Розбираємося у суті обмежень протоколу Taro

Taro нарешті випустив бета-код для тестової мережі, і залишається предметом дискусій вже протягом кількох тижнів. Багато хто говорить про нього як про своєрідну панацею від проблем людей у країнах, що розвиваються, або тих, які постраждали від наближеної або явної гіперінфляції. Багато хто бачить його як спосіб розв’язання усіх проблем. Можливість самостійно зберігати кошти, уникнути властивої біткоїну волатильності, мати доступ до Lightning як платіжної мережі. Він мав би стабільність фіата, не втрачаючи доступу до відкритості Біткоїна та стійкості до цензури. Дійсно, він може принести багато користі, і так, він забезпечує «стабільність» фіатної валюти, одночасно забезпечуючи інтероперабельність з мережею Біткоїна, але багато людей, які обговорюють його, часто перебільшують його чесноти.

Для використання Taro в Lightning Network необхідно, щоб був партнер, який розуміє протокол Taro, і, що більш важливо, володіє активом, який ви хочете отримати (або готовий прийняти актив, який у вас є, і який ви бажаєте витратити), а також обмінювати цей актив на біткоїни в обох напрямках. У власне Lightning Network вузли мережі просто обмінюються контролем над біткоїнами в одному каналі одночасно з обміном контролем над біткоїнами в іншому каналі. Там немає валютного ризику, немає ризику волатильності – один біткоїн дорівнює одному біткоїну. В ході сприяння передачі активів Taro в обмін на біткоїни на межі мережі все це припущення повністю випаровується. Кожна транзакція, яку проводить користувач, тепер становить валютний ризик для оператора вузла, який надає послуги користувачам Taro у Lightning Network. Кожного разу, коли користувач Taro з відкритим для цього вузла каналом отримує гроші, оператор вузла купує біткоїни (які він отримує через Lightning Network) за допомогою фіатних токенів, які він надсилає цьому користувачеві через канал Taro. Кожного разу, як користувач Taro надсилає гроші, оператор вузла продає біткоїни за фіат, коли отримує стейблкоїн Taro, а потім передає біткоїни через мережу Lightning Network.

Набір навичок, потрібний для керування таким вузлом, є зовсім іншим у порівнянні з вузлом, що використовує лише біткоїни. По суті, вам доводиться торгувати надзвичайно швидко, коли рішення про те, коли торгувати, приймаєте навіть не ви в намаганні знайти вигідні можливості, а ваші колеги з каналу Taro, коли їм потрібно надіслати чи отримати гроші. Насправді існує лише два варіанти розв'язання цієї проблеми.

У першому варіанті вам потрібно торгувати не лише в межах транзакцій, які ви обробляєте. Ви повинні активно торгувати на ринку з огляду на транзакції, які ви здійснюєте (незалежно від того, купуєте ви чи продаєте біткоїни), щоб збалансувати потенційний ризик, якому ви піддаєтеся. Кожного разу, коли ви продаєте біткоїни, дозволяючи користувачеві Taro надіслати фіат, вам потрібно купувати ту саму суму біткоїнів, тому що ви ризикуєте втратити частину цих біткоїнів, якщо ціна підніметься до того, як цей користувач знову отримає кошти. Кожного разу, коли ви купуєте біткоїни, дозволяючи користувачеві Taro отримати фіат, вам потрібно продати частину біткоїнів на вашому балансі, щоб переконатися, що у вас є фіат для покупки біткоїнів наступного разу, коли користувач Taro надсилатиме кошти. Це можна зробити за допомогою опціонів, торгівлі з кредитним плечем тощо, але принцип залишається незмінним.

Другий варіант – заборонити користувачам надсилати або отримувати гроші, коли ви відчуваєте, що ринок ось-ось піде проти вас. Це призвело б до повної деградації та непрактичності у взаємодії з користувачами Taro, які відкрили канали з вами. Подумайте, як би було неприємно, коли б ваші вхідні або вихідні платежі відхилили через те, що ціна біткоїна змінюється. Що й відбувається, буквально весь час.

Ця зовсім інша динаміка потребує набагато вищого ступеня спеціалізації та навичок для успішного запуску вузла Lightning, який пропонує послуги Taro. Це майже напевно призведе до дуже високого ступеня централізації з врахуванням того, скільки вузлів у мережі будуть фактично підтримувати користувачів, що відкривають з ними канали Taro.

Подальшим посиленням цього централізованого тиску стане ще більша проблема, про яку всі знають, але воліють замовчувати: нормативне регулювання. Наразі згідно з чинним законодавством Lightning не оголошено актом переказу грошей або регульованою фінансовою діяльністю, і рішення Служби із боротьби з фінансовими злочинами США (FinCEN) від 2014 року про те, що послуги умовного депонування з використанням криптовалюти явно не є переказом грошей, становить неймовірно вагомий аргумент, на якому слід наполягати, а саме, що на технічному рівні Lightning – це просто депонування.

Обмін одного активу на інший є абсолютно чітко регламентованою діяльністю в більшості країн. Це саме те, що роблять вузли Lightning, які підтримують канал Taro, коли одноранговий вузол Taro надсилає та отримує кошти – вони обмінюють стейблкойни (фіат) на біткоїни або навпаки. Як показала низка судових переслідувань проти трейдерів LocalBitcoin у Сполучених Штатах, такі операції, що регулярно вчиняються з метою отримання прибутку, а не лише в рамках здійснення особистих інвестицій, однозначно вважаються діяльністю оператора грошових коштів (MSB).

Це супроводжується усіма нормативними вимогами такої діяльності; веденням документації, правилами ідентифікації клієнтів та протидії відмиванню грошей, виконанням урядових запитів на вчинення дій та судових ухвал. Це фактично перетворює ці вузли на Strike, компанію, яка має відповідати низці державних нормативних актів і вимог. Не зрозумійте мене неправильно: для людей, яким зручно взаємодіяти з компаніями, які відповідають цим вимогам, це безсумнівно може забезпечити значну користь і цінність, але це все одно регульований бізнес. Це не чарівна децентралізована панацея, що відкриває двері для масштабованого самостійного використання стейблкойнів. Це протокол, який може спростити життя й зменшити клопоти для компанії, яка пропонує інтеграцію біткоїнів/фіату, як-от Strike, в управлінні фіатною стороною бізнесу.

Тепер, обговоримо діяльність ончейн; Taro дійсно має певну користь у цьому відношенні. Немає жодних вимог залежати від вузла Lightning, який сприятиме обміну між активами – це все прямі транзакції в мережі, однак тут все ще є два потенційні ускладнення. Використання мережі для щоденних платежів доступне не всім; сьогодні блоковий простір може бути дешевим, але стимули для зростання попиту на нього означають, що цей простір стане дорожчим. В контексті позиціювання як розв'язання проблем волатильності валюти та нецензурованих платежів, це обмеження має бути визнано як і у випадку із самим Біткоїном. Друга складність полягає в тому, як працює Taro; будучи зобов’язанням щодо даних всередині UTXO (невитраченого вхідного залишку транзакції) Taproot, він вимагає фактичного створення виходів біткоїнів, щоб витрачати та зберігати активи Taro. Для будь-якого користувача, який в першу чергу переймається простим використанням активів Taro, а не біткоїнів, це, ймовірно, станеться, коли він оброблятиме багато UTXO дуже невеликої вартості у біткоїнах просто для зберігання та використання активів Taro. Єдиним виходом із цього було б створити протокол, використовуючи щось на кшталт PayJoin, щоб відправник співпрацював з одержувачем у здійсненні транзакції, яка передавала активи Taro, гарантуючи, що кожен із них може підтримувати лише один UTXO в біткоїнах замість створення багатьох дрібних з кожною транзакцією. Однак це матиме досить великі наслідки для конфіденційності користувачів Taro.

Отже, підіб'ємо підсумки: Taro дійсно представляє реальну корисність як засіб платежу без волатильності, притаманної самому біткоїну, але це зовсім не магічна панацея. Щоб взаємодіяти з Taro через мережу Lightning Network, користувачам доведеться відкривати канали з вузлами Lightning, які при цьому стають відкритими для величезної кількості нормативних вимог, а для того, щоб використовувати Taro безпосередньо ончейн, користувачам доведеться мати справу з усіма наявними в Біткоїна обмеженнями та витратами, пов’язаними з масштабуванням, на додачу до вимоги мати певну розумну кількість біткоїнів для здійснення транзакцій передусім з активами Taro (якщо вони в основному є користувачами Taro і ще не володіють певною кількістю біткоїнів, які можуть бути використані як «якір» Taro).

Це дуже цінний інструмент для компаній, які хочуть запропонувати організацію взаємодії фіата/біткоїнів як послугу, оптимізуючи технічну інтеграцію та управління фіатною частиною цього, і це може бути інструментом для прямого використання ончейн стейблкойнів та інших активів Taro – але це не якась чарівна панацея. Це не якась децентралізована країна чудес. Це бізнес-інструмент та новий спосіб зберігати інші токени ончейн. Нічого більше.

Це гостьова публікація Шинобі, викладача-самоучки у сфері Біткоїна та орієнтованого на технології ведучого подкастів про Біткоїн. Висловлені думки є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc або Bitcoin Magazine.