Біткоїн як основа для побудови спільноти

Спільнота має важливе значення, і це стало для мене більш ніж очевидним минулого місяця, коли лісові пожежі знищили 10 000 гектарів території навколо мого будинку, залишивши багатьох людей ні з чим, крім одягу, в якому вони рятувалися.

У піковий момент пожежу гасили пожежники зі всієї Португалії. Зрештою перемогу над вогнем вдалося здобути завдяки зусиллям понад тисячі людей, 400 з лишком пожежних машин та 14 літаків. Ми всі могли бачити масивний стовп диму, і ніхто з нас не спав протягом чотирьох ночей, поки виднілося помаранчеве сяйво, яке освітлювало небо. Зараз, коли пожежники виконали героїчне завдання зі знищення вогняного дракона, на передній план виходить сила спільноти.

Серед місцевого малого бізнесу панує майже святкова атмосфера. Постраждалі розповідають історії про порятунок в останню хвилину, порівнюють втрати. Разом ми підраховуємо збитки та святкуємо маленькі перемоги над вогнем. Тут вдалося врятувати будинок, там возз'єдналася родина зі своєю худобою та домашніми тваринами, а цей будинок не зачепило полум'я, хоча все довкола згоріло.

Люди приїхали з усього світу, щоби запропонувати свою допомогу. Пожертви у вигляді їжі, одягу та предметів домашнього вжитку складаються біля задньої стіни місцевого ресторану та розподіляються між тими, хто їх потребує. Гендерні ролі природно розподіляються серед добровольців: чоловіки в основному беруть на себе важку роботу з розчищення випаленої землі та обвуглених дерев, щоб прокласти шлях і почати відновлення, а жінки готують їжу для чоловіків та сімей, які втратили своє житло. Через місяць після пожежі прогрес дуже помітний: повалені дахи поприбирали, конструкції перевірили і йде підготовка до встановлення нових балок і відновлення. Розплавлені труби зрошувальних систем витягли із землі та вивезли. Особисте майно було ретельно перевірене, і те, що можна було врятувати, – поміщено у безпечне місце. Ми отримали корисну інформацію про те, що робити із вигорілою землею, що вичистити, що залишити, як запобігти ерозії, а також коли і як починати засадження. Після першого сильного осіннього дощу по всьому почорнілому ландшафту з'являються перші ознаки зелені.

Моя близька подруга, яка сама є завзятою біткоїнеркою, сказала дещо прекрасне, коли я відзначила, як чудово бачити, що люди згуртовуються. «Це те, що роблять люди, коли вони управляють самі собою, – сказала вона. – Це неймовірно».

Що може бути правдивішим за ці слова. Я не думаю, що коли-небудь бачила, щоб спільнота так ефективно бралася до праці. У країнах – таких як більшість європейських країн – де уряди все ще функціонують принаймні певною мірою (або перевищують свої обов'язки), багато людей, схоже, втратили контакт зі спільнотою. Колись посередниками для цього були церкви, але більшість людей сьогодні не належать до будь-яких релігійних асоціацій, і якщо ви запитаєте їх про їхню громаду чи «плем'я», більшість із них не зможуть дати вам відповідь. Вони скажуть про оточення, яке складається з колег по роботі, приятелів із заняття спортом, друзів, які не обов'язково знаходяться поруч, та сусідів, з якими їх пов’язує здебільшого випадкова близькість. Полотно наших спільнот стало нещільним, і багато людей просто прослизають крізь нього в ізоляцію, тримаючись лише за кілька ниток то тут, то там.

З історичної та соціологічної точки зору втрата спільноти викликає глибоке занепокоєння. Люди створювали спільноти не задля розваги. Ми обʼєднувалися не тому, що з приятелем було веселіше полювати чи охороняти вали замку (хоча, мабуть, це теж). Протягом усієї історії людства, незалежно від епохи чи географічного положення, люди гуртувалися, тому що разом ми є і завжди були у більшій безпеці, ми більш ефективні та здатні впливати на ситуацію на свою користь, будь то боротьба з пожежею, напад ворога чи перевищення повноважень політиків. Можливо, це прозвучить як політичне гасло, але разом ми справді сильніші.

Жінки традиційно відіграють важливу роль у створенні та об'єднанні спільнот, головним чином тому, що вони соціально та біологічно дуже зацікавлені у цьому; першим захисником жінки та своїх дітей, звичайно, є її чоловік – але крім нього чи за його відсутності саме спільнота є її другою лінією захисту, на яку вона розраховує у плані безпеки та допомоги у скрутну хвилину. Можна переконливо стверджувати, що саме через розпад спільнот, принаймні частково, відбулося стрімке зростання статистики депресії та тривоги серед жінок різного віку, особливо серед молодого покоління у Північній Європі та США. Соціальні мережі певною мірою копіюють звʼязки у спільноті через фоловерів, але це погана заміна, яка забезпечує лише дофамінову залежність замість справжнього зв'язку. З погляду психічного здоров'я втрата спільноти настільки ж катастрофічна, як і через історичну та соціологічну призму.

Очевидно, що не лише жінки вразливі перед цією катастрофічною тенденцією. Статистика щодо проблем з психічним здоров'ям серед представників обох статей, у тому числі депресія, самогубство і залежність, стає дедалі більш гнітючою, попри те, що життя для більшості людей у розвиненому світі стає дедалі легшим. Саме відсутність спільноти створює таку порожнечу в житті людей – насамперед через відсутність відчуття, що вони роблять свій внесок у справу, більшу, ніж їхній власний добробут. Можливо, це наївно, але я не можу позбутися відчуття, що активне створення та стимулювання зростання місцевих спільнот матиме неймовірний потенціал для відновлення нашого колективного добробуту.

Це лише одна з причин, чому так неймовірно приємно бачити як спільнота об'єднується, щоб підтримувати один одного, і кожен учасник робить те, що може. Хтось допомагає грошима, які йдуть безпосередньо на допомогу або пожертви людям, чиє існування залежало від їхньої домівки. Інші надають допомогу фізично. Хтось присвятив свій час координації волонтерів. Для тих, хто не має поняття, як поводитися з бензопилою і чий брак фізичної сили радше створює перешкоду, ніж допомагає, має обов'язки на кухні, забезпечуючи їжею тих, хто працює, і тих, хто потребує потреби. Така згуртованість життєво важлива всіх рівнях піраміди людських потреб Маслоу, що було наочно продемонстровано після пожежі.

Але як відродити насіння та коріння спільноти у місцях, де з втратою загальної віри та конкурентними соціальними відносинами у всіх аспектах життя воно було втрачено так надовго? Чи можемо ми як окремі люди та сім'ї сприяти цьому зростанню?

Думаю, що ви, як біткоїнер, знаєте, що б запропонувала я. Крім багатьох інших аспектів, Біткоїн забезпечує унікальну основу для спільноти. Ви розумієте, про що я, якщо відвідували заходи, присвячені Біткоїну; я б посперечалася на свій останній долар (якби ви чи я все ще вірили в цінність долара), що у вас більше спільного з людиною, з якою ви поспілкувалися протягом п'яти хвилин у черзі до туалету на Біткоїн-конференції, ніж із вашими колегами, яких ви знаєте та з якими працювали багато років.

Біткоїн – це спільні цінності та загальне знання того, що система, в якій ми живемо, просто не працює. Його здатність закладати фундамент спільноти (не кажучи вже про решту рогу достатку економічних, технічних, соціальних та філософських дарів) не має собі рівних. Спільнота, заснована на Біткоїні, – це абсолютно нова та унікальна модель, яка потенційно може заповнити порожнечу, яку залишили інші невдалі (фіатні) моделі спільноти.

Ті з нас, хто вирішив стати ближчими до Біткоїн-спільноти через Telegram, Twitter і Nostr – ми можемо, простіше кажучи, просто йти далі та пропустити світську бесіду. Здебільшого ми всі знаємо яку роль відіграють уряди, великі фармацевтичні компанії, провідні ЗМІ та харчові гіганти. Як тільки ці проблеми перестають бути темою для розмови, приємно спостерігати за тим, що відбувається далі: ми всі значною мірою погоджуємося з тим, що загалом пішло не так у минулому, тому ми схильні зосереджуватися на майбутньому. Ці розмови надзвичайно цінні. Мені, наприклад, подобаються контакти з людьми, які наводять на роздуми, і відчуття онлайн-спільноти, але існує небезпека, що ці онлайн-спільноти, люди, з якими я спілкуюся, та компанії, у яких я купую товари, які мені потрібні у повсякденному житті, можуть відчуватися як два окремі світи. Щоб об'єднати ці два світи, будуть потрібні деякі кроки, але я відчуваю, що їх варто зробити. Спільні цінності створюють міцні зв'язки, і будуючи навколо себе Біткоїн-спільноту, ви отримуєте можливість відчути цю розкіш.

Проведення регулярних просвітницьких занять про Біткоїн та спостереження за тим, як компанії навколо мене починають приймати Біткоїн, для мене – це сіяння насіння цілого додаткового шару спільноти. Можна сказати, що у нас є зобов'язання – не лише перед собою та нашими сім'ями, а й перед нашими спільнотами – створювати та сприяти зростанню нових спільнот на основі Біткоїна. Це принесе нам величезну користь. Ми не тільки зможемо проводити транзакції та економити реальні гроші, створюючи паралельну економіку, яка не підлягає цензурі та адаптована до наших власних потреб – ми матимемо доступ до соціальних, філософських і навіть моральних переваг, які приносить членство у справжній спільноті та які більшість із нас ще ніколи не відчули повною мірою.

Чи може Біткоїн повернути нас до золотого віку спільноти, коли всі ми зможемо відчути ці переваги? Я думаю, що, скоріш за все, може. Деякі з його зелених паростків вже проростають із попелу, що залишився після краху фіатних моделей спільноти. Тому, наважусь дати вам кілька порад – сходіть до магазину, ресторану або бару, який ви часто відвідуєте, і промовте ці магічні слова: «Ви вже приймаєте біткоїн?»

Це гостьовий пост Холлі Янг. Висловлені погляди є її власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.