу. Для покупців це створює додаткові незручності та збільшує вартість закупівель на відповідний відсоток, що складають комісії.

Дуже розповсюджені нині практики KYC («знай свого клієнта») та AML (протидія відмиванню коштів) також виконують функції таких мостів, адже збільшують державний контроль та загальмовують гіпербіткоїнізацію. Однією з важливих рис BTC від самого початку була приватність, адже всі власники монет можуть конфіденційно його використовувати. Звичайно, багато, що залежить від персональної дисципліни та відповідальності користувача, але використання різних адрес та повної ноди, а також сервісів з мікшування транзакцій та браузеру Tor дозволяють забезпечити належний рівень захисту персональних даних.

Фіатна система, навпаки, створена на принципах тотального контролю за фінансовими операціями громадян. Тому уряди та центробанки активно запроваджують нові норми й правила, що максимально обмежують використання приватних транзакцій або грошово-кредитних операцій без використання фіата чи його аналогів.

Чи потрібно це Біткоїну

Очевидно, що Біткоїн є повністю автономною та незалежною фінансовою системою, яка не потребує ані фіату, ані жодного іншого державного втручання. Однією з основних характеристик Біткоїна є його децентралізація, що дозволяє ігнорувати зовнішні атаки з боку урядів, міжурядових організацій чи інших інституцій.

Проте щодо окремих користувачів та тих біткоїнерів, які лише починають свій шлях «кролячою норою», то все залежить від конкретних обставин та альтернатив, що існують на цей момент. У деяких країнах користувачі можуть бути змушені використовувати такі канали отримання чи використання біткоїна. У більшості випадків це все одно краще, ніж мати всі заощадження у фіаті. Фінансова криза останніх тижнів у Нігерії яскраво засвідчує це.

Оптимальним варіантом є придбання BTC у приватний спосіб: наприклад, за допомогою інших біткоїнерів або через сервіси на зразок Hodl Hodl, що не вимагають KYC-верифікації. Щодо використання монет, то прямі угоди в BTC при придбанні товарів та послуг, а також укладанні контрактів (включаючи зарплату, гонорари ті інші форми винагороди за працю) є найкращим варіантом для прискорення гіпербіткоїнізації.

Невірним підходом є використання стейблкоїнів, які сприймаються як цифрові активи з меншою волатильністю. По-перше, через паритет з фіатними валютами (наприклад, доларом США) вони не можуть уникнути систематичної втрати своєї купівельної спроможності. По-друге, вони перебувають під постійним моніторингом державних установ, тож стандарти приватності не можуть бути високими за визначенням. По-третє, Біткоїн пропонує цілу екосистему додаткових послуг та протоколів на базі свого блокчейну.

Відомий біткоїнер Gigi зазначає: «Стейблкоїни – це просто приховані шиткоїни».

Що буде далі

Можна передбачити, що уряди й центробанки будуть і надалі чинити опір гіпербіткоїнізації. Вони можуть реалізовувати свої плани як у м’якій формі через створення додаткових мостів чи інших обмежень, так і у більш радикальній манері через спроби заборонити біткоїн або майнінг.

Досвід попередніх таких спроб доводить, що учасники Біткоїн-екосистеми відповідають на такі спроби тиску переміщенням обладнання та ресурсів до більш ліберальних юрисдикцій. Як наслідок – економіки відповідних країн лише втрачають від таких ініціатив своїх урядів. Згодом більшість державних інституцій змушені скорегувати свою політику.

Щодо більш м’яких способів тиску, то вони можуть активно застосовуватися з метою створення передумов для запровадження та активного застосування CBDC громадянами відповідних країн. Уряди можуть створити ілюзію вигіднішого використання цифрових валют центробанків порівняно з біткоїном, особливо на перших етапах. До того ж популярні ЗМІ можуть традиційно представляти ситуацію у необ’єктивний спосіб, зневажаючи переваги децентралізації та стійкості до цензури.

У будь-якому випадку створення та розвиток Біткоїн-хабів та екосистеми, що уможливлює надання багатьох послуг без використання фіата та традиційних фінансових елементів, об’єктивно відбувається як у онлайн-, так і офлайн-вимірах. Отже, спроби державних та наддержавних інституцій суттєво загальмувати цей процес не можуть виявитися ефективними у довгостроковій перспективі.

Висновки

Біткоїн функціонує як повністю автономна та ефективна грошова та технологічна система, що не залежить від регуляторного визнання. Проте сьогодні існує чимало фіатних мостів, чия мета – створити додатковий попит на фіат та обмежити використання BTC. Але розвиток Біткоїн-екосистеми та усвідомлення переваг Біткоїна порівняно з іншими цифровими альтернативами поступово розв’яже цю проблему. Головні рекомендації для біткоїнерів наразі – максимізація власної приватності та інтеграція з іншими власниками монет для створення замкнутого циклу з купівлі й продажу товарів та послуг без залучення жодних фіатних валют.