Багато коментаторів порівнюють біткоїн із золотом, вважаючи, що його обмежена пропозиція робить його привабливим довгостроковим засобом заощадження. Існують історичні приклади широкого впровадження золотих валют, таких як соверен і напівсоверен Британської імперії. Однак прийняття соверенів часто заохочувалося і направлялося британським імперським урядом, на превелике розчарування місцевих управителів, які часто страждали від нестачі валюти. У біткоїна немає національної держави, яка б сприяла його прийняттю, тому порівняння між ним і золотими соверенами є невдалим. Точніше зіставлення можна провести з однією з найбільш широко використовуваних у світі срібних валют – іспанським срібним доларом.
Іспанський срібний долар, або реал, як його спочатку називали, був незвичайним, оскільки він процвітав як торгова валюта, тоді як Іспанія, країна його походження, занепадала. Крім того, його прийняли у країнах, які ніколи не були іспанськими колоніями, що суперечить поширеному переконанню про те, що валюта може мати успіх лише в тому випадку, якщо у неї є сильна країна, яка заохочує її використання. Трьома основними чинниками успіху реала були його доступність, якість та можливість перевірки.
Реал був створений в 1497 році, через п'ять років після висадки Колумба в Америці, коли король Фердинанд і королева Ізабелла реформували грошову систему Іспанії за допомогою закону Pragmatica de Medina del Campo. Новий срібний реал можна було розділити на вісім частин, або песо (восьмушки). Його не слід плутати із «дублонами», які виготовлялися із золота.
Через п'ятдесят років, у 1545 році, іспанці відкрили родовище Серро-де-Потосі на території сучасної Болівії, найбагатше джерело срібла у світовій історії. Дефіцит монет призвів до того, що іспанська корона дозволила карбування реалів у Новій Іспанії у 1535 році. Однак португальські дослідники відкрили не тільки шлях до Індії та Китаю, обійшовши таким чином арабів і венеціанців, які торгували золотими дукатами на Шовковому шляху, але й те, що купці в Східній Азії віддавали перевагу золоту. Попит у Китаї був особливо великим, оскільки брак бронзи, яка використовувалася в монетах династії Мін, змушувала торговців шукати альтернативи. Попит на срібло невдовзі перевищив пропозицію як у Китаї, так і в Японії, створивши готовий ринок для регулярного постачання реала з колоній Нової Іспанії на Філіппіни, ще одну іспанську колонію.
Його прийняття поширилося по всій Америці, тож до 1792 року реал став де-факто валютою нових незалежних Сполучених Штатів. Справді, коли долар США було вперше випущено в обіг, він був прив'язаний до реала. Через 87 років, у 1879 році, Китай зробив те ж саме, прив'язавши свій новий юань до реала або мексиканського песо, як його тоді називали. Таким чином, зростання Іспанської імперії забезпечило поширення та доступність реала як в Америці, так і в Азії, що було першим кроком на шляху до його успіху.
Другим фактором було те, що іспанський уряд стежив за тим, щоб якість реала залишалася стабільною, що, своєю чергою, означало, що його вартість залишалася стабільною. На відміну від багатьох інших валют тієї епохи, реал зазнав дуже обмеженого знецінення. Однак, хоч реал залишався сильним, внутрішня іспанська економіка слабла. Заходи з боротьби з інфляцією, у тому числі знецінення внутрішнього карбування велонів, пригнічували експорт та стимулювали імпорт, ще більше завдаючи шкоди іспанській економіці. Ця політика у поєднанні з вимогами постійного конфлікту та королівським марнотратством зрештою призвела до експорту великої кількості срібних реалів до решти Європи. Інші європейські країни, особливо голландці та британці, прагнули конкурувати з Іспанською імперією і тому потребували срібла для купівлі чаю, шовку та спецій у Китаї та Азії. Перша англійська Ост-Індська компанія починала зі спроб продавати важкі вовняні тканини в Індії та Китаї, з дуже обмеженим успіхом, що не дивно. Використовувати срібні реали було набагато простіше.
Останнім фактором успіху реала була можливість перевірки. Інші країни намагалися скопіювати реал, але навіть іноземні монети тієї ж якості та ваги були відкинуті китайськими та азійськими торговцями, оскільки у справжності іспанських реалів було легше переконатися. США були одним із таких невдалих конкурентів. У 1872 році Казначейство США відзначило, що хоча у Східній Азії реал мав премію в 6–8%, американське срібло мало дисконт у 2%. Тому Законом про карбування монет США 1873 року було санкціоновано створення «торгового долара» США. Ця нова монета стала відома як «орлиний долар» через її дизайн із зображенням білоголового орлана. США розраховували отримати прибуток від сеньйоражу, оскільки вважали, що більшість «орлів» ніколи не перепливуть через Тихий океан туди, де їх можна буде викупити.
«Орел» мав неоднозначний успіх. Попри схвалення імператора Тунчжі, він був обмежено прийнятий на півдні Китаю, але не на півночі. Ще гіршим було те, що коли вартість срібла впала, «орел» знову почав з'являтися в США, при тому, що вміст срібла в ньому був меншим за його номінальну вартість, що призвело до викупів. Поступово його було скасовано, і з 1873 року багато країн почали переходити на золотий стандарт.
Таким чином, залишається відкритим питання, чи можна буде колись розглядати біткоїн, який взагалі не має нації, як торгову валюту. Як і іспанський срібний долар, він, в принципі, є широко доступним, оскільки знаходиться у відкритому Інтернеті. Якщо реал мав постійну вагу та чистоту, то Біткоїн має послідовний дизайн та структуру. Математика, яка лежить в основі цього, однакова у будь-якій країні. Тоді як реал здобув те, що фактично було впізнаваністю бренду, що дозволило його легко впізнавати, Біткоїн легко піддається перевірці, оскільки він знаходиться в публічному реєстрі з незмінною хешованою структурою. Реалу знадобилося близько ста років, щоб отримати визнання та статус, і те саме може статися з часом і з біткоїном. Хоча можлива критика щодо придатності біткоїна як засобу обміну, яка, безумовно, була у реалу, незаперечним є те, що Біткоїн поділяє деякі риси успіху, які лягли в основу прийняття реала, у його доступності, якості та можливості перевірки.
Те, що валюта набула широкого поширення, тоді як її рідна країна переживала занепад, є примітним. Ще більш дивовижно те, що біткоїн досяг цього взагалі не маючи рідної країни.
Це гостьовий пост Ніка Філпотта. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.