Історія Lightning: від мозкового шторму до бета-версії

Історія Lightning: від мозкового шторму до бета-версії

Lightning Network, оверлейна мережа Біткоїна для дешевих і миттєвих транзакцій, багато років перебувала в процесі створення. Це розповідь про період від формування її концепції, аж до теперішнього часу.

Перші роздуми

Найдавніші витоки Lightning Network можна простежити аж до самого Біткоїна.

Першою частиною головоломки Lightning є концепція під назвою «платіжні канали». Платіжні канали – це, по суті, баланси біткоїнів між двома користувачами Біткоїна, і тільки двома користувачами: решті світу не потрібно знати чи піклуватися про їхні взаємні баланси. Важливо, що ці баланси можна оновлювати, не вимагаючи ончейн-транзакцій у Біткоїні; де баланс одного користувача збільшується, баланс іншого зменшується на таку ж величину. Фактично це дозволяє обом учасникам здійснювати транзакції між собою, не обтяжуючи всю мережу даними про їхні транзакції.

Після того, як користувачі завершили транзакцію, вони можуть врегулювати свій платіжний канал, передавши лише одну транзакцію у мережу: ця транзакція виплачує кожному те, що вони повинні отримати на основі балансів свого каналу. Як позитивний момент для цих користувачів, це також означає, що оновлення даних каналу («офчейн-транзакції») є дешевшими, оскільки не вимагають плати за майнінг, і швидшими, оскільки не вимагають підтверджень у блокчейні.

Ця загальна ідея, ймовірно, така ж стара, як і найперше програмне забезпечення для Біткоїна, випущене Сатоші Накамото у 2009 році. Bitcoin 0.1 включав чорновий проєкт коду, який дозволяв користувачам оновлювати транзакцію до її підтвердження:

код

Чорновий проєкт коду платіжного каналу, включеного в Bitcoin 0.1. Джерело: GitHub

Попри те, що цей код був чорновим проєктом, Сатоші Накамото деталізував те, як можуть працювати платіжні канали, у приватному спілкуванні з тодішнім розробником bitcoinj Майком Хірном.

Кілька років потому, у 2013 році, Хірн опублікував пояснення Сатоші Накамото щодо платіжних каналів у списку розсилки для вдосконалення Біткоїна:

Пояснення

Пояснення Сатоші Накамото стосовно того, як можуть працювати платіжні канали, у викладі Майка Хірна. Джерело: список розсилки для вдосконалення Біткоїна

Перші платіжні канали

Хоча загальна концепція платіжних каналів існує так само довго, як і сам Біткоїн, проєкт Сатоші Накамото не був повністю безпечним. Найголовніше, користувач у платіжному каналі міг вступити в змову з майнерами для того, щоб було підтверджено старішу транзакцію, вимагаючи більше біткоїнів, ніж мав би дозволити баланс каналу.

Розв'язання цієї проблеми було вперше запропоновано влітку 2011 року, після того, як Сатоші Накамото залишив проєкт Біткоїн. Користувач форуму Bitcointalk «hashcoin» окреслив дворівневий платіжний канал, який вимагав, щоб користувачі обмінювалися кількома частково підписаними транзакціями з мультипідписом та транзакціями з таймлоком (тимчасовим блокуванням коштів), які залежали одна від одної, щоб бути дійсними. Якби один учасник раптом зник, інший через деякий час зміг би вимагати отримання усіх коштів у платіжному каналі. Недоліком такого проєкту, однак, було те, що канали «hashcoin» могли працювати лише в одному напрямку. «Аліса» могла платити «Бобу» довільну кількість разів, але Боб не міг платити Алісі через той самий канал.

Ідея, схожа на ту, що належала «hashcoin», знову випливла на початку 2013 року, і цього разу вона покинула царину теорії. У квітні того ж року Джеремі Спілман описав концепцію платіжного каналу в списку розсилки для вдосконалення Біткоїна. Він навіть закодував Proof-of-Concept (PoC) (з англ. доказ концепції). Цей проєкт, своєю чергою, був скоригований Майком Хірном, після чого майбутній учасник Bitcoin Core, співзасновник Blockstream і розробник Chaincode Labs Метт Коралло перетворив концепцію на робочий код bitcoinj до середини 2013 року.

Ще через рік, у 2014 році, Алекс Аксельрод (нині інженер Lightning Labs) першим запропонував двонапрямний платіжний канал. Аліса могла платити Бобу довільну кількість разів, у той час, як, використовуючи зменшення таймлоків, Боб міг платити Алісі в межах того ж каналу, хоча й обмежену кількість разів. Однак, на відміну від односпрямованих платіжних каналів, це рішення ніколи не було реалізовано в коді.

Перші концепції платіжної мережі

Приблизно в той самий час, коли були запропоновані перші платіжні канали, дехто, зокрема, розробники Bitcoin Core Пітер Тодд і Гевін Андерсен — думали про платіжні мережі поза блокчейном. Якби Аліса могла платити Бобу через офчейн-транзакцію, а Боб міг би платити Керол через офчейн-транзакцію, то Аліса могла б платити Керол через Боба, не вимагаючи жодних транзакцій всередині блокчейну.

Корне Плой (зараз розробник Lightning на голландській біткоїн-біржі BL3P) також працював над платіжним рівнем ієрархічної структури для Біткоїна, який він вперше запропонував як приблизну ідею у 2011 році.

Хмари

Рання ілюстрація проєкту Плоя щодо платіжного рівня ієрархічної структури, який переросте в Amiko Pay, попередника Lightning Network. Джерело: Корне Плой

З пропозиціями, доданими розробником Bitcoin Core і майбутнім технічним директором Blockstream Грегорі Максвеллом, а також винахідником Ripple Райаном Фуггером (серед інших), ця ідея з роками еволюціонувала в злиття Біткоїна та оригінальної технології Ripple, в результаті чого з’явилася система, яку Плой назвав Amiko Pay. Попередні проєкти Amiko Pay не застосовували платіжні канали й, отже, вселяли довіру до системи, однак: якби один користувач раптом відмовився розрахуватися з іншим користувачем, останній не мав би права на захист.

Початково пропозицію щодо платіжної мережі, яка використовує платіжні канали, висунув математик і майбутній співзасновник Bitcoin eBassy TLV Мені Розенфельд влітку 2012 року. На форумі Bitcointalk Розенфельд описав систему, в якій Боба (з наведеного вище прикладу) замінено на платіжного оператора, клієнтами якого є Аліса і Керол. Своєю чергою, платіжний оператор міг би також мати канали з іншими платіжними операторами з більшою кількістю клієнтів, перетворюючи мережу платіжних каналів на розгалужену систему.

Хоча така система внесла трохи довіри до платіжних операторів — вони могли відмовитися пересилати платіж і натомість притримати гроші, але цей ризик вважався незначним: трюк спрацював би лише для одного платежу, перш ніж клієнт помітив би та припинив використовувати канал. Крім того, більші платежі можна було б розбити на менші поступальні платежі, так що, якби один платіжний оператор виявився ненадійним, лише невелика частина платежу була б втрачена.

Це рішення випливало кілька разів протягом багатьох років. Наприклад, учасник Bitcoin Core Пітер Тодд у 2014 році опублікував концепцію в списку розсилки для вдосконалення Біткоїна. Тим часом на початку 2015 року платіжна система BitPay опублікувала Білу книгу (проєктний документ) про подібні платежі між каналами («Імпульс»). Також подібне технологічне рішення фактично впроваджувалося шведським стартапом Strawpay, під назвою Stroem (або Ström), приблизно в той же час — але жоден з цих етапів розробки так і не отримав значущого успіху.

Лого

Логотип нині неіснуючого стартапу у сфері мікроплатежів Strawpay. Джерело: Інтернет-архів

Відносно рання спроба створення «такої, що не вимагає довіри» мережі платіжних каналів була зроблена Алексом Аксельродом. Вперше описане у wiki draft у 2013 році та маючи на меті реалізацію у вигляді Proof-of-Concept (доказу концепції) протягом 2014 року, технологічне рішення Аксельрода пройшло довгий шлях до розв'язання проблеми на теоретичному рівні.

Основна проблема полягала в тому, що на практиці це все одно було б досить незграбним. Наприклад, якби платіж зірвався будь-де на шляху транзакції, користувачам не залишалося б нічого іншого, окрім як чекати, поки кошти не будуть звільнені через таймлоки платіжного каналу, що потенційно могло зайняти місяці.

Тим часом до 2015 року Amiko Pay Плоя так розвинулася, що потенційно могла працювати «не вимагаючи довіри». Однак його проєкт вимагав би відносно далекосяжних змін у протоколі Біткоїна, аж до того, що ставав би необхідним відкат певних типів транзакцій. Хоча це технічно можливо, було неочевидно, чи будуть сприйняті такі зміни до протоколу Біткоїна.

Пізніше того ж року дослідники з технічного університету в Цюріху (ETH Zurich), доктор Крістіан Декер (зараз у Blockstream) і Роджер Ваттенхофер запропонували ще один проєкт оверлейної мережі у своїй Білій книзі «Швидка і масштабована платіжна мережа з дуплексними каналами мікроплатежів у біткоїні». Їхнє рішення значною мірою покладалося на таймлоки як свого роду «пристрій зворотного відліку» для дійсності платіжного каналу, що поєднувалося з криптографічним прийомом під назвою «дерево недійсності» для прострочених балансів каналу.

Рішення Аксельрода, пізніші проєкти Amiko Pay і дуплексні канали мікроплатежів (DMCs) були в чомусь схожі на Lightning Network і могли працювати автономно, вдаючись до різних компромісів. Якби Lightning Network не було винайдено, будь-яке з цих рішень могло б стати (основою) базового рівня масштабування Біткоїна.

Але звичайно, мережа Lightning Network була винайдена.

Мережа Lightning Network

Після багатьох років еволюції платіжних каналів і проєктів платіжних мереж усі частини головоломки нарешті зійшлися на початку 2015 року.

Таддеус «Тадж» Драйя, технічний директор платформи для торгівлі смарт-контрактами Mirror, і Джозеф Пун написали Білу книгу (проєктний документ) під назвою «Мережа Lightning Network для Біткоїна: масштабовані миттєві платежі поза блокчейном», вперше опубліковану у лютому того ж року.

Це виявилося кардинальним поворотним моментом.

Біла книга Lightning Network, як почали називати цю публікацію, запропонувала кілька технологічних рішень для реалізації мережі платіжних каналів, що абсолютно «не потребує довіри»: жоден учасник не міг обманювати, не ризикуючи всіма грошима, які він вклав у свій канал, в той час, як посередники, які пересилали транзакції, не могли вкрасти хоча б дещицю. Крім того, рішення вимагало відносно небагатьох змін до протоколу Біткоїна та обіцяло бути більш гнучким і зручним для користувачів, ніж альтернативи, запропоновані досі.

Ключовою інновацією, описаною в Білій книзі, є «канали Пуна-Драйя». Як і попередні проєкти платіжних каналів, канали Пуна-Драйя залежать від обміну частково підписаними та нетрансльованими транзакціями. Але в порівнянні з попередніми платіжними каналами, ці нові канали роблять додатковий крок, який включає обмін секретними числами, що дозволяє оновлювати дані платіжних каналів в будь-якому «напрямку». Аліса може платити Бобу довільну кількість разів, а Боб може платити Алісі в межах того самого каналу таку ж довільну кількість разів.

Крім того, Lightning Network використовує хешовані контракти з таймлоками (HTLC). Ця концепція зазвичай приписується Теру Нолану і спочатку була розроблена для кросчейн транзакцій; наприклад, для обміну біткоїна на лайткоїн «не вимагаючи довіри». Натомість у Lightning Network це рішення використовується для поєднання платежів між платіжними каналами.

Пун і Драйя вперше публічно представили свою ідею на семінарі розробників Біткоїна у Сан-Франциско в лютому 2015 року.

У наступні місяці, навесні та влітку 2015 року, проблема масштабування Біткоїна та суперечка про обмеження розміру блоку перетворилися на публічну ворожнечу. У розпал цієї кризової атмосфери наприкінці 2015 року було організовано серію з двох конференцій: Масштабування Біткоїна - Монреаль у вересні та Масштабування Біткоїна - Гонконг у грудні. У Монреалі Пун і Драйя ще раз представили свою пропозицію, а потім Пун і Драйя провели другу, більш поглиблену презентацію в Гонконзі.

Відразу після цього другого повторення конференції в Гонконзі Грегорі Максвелл запропонував дорожню карту масштабування у списку розсилки для вдосконалення Біткоїна. Ця дорожня карта на чільному місці включала мережу Lightning Network. Він отримав підтримку з боку більшості технічної спільноти Біткоїна і фактично став дорожньою картою для проєкту «Bitcoin Core».

Якщо очікування на мережу Lightning Network ще не були достатньо великими, то, безумовно, стали такими зараз.

Проєкти впровадження

Біла книга мережі Lightning Network — це довгий і складний документ, що охоплює високотехнічні концепції; у 2015 році мало хто мав час і вміння прочитати та зрозуміти її. Але загальне розуміння значно зросло, коли про цю Білу книгу дізнався багаторічний розробник ядра Linux Расті Рассел. У серії публікацій у блозі, опублікованих на початку 2015 року, Рассел «переклав» цю пропозицію для ширшої (але все ще досить технічної) аудиторії.

Потім, у травні 2015 року, Рассела найняла компанія з розвитку блокчейну, Blockstream, щоб розробити проєкт практичного впровадження Lightning мовою програмування C: c-lightning. Цей важливий крок до впровадження виявився ключовим. Концепція, яку було запропоновано лише пару місяців тому, тепер перебувала в процесі реалізації розробником світового рівня. Пізніше до Рассела приєднався Крістіан Деккер з Blockstream, тоді як інші розробники, включаючи Корне Плоя, протягом наступних кількох років також будуть робити внесок у цей проєкт з відкритим вихідним кодом.

Незабаром після того, як Рассел почав працювати над c-lightning, Blockstream більше не була єдиною компанією, яка реалізувала проєкт впровадження Lightning. До літа 2015 року ACINQ, невелика технологічна компанія у сфері розвитку Біткоїна, яка спочатку планувала розробити апаратні гаманці на основі смарт-карт, також вирішила спробувати свої сили у перспективній технології. Паризький стартап пізніше оголосить, що розробив власний проєкт впровадження протоколу Lightning мовою програмування Scala, під назвою eclair.

Іграшки

З оголошення ACINQ про eclair. Джерело: media.com

Ще кілька місяців цією дорогою, і третя реалізація була в роботі. До січня 2016 року обидва автори Білої книги Lightning Network, Пун і Драйя, разом з Елізабет Старк і Олаолува «Лаолу» Осунтокуном заснували абсолютно нову компанію для розвитку Lightning: Lightning Labs. Lightning Labs очолила розроблення lnd, проєкт впровадження Lightning мовою програмування Google Go (також відомій як «golang»), який вони почали розробляти ще до заснування компанії.

Приблизно через рік після заснування компанії, наприкінці 2016 року, Драйя покинув Lightning Labs, щоб замість цього приєднатися до Ініціативи цифрової валюти медіалабораторії Массачусетського технологічного інституту, тієї самої організації, у якій працюють провідний розробник Bitcoin Core Владімір ван дер Лаан та кілька інших учасників Bitcoin Core. У Массачусетському технологічному інституті Драйя продовжував працювати над проєктом впровадження Lightning, який він розкручував у Lightning Labs і який перейменував у lit; і lnd, і lit існують і сьогодні. Lit відрізняється від lnd та інших проєктів впровадження тим, що є гаманцем і вузлом, об’єднаними в одне ціле; сьогодні lit також підтримує кілька монет одночасно за допомогою параметра налаштування.

Крім того, блокчейн-компанія Bitfury, найбільш відома своїм майнінговим пулом і технічним обладнанням для майнінгу, розгалузила проєкт lnd до ще однієї версії програмного забезпечення. Унікальним у цьому форку є те, що в ньому застосовано компроміси у проєктуванні, щоб не потребувати розв'язання проблеми пластичності у мережі Біткоїна — докладніше про це пізніше. Bitfury також зробила внесок у сфері маршрутизації транзакцій, особливо у формі протоколу під назвою «Flare». (Однак розроблення форка Bitfury від lnd, схоже, наразі зупинилося.)

Крім того, у 2016 році основний постачальник гаманців, Blockchain, оголосив, що він розробив спрощену версію Lightning Network під назвою «thunder». Цей проєкт впровадження містив відносно великі компроміси у порівнянні з типовими проєктами впровадження Lightning, особливо тому, що вимагав довіри до контрагентів у мережі. Пішовши на цей компроміс, він зміг запустити альфа-версію свого проєкту впровадження вже навесні 2016 року, задовго до будь-якої іншої команди розробників. (Хоча в майбутньому thunder також може стати сумісним із Lightning Network, подальше розроблення цього проєкту провадження, схоже, наразі також зупинилося.)

Через кілька днів після конференції «Масштабування Біткоїна — Мілан», третього повтору такої конференції, організованої наприкінці 2016 року, учасники більшості проєктів впровадження Lightning зібралися на заході, що став називатися першим самітом Lightning. Тут вони обговорювали, як зробити всі різні проєкти впровадження інтероперабельними, в результаті чого з’явилася специфікація протоколу Lightning Network під назвою «BOLT» (акронім від Basis of Lightning Technology, в перекладі — основа технології Lightning). Якщо Біла книга Lightning Network була теоретичною пропозицією, BOLT стала основою робочої мережі Lightning Network, якою ми її знаємо сьогодні.

Зміни протоколу

Коли було вперше опубліковано Білу книгу Lightning Network, описана ідея насправді була несумісною з протоколом Біткоїна — принаймні так, щоб це було безпечно. Щоб зробити мережу Lightning Network придатною у тому вигляді, як це описано, Біткоїн потребував кількох змін протоколу.

Першою із них були нові таймлоки, які зроблять платіжні канали стійкими до помилки пластичності, притаманної Біткоїну. Ця проблема вже була в процесі вирішення ще до публікації Білої книги Lightning Network, однак була остаточно вирішена у 2015 році, коли таймлок нового типу, розроблений і запропонований Пітером Тоддом, був реалізований у протоколі Біткоїна: CheckLockTimeVerify (CLTV).

Пізніше розробники Bitcoin Core зрозуміли, що Lightning Network працюватиме ще краще з відносними таймлоками. Вони дозволяють користувачам блокувати біткоїни на певний момент часу після підтвердження іншої транзакції. У контексті Lightning користувачі можуть залишати свої платіжні канали відкритими на невизначений термін, тоді як таймлоки CLTV вимагають від них періодично закривати свої канали. Софтфорк для реалізації відносних таймлоків під назвою CheckSequenceVerify (CSV) було розроблено учасниками Bitcoin Core BtcDrak, Еріком Ломброзо та Марком Фріденбахом і активовано в мережі Bitcoin влітку 2016 року.

Але найбільша зміна протоколу, яку потребувала Lightning Network (принаймні, маючи на меті пристойний користувацький досвід роботи), передбачала розв'язання проблеми пластичності будь-якої транзакції у біткоїні.

На момент публікації Білої книги Lightning Network пластичність вважалася великою проблемою. В той час, як проєкт софтфорка, що мав на меті розв'язання цієї проблеми, був на стадії розроблення, розробники не були впевнені, що це спрацює, і думали, що замість цього може знадобитися хардфорк. Потім до кінця 2015 року учасники Bitcoin Core зрозуміли, що такий засіб розв'язання проблеми пластичності як SegregatedWitness (SegWit), який був частиною проєкту Elements від Blockstream, можна було розгорнути на Біткоїні як зворотно-сумісний софтфорк.

Після тривалої боротьби, влітку 2017 року софтфорк Segregated Witness нарешті було активовано, проклавши шлях для Lightning Network також щодо Біткоїна.

(Щоб дізнатися більше про історію Segregated Witness, дивіться також "Довгий шлях до SegWit: як найбільше оновлення протоколу Біткоїна стало реальністю".)

Альфа-версія

Попри те, що Segregated Witness ще не було застосовано у протоколі Біткоїна (і не було повної впевненості, що це колись трапиться), розроблення Lightning Network йшло повним ходом.

Це вперше було зроблено в тестовій мережі (тестнет), копії Біткоїна, спеціально розробленій для цілей тестування. Точніше, в цьому випадку, Lightning Network почала зі спеціально розробленої версії тестової мережі, яка отримала назву «SegNet 4» (це була четверта тестова мережа для SegWit), запущеної в травні 2016 року.

Менш ніж через шість місяців після застосування SegNet 4, у жовтні 2016 року, команда розробників Blockstream удосконалила свій прототип c-lightning достатньо для того, щоб його можна було використовувати. У цьому прототипі, який назвали «Перший удар Блискавки» (блискавка - англ. lightning), Деккер «купив» зображення кота у Рассела за допомогою біткоїнів тестової мережі через ранню версію Lightning Network.

Коти

Зображення кота, яке Крістіан Деккер «купив» у Расті Рассела. Джерело: Blockstream.com

До січня 2017 року перший проєкт впровадження Lightning — lnd — був випущений в альфа-версії. Завдяки цьому сама Lightning Network «офіційно» вступила в «альфа-стадію»: розробників з усього світу вперше запросили експериментувати з технологією, а тим часом Lightning Labs мала продовжувати допомагати тестувати та покращувати код.

Ця альфа-фаза призвела до того, що все більше розробників створювали програми (англ. applications або apps) за допомогою lnd та інших проєктів впровадження Lightning. Ці «Lapps», як почали називати проєкти впровадження Lightning, варіювалися від комп’ютерних і мобільних гаманців до блог-платформ із функцією мікроплатежів, сайтів азартних ігор, програм аналізу і багато іншого — хоча, у більшості випадків вони, як і раніше, були розроблені для тестової мережі Біткоїна.

Протягом літа 2017 року нарешті було активовано Segregated Witness, і основу для Lightning Network для Біткоїна було закладено. Відтоді Blockstream знадобилося близько трьох місяців, щоб оголосити про свою першу транзакцію в основній мережі Біткоїна. Трохи пізніше, у листопаді, Lightning Labs здійснила першу транзакцію Lightning між блокчейнами: від Біткоїна до Лайткоїна. А в грудні команди розробників з Blockstream, Lightning Labs і ACINQ оголосили, що провели успішні тести на інтероперабельність.

На додаток, до кінця року інші також почали фактично використовувати альфа-версії проєктів впровадження Lightning в основній мережі Біткоїна з реальними грошима — в деяких випадках навіть проти рекомендацій їх розробників. Відкривалося все більше каналів Lightning, і до грудня розробник Алекс Босворт оплатив свій телефонний рахунок через канал Lightning, який він створив за допомогою платіжного оператора Bitrefill: одна з перших покупок за реальні гроші через Lightning Network.

Ще через місяць Blockstream — поки проєкт впровадження c-lightning все ще був у бета-версії — відкрила вебмагазин, де можна було купувати справжні продукти за справжні біткоїни, хоча й з чітким попередженням про наявні ризики. А в лютому 2018 року, в ході майже поетичного завершення стадії альфа-версії Lightning, легендарний у зв'язку з Біткоїном Ласло Ханєч, відомий як «Біткоїн Піца», оголосив, що він купив піцу (ну звичайно ж!) через Lightning Network.

Ласло Ханеч

Ласло Ханєч насолоджується своїми піцами.

Бета-версія

Після років розроблення і навіть ще більше років концептуалізації, можливо, найбільша віха з усіх була досягнута.

У середині березня 2018 року lnd від Lightning Labs стало першим проєктом впровадження Lightning, який був випущений у бета-версії. Оголосивши це одночасно з раундом початкових інвестицій у розмірі $2,5 млн, до якого увійшли такі відомі інвестори, як головний виконавчий директор (CEO) Twitter Джек Дорсі, Lightning Labs визнала проєкт впровадження Lightning, який вона ініціювала та очолювала, готовим до використання в основній мережі Біткоїна — хоча в першу чергу для користувачів, що знаються на технічному боці питання.

За цим оголошенням 28 березня слідував твіт від ACINQ, в якому було оголошено, що eclair також був випущений у бета-версії й, таким чином, є готовим для використання в основній мережі. Стартап додав, що їхній гаманець Android Lightning буде випущено наступного тижня. (Відносно часу публікації цієї статті, тобто цього тижня.)

Проєкт впровадження c-lightning від Blockstream ще не було випущено в бета-версії, хоча її команда розробників повідомила журнал Bitcoin Magazine, що незабаром це може статися. Проте, компанія-розробник блокчейну, що додалася до списку, представила сім абсолютно нових Lapps в останній тиждень березня, підкресливши прогрес компанії на фронті Lightning.

Хоча люди вже використовували програмне забезпечення Lightning навіть в альфа-версії, бета-фаза лише ще більше стимулювала це зростання. На момент публікації цієї статті понад 1000 вузлів Lightning відкрили майже 5000 платіжних каналів, сумарно утримуючи понад 10 біткоїнів. Сотні нових вузлів з’являються в інтернеті щодня, і навіть формується Lightning Network для Лайткоїна, яку в майбутньому можна зробити інтероперабельною з такою ж мережею для Біткоїна.

Шаринг

Графічне зображення Lightning Network на момент публікації. Джерело: lnmainnet.gaben.win

Проте, попри весь цей прогрес, важко сказати, як все ще обернеться для Lightning Network. Більшість користувачів мережі сьогодні все ще ті, хто дуже технічно підковані (часто розробники), а варіанти використання переважно експериментальні. Хоча бета-версії програмного забезпечення є важливими етапами, розроблення та вдосконалення мережі є постійним процесом, і ще багато чого потрібно зробити, беручи до уваги, що залишаються відкритими питання щодо маршрутизації, конфіденційності та інших ризиків.

Швидше за все, на них відповість лише подальше впровадження.

Примітка автора: Проводячи дослідження для цієї статті, я зрозумів, що повна (перед)історія Lightning Network є навіть ширшою, ніж я раніше думав. Щоб обмалювати її в загальних рисах як єдине ціле, потрібно було обрізати кути та полишати деталі, що не дозволяє віддати належне всім людям, проєктам і концепціям, які допомагають (допомагали) реалізувати цю технологію. Дана стаття є спробою зробити нарис зазначеної історії аж до теперішнього часу, але краще розуміти її лише як грубе резюме, а не вичерпний історичний чи технічний виклад. Дякую усім, хто надав інформацію та інший вихідний матеріал.

Топ-10 урядів з найбільшим запасом біткоїнів Топ-10 урядів з найбільшим запасом біткоїнів Попри негативну політику щодо біткоїна, уряди багатьох країн, таких як США та Китай, опинилися серед найбільших власників монет головного цифрового активу. Володимир Гришенко 28 березня 2024
Які бувають протоколи другого рівня Біткоїна Які бувають протоколи другого рівня Біткоїна Екосистема Біткоїна активно розвивається у напрямі більшої функціональності та масштабованості. Регулярно з’являються протоколи другого рівня, які приваблюють біткоїнерів своєю швидкістю та низькими комісіями. Таких проєктів вже кілька десятків, але по-справжньому якісних – одиниці. Дмитро Харьков 27 березня 2024
Секрет популярності Бена Перріна та BTC Sessions Секрет популярності Бена Перріна та BTC Sessions Завдяки харизмі артиста і навичкам педагога Бен Перрін став одним з найвідоміших Біткоїн-подкастерів. А його YouTube-канал BTC Sessions тепер знає кожен біткоїнер. Володимир Гришенко 26 березня 2024