Чому уряди проти майнінгу, але не проти геймінгу

Майнінг та геймінг

На перший погляд, між біткоїн-майнінгом та відеогеймінгом не так багато спільного. Проте певні спільні ознаки все ж існують. По-перше, обидва види діяльності відбуваються переважно у цифровому просторі. По-друге, вони споживають майже однаковий обсяг енергії (принаймні на цей час). Зокрема, за оцінками Arcane Research, на майнінг припадає 100 ТВт-год. на рік, а на відеоігри – 105 ТВт-год.

Але медійне сприйняття майнінгу та геймінгу, а також відповідні ініціативи більшості урядів кардинально різняться. Так, головний аргумент проти майнінгу – «негативний вплив на навколишнє середовище через вуглецевий слід». Проте частка енергії для майнінгу з відновлювальних джерел вже перевищує 58% і продовжує зростати. Ці показники значно випереджають енергоефективність більшості інших галузей та глобальної економіки в цілому.

Попри це, регулятори США обговорюють можливість запровадження додаткового податку в розмірі 30% на електроенергію, що використовується майнерами. Хоча в останній редакції законопроєкту цю пропозицію прибрали, немає жодних гарантій, що такі ініціативи не будуть реалізовані у найближчому майбутньому. Безумовно, що значне підвищення податків зробить майнінг у цих юрисдикціях збитковим, змушуючи майнерів переміщувати виробничі потужності до інших країн і регіонів.

Водночас критики та розмов про нові податки стосовно геймінгу, який споживає навіть більше електроенергії, ви не почуєте. Максимум, що може бути, – заборона певних відеоігор через надмірне насильство (але таку заборону не схвалюють суди через порушення свободи слова та самовираження).

Відзначимо, що ми не виступаємо за санкції проти геймінгу (адже поважаємо право людей на самостійний вибір дозвілля), але спробуємо розібратися у причинах різних підходів регуляторів до таких видів діяльності, як майнінг та відеоігри.

Мотивація регуляторів

Через те, що офіційна позиція урядів та відповідних структур не включає порівняння цих галузей, проведемо власний аналіз.

1. Децентралізація та стійкість до цензури. Майнінг відображає децентралізовану природу Біткоїна. Кожен може за бажанням стати майнером. Майнінг виявляється надзвичайно стійким до цензури, адже інші майнери та повні ноди забезпечують взаємну перевірку та контроль одне одного. У такий спосіб фактична спроможність державної влади впливати на цей процес значно знижується.

Натомість геймінг не може похвалитися ані децентралізацією, ані стійкістю до цензури. Уряди повністю контролюють усіх виробників та розповсюджувачів відеоігор. Вони можуть вводити будь-які додаткові вимоги щодо контенту, віку користувачів тощо й контролювати їх дотримання. Цензурування також може ефективно запроваджуватися на будь-якому етапі. До того ж на етапі придбання ігор або під час реєстрації геймери надають особисті дані, а також платіжні реквізити. Тож державні органи можуть моніторити всіх відповідних учасників.

2. Роль у створенні грошей. Зрозуміло, що основна відмінність між майнінгом та геймінгом полягає у тому, що майнінг безпосередньо бере участь у випуску незалежних грошей, а геймінг – ні. Відтак майнінг та біткоїн створюють загрозу монополістичному домінуванню сучасних фіатних систем. Через це уряди зацікавлені у тому, щоб максимально обмежити майнінг, і часто вдаються до різноманітних заборон чи додаткових податків через значну конкуренцію з боку головного цифрового активу.

При цьому геймінг максимум, що може включати, – це віртуальні гроші у межах окремих відеоігор. Звичайно, що внутрішньоігрова валюта не несе загрозу монополії фіата. І ще раз підкреслює різницю між цифровими та віртуальними активами, на що звертав увагу відомий біткоїнер Gigi.

3. Інноваційність та глобальність. Інновації майнінгу розповсюджуються не лише на видобуток біткоїнів, а й на суміжні сфери й галузі. Наприклад, енергетична галузь може зазнавати значних змін, що сприятиме ефективнішому використанню відновлювальних та традиційних джерел енергії. Консерватизм, бюрократія та намагання досягти максимального контролю над енергетикою перешкоджають повному прийняттю майнінгу регуляторами. Глобальний характер Біткоїна також викликає супротив у багатьох урядів, що прагнуть встановити повний контроль у межах своєї юрисдикції.

Ситуація з геймінгом дуже відрізняється, адже інновації мають локальний характер і не трансформують інші сфери. Хоча виробники відеоігор – це, як правило, міжнародні компанії, вони демонструють повну залежність від локальних норм та правил. Тому вони не можуть жодним чином створити реальні загрози політиці, що реалізується урядами та відповідними службами.

Що буде далі

Безперечно, хешрейт та складність видобутку біткоїнів продовжуватиме зростати внаслідок об’єктивного розвитку Біткоїн-екосистеми. Лише від початку цього року хешрейт збільшився майже у 1,5 раза. Тож використання електроенергії також зростатиме, хоча і меншими темпами (внаслідок запровадження більш інноваційного обладнання). У короткостроковій перспективі тиск урядів, ймовірно, лише посилюватиметься.

Проте теорія ігор свідчить про те, що певні уряди матимуть додаткові стимули щодо лібералізації свого регулювання щодо майнінгу. Через те, що повний контроль над майнінгом неможливий, ті юрисдикції, що створять сприятливі умови для майнерів матимуть змогу залучити додаткові інвестиції й реформувати власну енергосистему. Тож виникнення протилежних стратегій призводитиме як до міграції майнерів у напрямі найбільш лояльного регулювання, так і до сталого розвитку Біткоїн-індустрії, незалежно від позиції навіть найвпливовіших регуляторів з США чи Китаю.

Щодо індустрії відеоігор, то вона буде розвиватися відповідно до поточних трендів. Її споживання енергії також зростатиме, але уряди й регулятори, ймовірно, не запроваджуватимуть нових податків у цій сфері. Адже комп’ютерні ігри та віртуальні гроші не загрожують чинній фіатній системі.