Я б хотів, щоб у нас був Біткоїн, коли ми втікали з України в 1989 році

Можливо, цей день ніколи не настане, хоча я волію бути оптимістичним щодо майбутнього, де базові потреби людей будуть задовольнятися, а їх задоволення буде відбуватися завдяки саморозвитку, а не нападу на інших. Проте сьогодні ця утопія здається недосяжною, і навіть коли ми кричимо з дахів «Біткоїн це виправляє», я знаю, що такий процес може вимірюватися десятиліттями, якщо не довше.

Моя родина покинула Україну, яка тоді була частиною Радянського Союзу, у 1989 році. Україна великою мірою була культурно поглинена Росією, її рідна ідентичність придушувалась радянською імперією. За радянського соціалістичного режиму ціни були фіксованими, капітал контрольованим, а уряд установлював обмінні курси, які значно відрізнялися від реальної вартості рубля, що постійно девальвував. Економіка була неспроможна постачати основні товари, а уряд не міг ефективно розподіляти ресурси без реальних цінових сигналів.

Квартиру можна було отримати безкоштовно, якщо пощастить і прочекати двадцять років. Багато людей продовжували жити трьома поколіннями у крихітних квартирах. Пара джинсів обходилася у місячну зарплату. Якщо ви бачили у магазині чергу, то стояли в ній, незважаючи на те, що пропонувалося в цей день, тому що купували все, що могли, і обмінювали на чорному ринку на те, що було потрібно. Володіти іноземною валютою було незаконно (за винятком, звичайно, людей зі зв’язками, які завжди знаходили спосіб).

Вулична вартість рубля різко падала. 1988 року радянський уряд встановив курс рубля на рівні 1,35 долара за рубль. До 1989 року уряд девальвував курс для туристів до 0,15 долара за рубль, але це все ще було далеко від реальності. Оскільки рубль не мав вільних коливань на валютних ринках, його реальну вартість важко було визначити. За словами мого батька, реальна вулична вартість на той момент, коли ми виїхали, була 30-35 рублів за долар або менше 3 центів за рубль. У порівнянні з офіційним державним обмінним курсом рубль на вулиці втратив 98 % своєї вартості.

Коли моя родина виїхала з України/Радянського Союзу, уряд дозволив нам обміняти лише 100 доларів на людину за фіксованим курсом рубля. Вулична вартість цих рублів була майже нульовою, тож ми взяли ту дещицю, яку могли взяти, разом із валізами дрібничок для продажу дорогою до Америки. Коли ми говоримо про контроль капіталу як про теоретичну конструкцію, важко зрозуміти, який вплив він має на реальних людей у реальному житті. Простіше кажучи, це форма економічного блокування. Ви хочете покинути країну? Ви можете це зробити, але ви почнете з нуля, оскільки ми не дозволяємо вам брати будь-яку частину вашого багатства із собою. Це спосіб для країн змусити капітал і робочу силу стати рабами їхньої юрисдикції.

Я нічого цього не знав, поки не почав вивчати Біткоїн. У зрілому віці 35 років я дізнався від батьків історію про те, що сталося із нашими грошима. Біткоїн змусив мене зацікавитися тим, як працюють гроші. Я почав запитувати, чому ми вважаємо, що це нормально дозволяти клептократам контролювати нашу долю. Біткоїн це виправляє. Він усе це виправляє. Він робить багатство портативним, вперше в історії даючи людям справжню козирну карту проти їхніх лідерів. Зрештою, справжнє багатство створюється продуктивністю людини, і якщо люди тепер можуть обирати юрисдикцію, то багатство буде накопичуватися в юрисдикціях, які дозволяють людям процвітати.

Звичайно, скажете ви, ще є місця, де вас тримають у заручниках під прицілом зброї. Яка користь від портативного багатства, якщо люди зі зброєю все одно не відпустять вас? Це правда, але ми не повинні дозволяти досконалому бути ворогом доброго. Біткоїн вперше дає нам портативне багатство, і достатньо навіть загрози цієї портативності, щоб чинити тиск на збанкрутілі режими та позбавляти їх людського капіталу, необхідного для продовження їх існування.

А як бути з тими режимами, які використовують зброю, щоб замкнути своє населення? Такими, як Радянський Союз до 1989 року, що не випускав людей за свої кордони? Такими, які контролюють засоби масової інформації і не дозволяють своїм громадянам бачити зовнішній світ? Їхні дні також добігають кінця. Тому що для існування такого режиму потрібне населення, позбавлене можливостей; населення бідне, неосвічене і налякане.

Сьогодні, коли Путін робить кроки, які, здається, мають на меті відтворити колишню радянську імперію, хоча і в дусі клепто-капіталізму, а не соціалізму (чи є різниця?), ми повинні запитати себе: як нам боротися з державним контролем, централізацією, гнобленням, авторитаризмом і тиранією? Можливо, нам вказує шлях нова технологія під назвою Біткоїн.

На Patreon закрили українську благодійну організацію, яка збирала гроші на оборону. Зробивши можливими пожертви у Біткоїні, ця благодійна організація змогла зібрати мільйони доларів, обійшовши цензуру з боку американської компанії. З наближенням вторгнення Україна посилила контроль над капіталом, встановивши ліміти на зняття коштів із банків з метою запобігання валютній кризі. Щоб захистити своє багатство, українці намагалися придбати Біткоїн та USDT, криптодолар із подібними характеристиками портативності, хоча й без такої стійкості до цензури та гарантій підтримки як у Біткоїна. Чесно кажучи, навіть Росія розглядає Біткоїн як спосіб обійти американські санкції.

У цих трьох прикладах ми бачимо, як Біткоїн вирішує різні проблеми для різних суб’єктів, деякі з яких насправді займають діаметрально протилежні позиції. Але така природа технології, яка забезпечує свободу. Подібно до друкарського верстата чи інтернету, Біткоїн є інструментом розширення можливостей для тих, хто ним користується. Його можна використовувати як на благо, так і на зло, як і інтернет. Інтернет створює загалом більш освічене населення, і тому ми сприймаємо його як чисту користь для суспільства. Навіть якщо це створює нові види злочинів або ефективнішу комунікацію для терористів, це дає нам змогу співпрацювати, процвітати, рости і зрештою зменшувати основні причини проблем, які призводять нас до циклів насильства. Біткоїн посилює демократизаційний вплив інтернету на інформацію, повертаючи контроль над грошима людям.

Що відбувається у світі, де ви можете отримати доступ до інтернету на крихітному пристрої в кишені? У світі, де ви можете накопичувати гроші, які не можуть бути захоплені вашим урядом, виконуючи завдання через інтернет і миттєво отримуючи гроші? Що відбувається, коли уряд може платити своїм військовим і чиновникам лише знеціненим сміттям, яке нікому більше не потрібно? Що відбувається, коли люди створюють циркулярну економіку, засновану на твердих грошах, і створюють собі реальні багатства, як-от місцеві підприємства та школи?

Що відбувається з цими людьми – чи будуть вони й надалі ставати жертвами ідеологій насильства та протистояння «ми проти них»? Чи вони побачать світліше майбутнє, де людство зможе координувати свої дії на основі найкращої грошової мережі, коли-небудь створеної, щоб спільно створювати стабільне багатство. Чи знайдуть вони шляхи виходу зі збанкрутілих режимів до режимів, які орієнтовані на свободу? Чи забезпечить вихід той пароль, що зберігається у них в голові? Я налаштований оптимістично.

Ян Прітцкер є співзасновником і технічним директором Swan Bitcoin. Останні двадцять років Ян працював розробником програмного забезпечення та підприємцем, зосереджуючись на технологічних стартапах. Його остання компанія, Reverb, була придбана Etsy у 2019 році. Ян є автором книги «Винахід Біткоїна», короткого посібника про те, чому був винайдений Біткоїн і як він працює, а також робить доповіді на теми, пов’язані з Біткоїном, починаючи з важливості Біткоїна як інструмента свободи до технічних деталей того, як працює Біткоїн.