Біткоїн та Web3 – зовсім різні підходи щодо технологічної та економічної взаємодії між людьми на глобальному рівні. Тож зупинимося на основних моментах. Перш за все біткоїн – це цифрові гроші, до того ж найдефіцитніші в історії людства. Їх загальна пропозиція обмежена алгоритмом, що заклав ще Сатоші Накамото, й ніхто не може його змінити без загального консенсусу (навіть сам творець Біткоїна). До того ж графік емісії монет відомий до 2140 року (коли буде видобуто останні сатоші), а кожні чотири роки випуск додаткових коїнів зменшується вдвічі.
Натомість Web3 не мають жодного відношення до грошей. Вони можуть застосовувати різні монети та токени. Але якщо їх класифікувати, то вони – не товар (як біткоїн), а у кращому випадку – незареєстровані цінні папери. Тобто вони просто представляють певний проєкт чи команду із відповідними ризиками. На жаль, у сфері Web3 також досить багато сумнівних та навіть шахрайських схем. А сегмент DApps традиційно є лідером за обсягом хакерських атак та незаконному виводу активів клієнтів.
Водночас Біткоїн забезпечує справжню децентралізацію. Чому? Тому що у нього немає центрального сервера, гендиректора чи ради директорів. Ніхто не контролює й одноосібно не керує протоколом чи емісією монет. Всі біткоїнери мають рівні права й можуть самостійно перевірити всі свої (й не тільки свої) транзакції за допомогою повних нод. Тому Біткоїн не можна знищити чи припинити його діяльність.
У Web3 з децентралізацією великі проблеми. Це досить іронічно з огляду на те, що саме тут люблять давати назви на зразок «децентралізовані автономні організації» (DAO) чи «децентралізовані застосунки» (DApps). Проте у всіх випадках є орган управління, менеджмент проєкту та потенційні точки відмови. Участь у таких ініціативах завжди потребує довіри до команди чи третіх осіб, яких ви навіть не знаєте (а гасло біткоїнерів: «не довіряй, перевіряй»).
Наступним важливим моментом є блокчейн та алгоритм консенсусу. Біткоїн використовує алгоритм Proof-of-Work, що був розроблений на основі протоколу Hashcash Адама Бека. Він передбачає, що ноди визначають дійсний ланцюжок транзакцій на основі того, в який із наявних варіантів вкладено більший обсяг роботи. Іншими словами, щоб додати одну невірну транзакцію, зловмисникам буде потрібно перевиконати весь (безпрецедентно великий) обсяг обчислювальної роботи, що було проведено у попередні 15 років. На це не вистачить ресурсів ані у корпорацій, ані в урядів. Тож саме Proof-of-Work робить блокчейн Біткоїна найбільш надійним і стійким до будь-яких атак. Слід зазначити, що є й інші блокчейни на цьому алгоритмі, але на Біткоїн припадає близько 94% загального хешрейту, тож він у десятки разів надійніший, ніж усі інші блокчейни разом.
Web3-проєкти здебільшого використовують алгоритм Proof-of-Stake, а іноді є й ще більш екстравагантні варіанти (наприклад, Proof-of-Authority чи Proof-of-Burn). Хоча такий вибір, як правило, пояснюється прагненням до більшої швидкості транзакцій та меншого екологічного впливу, ці реалізації створюють загрози надійності для користувачів. Якщо виникають проблеми у блокчейні, то вони відразу позначаються й на роботі всіх розгорнутих застосунків чи програм. До того ж Proof-of-Stake надає чималі переваги у керуванні та підтвердженні транзакцій користувачам з великою кількістю монет. Тобто багаті учасники монет мають більше прав та важелів впливу за всіх інших (у мережі Біткоїна права у всіх однакові, й навіть найбагатший власник не може дискримінувати найбіднішого).
Наведемо приклад, близький для прихильників Web3. Припустимо, ви хочете придбати NFT. Якщо ви обираєте Ordinals, то запис буде збережено і записано безпосередньо у блокчейн Біткоїна. Тобто з ним уже нічого не може трапитися, і його буде неможливо видалити. Але якщо ви обираєте інший блокчейн, то там буде лише токен з посиланням на метадані, що зберігаються десь в іншому місці (на зразок IPFS). Тобто, по-перше, сам блокчейн є менш надійним, а, по-друге, виникає додатковий фактор ризику залежності від компанії, що зберігає дані.
Зараз мова не йде про доцільність чи недоцільність інвестування у NFT. Просто на цьому прикладі видно, що стандарти захисту даних при використанні Біткоїна та інших Web3-альтернатив принципово відрізняються, навіть коли мова йде про схожий функціонал.
Цінності, що стоять за Біткоїном та Web3, кардинально різні. Біткоїнери цінують індивідуальну свободу, децентралізацію, незалежність та досягнення рівноправного консенсусу з усіх суперечливих питань. Біткоїнери також орієнтовані на довгостроковий період. Вони не надто переймаються короткостроковою волатильністю, адже розуміють природу Біткоїна та його унікальні характеристики. Через те, що обсяг фіатної грошової маси постійно зростає, а пропозиція біткоїна обмежена, курс BTC продовжуватиме зростати від циклу до циклу, що ми зараз і бачимо.
Натомість прихильники Web3 люблять технологічні інновації самі по собі, навіть не дуже розуміючись на їхніх потенційних ризиках. Вони також надають перевагу короткостроковому збагаченню перед довгостроковим інвестуванням. Тож під час ведмежих ринків цей сектор починає значно падати, а вартість відповідних токенів чи NFT може втрачати у ціні до 99%. Деякі користувачі розуміють довгострокові переваги Біткоїна, але не готові очікувати й ходлити, тож беруть на себе непропорційні ризики.
Хоча Біткоїн і Web3 нерідко згадують у контексті блокчейну та інновацій, вони принципово відрізняються фактично за всіма можливими критеріями. І мова йде не лише про технологію, а скоріше про загальне бачення, цінності та пріоритети. У той час як Web3-проєкти виникають та зникають, Біткоїн продовжує стало розвиватися та змінює на краще життя людей, спільнот та цілих країн.