Чому вам слід перечитати книгу «1984»

Попри те, що художній роман Джорджа Оруелла «1984» був опублікований у 1949 році, наприкінці Другої світової війни, я вважаю, що він актуальний і сьогодні.

Події розгортаються у вигаданій державі Океанія, де управління суспільством належить антиутопічному уряду. Лідер нації, Великий Брат, постійно стежить за громадянами й тим, щоб вони думали, діяли та говорили саме так, як потрібно для досягнення цілей правителів.

Народ Океанії, який живе під ковпаком партії, не має жодної свободи ні в тому, що вони думають, ні в тому, що вони говорять, ні в тому, що вони роблять.

Я вірю (і я не єдина), що в нинішньому суспільстві, зважаючи на збір даних та моніторинг всієї онлайн-діяльності, ми не надто далеко відійшли від проблем, з якими стикаються герої твору. Проте ми маємо надію на силу Біткоїна як засобу створення нашої версії свободи.

Сила тоталітаризму

Тоталітаризм – це політичний режим, коли влада повністю належить державі, без будь-якої участі громадян, крім обов'язку зберігати спокій і підкорятися. Відповідно до системи управління Партії, людей необхідно контролювати та постійно спостерігати за ними, щоб переконатися, що вони виконують свою роль.

Інакше кажучи, кожне рішення, хоч би яким маленьким чи несуттєвим воно було, повинно прийматися представниками робітничого класу виходячи з того, чого партія бажає досягти. У романі одним із цих ідеалів є створення світу, в якому індивідуалізм не відіграє ролі, і будь-хто, хто порушує або не підкоряється цьому ідеалу, підлягає буквальному знищенню.

Головний герой, Уїнстон Сміт, виконує свої обов'язки в Міністерстві правди, стираючи непокірних людей з підручників історії та їхнє існування в минулому, теперішньому та майбутньому.

Ще однією особливістю тоталітарного уряду Океанії є його всюдисуще спостереження за життям кожної людини за допомогою нав'язливого телеекрана, який відстежує кожен рух людей і може контролювати та маніпулювати тим, як громадяни повинні поводитися.

Я думаю, очевидно, що описані в романі постійний моніторинг та втрата конфіденційності перегукуються з нинішніми побоюваннями щодо збору даних урядами та корпораціями.

Все, що ми робимо в Інтернеті, незалежно від того, чи даємо ми на це згоду чи ні, відстежується та аналізується під виглядом збору даних. Наша особиста інформація також збирається для дослідження ринку та, як стверджується, використовується для надання нам більш цільової реклами.

Але наскільки корисним є весь цей збір даних для звичайної людини? Хтось каже, що це не корисно, як Едвард Сноуден, який публічно висловив стурбованість щодо захисту нашої конфіденційності.

Маніпулювання інформацією та деформація

У «1984» Міністерство правди використало маніпуляцію інформацією як потужну зброю контролю. Історія переписується щодня, пропаганда генерується у спробі вплинути на рішення громадян.

Сміт як співробітник Міністерства правди перебуває в авангарді цієї інформаційної деформації на початку книги.

З розвитком подій у романі ми бачимо руйнівні наслідки маніпулювання великими даними. Не тільки в роботі, а й в особистому житті, коли головний герой серйозно ставить під сумнів своє життя і роботу.

Ця маніпуляція інформацією вам нічого не нагадує? Поширення фейкових новин та дезінформації у соціальних мережах є причиною серйозного занепокоєння у політичному, економічному та соціальному просторі.

Платформи соціальних мереж, до яких мають доступ 60,49% людей у світі, використовуються для поширення теорій змови та інформації, що вводить в оману, за допомогою використання різних технік, у тому числі дипфейків.

Своєю чергою, це впливає на громадську думку та сприяє створенню альтернативної реальності, найчастіше спотвореної.

Придушення дисидентської думки

Дисидентська думка є фундаментальною рисою тоталітарного режиму у романі Оруелла «1984». Вона вказує на придушення незалежного мислення та бездумне споживання інформації, не ставлячи під сумнів її правдивість.

Прикладом таких репресій є дводумство – процес, за допомогою якого партія контролює ідеї та думки людей.

Дводумство, як його зображує Оруелл, видає за істину дві протилежні ідеї. Наприклад, гасло Партії: «Війна – це мир. Свобода – це рабство. Незнання – це сила».

У сучасних дебатах про свободу вираження поглядів ми все частіше бачимо придушення протилежних моделей мислення. Розпалювання ненависті та екстремістські ідеї ігноруються і навіть піддаються цензурі в деяких країнах.

Це суперечить тому, що означає свобода слова. Бачите, як дві різні речі продаються як одна?

Щоб уникнути цього дводумства, нам необхідно зберігати свободу думки та безпечний простір для висловлювання та обговорення ідей, незалежно від того, чи вписуються вони в ідеологію уряду, чи ні.

Сила опору

У міру того, як Сміт веде свою внутрішню боротьбу з приводу свободи думати та робити те, що він хоче, ми бачимо злагоджені зусилля з його боку, щоб відмовити партії в тому, чого хоче вона: підпорядкуванні верховенству закону.

Хоча йому так і не вдалося досягти бажаної свободи через придушення повстання, з його дій можна отримати урок. Він демонструє силу індивідуального опору та наслідки, які можуть вплинути безпосередньо на спільноту.

Сьогодні варто нагадати собі, що кожна людина має право змінити ситуацію – у своєму житті та житті оточення.

Соціальні рухи та масові протести, які набирають ще більшої популярності завдяки платформам соціальних мереж, є прикладами того, як громадяни можуть об'єднатися, щоб захистити свої права та боротися з несправедливістю. Як сказав Оруелл: «У часи загального обману говорити правду – це революційний вчинок».

Джуліан Ассанж та Wikileaks усвідомили, яку силу вони мають, щоб змінити статус-кво. Щобільше, вони усвідомили роль, яку відіграють незалежні мислителі у фінансуванні розповсюдження матеріалів, які заохочують дисидентську думку.

Саме в цей час спільнота, яка підтримувала Ассанжа, використала Біткоїн для збору коштів для підтримки існування Wikileaks, поки установи піддавали цензурі Wikileaks і всіх, хто з ним пов'язаний.

А що ж Біткоїн?

Коли я дочитала книгу до кінця, мене не покидала думка, що Оруелл не зміг би написати цей твір, якби Біткоїн існував наприкінці 1940-х років.

Люди, які можуть обмінювати гроші та здійснювати транзакції без необхідності в центральному банку, не зобов'язані підкорятися або повністю підкорятися тій стороні, яка контролює гроші.

Це призводить до того, що уряд втрачає більшу частину своєї влади, оскільки необхідність друкувати чи створювати більше грошей відпадає.

Теми та застереження «1984» Оруелла актуальні й сьогодні, можливо, навіть більшою мірою. Від небезпек тоталітаризму та спотворення інформації до придушення свободи слова та думки – роман ще може дати нам багато уроків у сучасному суспільстві.

Уряд не хоче, щоб ми знали, що ми маємо право боротися за фінансову свободу. Доказом цього є тривалі соціальні та правові переслідування Ассанжа, Сноудена і Росса Ульбріхта, які віддані ідеалам свободи пересування та слова.

Роман Оруелла нагадує нам про важливість свободи, конфіденційності та опору в умовах гніту. Він також допомагає нам зрозуміти проблеми, з якими стикається наше суспільство, і те, як ми можемо об'єднати наші зусилля, щоб спільно створити більш справедливе та просвітлене майбутнє.

І, можливо, просто можливо, Біткоїн допоможе нам побудувати вільний і справедливий світ, на який ми всі заслуговуємо.

Це гостьовий пост Несрін Айссані. Висловлені погляди є її власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.