Дії людей, а не політиків: роль індивіда в Біткоїн-революції

Майбутні президентські вибори в США викликали пожвавлення в Біткоїн-спільноті після того, як Біткоїн отримав підтримку різних сторін. Кульмінацією зростання політичного інтересу до Біткоїна стала поява так званої «помаранчевої партії» – руху, який об'єднує ентузіастів Біткоїна, які голосують з одного питання. Хоча ентузіазм, пов'язаний із цією подією, зрозумілий, дуже важливо ретельно оцінити потенційні наслідки голосування з одного питання.

У міру того, як Біткоїн продовжує набирати обертів та загальне визнання, його прихильники прагнуть того, щоб їхні політичні кандидати обійняли вищі посади в країні. Проте це прагнення має бути виважене тверезим усвідомленням багатогранної природи управління. Заманливе через свою простоту, голосування з одного питання (англ. single-issue voting) часто оминає тонкощі розробки політики та взаємозв'язок різних питань. Індивідуальна свобода і незалежність можуть бути ненавмисно поставлені під загрозу, якщо люди надають надто великого значення окремій проблемі.

Хоча для людей природно бути захопленими конкретною справою або проблемою, особливо коли йдеться про Біткоїн, ставити одну проблему вище за всі інші може бути небезпечно для особистої свободи. Приділяючи пріоритетну увагу одному питанню люди можуть несвідомо поставити під загрозу свої власні свободи або права інших. Такий підхід може призвести до реалізації політики, яка обмежує особисті свободи та права особистості. Крім того, політика одного питання часто породжує поляризацію та розбіжності, підриваючи зусилля щодо пошуку точок дотику та компромісів у питаннях, які захищають особисту свободу.

Філософські погляди Лісандра Спунера

Філософія Лісандра Спунера, відомого мислителя 19-го століття, дає цінне уявлення про концепцію голосування та її зв'язок зі свободою. За словами Спунера, право голосу є вродженим та природним правом, яке не може бути надано чи обмежено будь-якою установою або правовою базою. Однак він також визнає, що участь у політичному процесі може мати непередбачені наслідки, такі як посилення репресивних систем через державну монополію на силу та примус.

Погляди Спунера на голосування як форму самооборони продовжують відлунювати в сучасному політичному дискурсі. В епоху, коли багато людей вважають, що їхні важко зароблені ресурси піддаються експлуатації через оподаткування чи інші державні заходи, акт голосування можна розглядати як превентивний удар проти фіскального нападу. З усім тим, такий утилітарний підхід до голосування не означає автоматично однозначну підтримку керівного апарату чи його політики.

Як проникливо зауважив Спунер, межа між справжньою згодою та простим самозбереженням стирається, коли виборці беруть участь у стратегічному голосуванні, мотивованому радше страхом, ніж переконанням. Таким чином, напруга між індивідуальною автономією та колективним управлінням залишається невідкладною проблемою, що спонукає до подальшого вивчення інноваційних моделей прийняття рішень та організації спільноти, які надають пріоритет справжній згоді та спільному розв'язанню проблем.

Цитуючи Спунера:

«По правді кажучи, у випадку з окремими особами їхнє фактичне голосування не слід розглядати як доказ згоди, навіть на якийсь час. Навпаки, слід взяти до уваги, що людина без власної згоди опиняється в оточенні уряду, якому вона не може протистояти; уряду, який змушує її платити гроші, надавати послуги та відмовлятися від здійснення багатьох її природних прав під загрозою суворих покарань. Вона також бачить, що інші люди практикують над нею цю тиранію за допомогою виборчого бюлетеня. Вона бачить, що якщо сама використає виборчий бюлетень, то матиме певний шанс позбутися цієї тиранії інших, підкоривши їх своїй власній. Загалом, людина, не даючи своєї згоди, перебуває у такому становищі, що, скориставшись виборчим бюлетенем, може стати господарем; якщо вона не використає його, то стане рабом. І у неї немає іншої альтернативи, крім цих двох. З метою самооборони вона намагається зробити перше. Це аналогічно випадку людини, яку змусили вступити в бій, де вона повинна або вбивати інших, або бути вбитою. Якщо для того, щоб врятувати своє життя, людина забирає життя своїх супротивників, це не означає, що це її власний вибір. Те саме стосується і виборчого бюлетеня (який є простою заміною кулі): тільки тому, що людина використовує виборчий бюлетень як єдиний шанс для самозбереження, чи слід робити висновок, що це змагання, в якому вона бере участь добровільно? Що вона добровільно поставила власні природні права як ставку проти прав інших, щоб загубитися серед чи бути переможеним простою силою чисел? Навпаки, слід вважати, що в ситуації крайньої потреби, до якої її змусили інші та в якій не пропонувалися ніякі інші засоби самооборони, вона, через необхідність, використала єдиний засіб, який у неї був.

«Безперечно, найнещасніші люди з самим репресивним урядом скористалися б правом на голосування, якби побачили хоч якийсь шанс таким чином покращити своє становище. Але при цьому неправомірно було б зробити висновок, що уряд, який їх пригнічує, був обраний ними добровільно або хоча б за їхньою згодою».

Біткоїн-ентузіасти: поза рамками політичних засобів

Складні нюанси політичних систем та властиві їм обмеження створюють серйозні проблеми для Біткоїн-ентузіастів, які прагнуть сприяти широкому впровадженню. Мертва хватка держави з використанням сили та примусу робить політичні зусилля з просування Біткоїна потенційно слабкими або навіть контрпродуктивними. Отже, біткоїнери повинні використовувати більш багатогранний та стійкий підхід.

Замість того, щоб покладатися виключно на політичні маневри, прихильники Біткоїна повинні зосередити більше своєї енергії на побудові паралельних систем та розвитку автономних спільнот, які функціонують незалежно від державного контролю. Системи, засновані на згоді, та повсюдна громадянська непокора можуть бути більш потужним оплотом проти державної влади.

Створюючи альтернативні структури та беручи участь в них, ми можемо спробувати повалити традиційні політичні сили. Завдяки підтримці та розвитку децентралізованих мереж та спільнот ми зможемо створити сферу, в якій люди можуть взаємодіяти та обмінюватись цінностями без обтяження державних посередників. Такий підхід не тільки сприяє фінансовій доступності та індивідуальному суверенітету, а й виховує культуру опору репресивним ієрархіям.

Шлях до свободи: боротьба за світле майбутнє Біткоїна

Зв'язок між Біткоїном і політикою, який постійно розвивається, є захопливим перетином індивідуальної свободи та колективного управління. У той час як майбутні президентські вибори в США викликають ентузіазм у Біткоїн-спільноті, ми повинні діяти обережно та вдумливо, прокладаючи шлях до свободи з проникливістю.

Створення «помаранчевої партії» є свідченням дедалі більшого значення Біткоїна, проте важливо усвідомлювати потенційні наслідки голосування з одного питання. Щоб зберегти індивідуальну свободу та сприяти стійкому фінансовому майбутньому, ми маємо відмовитися від спокуси спрощених рішень та використовувати багатогранний підхід.

Глибокі ідеї Спунера направляють нас у нашому прагненні до справжньої згоди та автономії. Хоча голосування іноді можна розглядати як акт самозахисту, воно не є однозначним виявом згоди, особливо перед силовими структурами. Щоб наближатися до світлого майбутнього, ми повинні досліджувати інноваційні моделі прийняття рішень та організації спільноти, які надають пріоритет автентичності та співпраці.

Політика пропонує зміни, але робить їх можливими лише за допомогою централізованої влади. Ми повинні вийти за межі цієї ілюзії та діяти поза системою. Справжні зміни відбуваються не на виборчих дільницях, а через масове просвітництво, впровадження та розвиток децентралізованих мереж.

Ми повинні стати палкими захисниками фінансового суверенітету, невпинно просвітлюючи наші спільноти про можливості нашої однорангової системи електронних грошей. За допомогою постійного охоплення широких мас слід висвітлити трансформаційний потенціал децентралізованих надійних грошей, які не можна знецінити або цензурувати. Ми повинні терпляче пояснювати, як такі інструменти, як Біткоїн, можуть дозволити звичайним людям стати незалежними від маніпуляцій із фіатними грошима та взяти під контроль свою економічну долю. Наші зусилля з локалізації мають бути зосереджені не лише на поширенні прийняття, але й на сприянні активному розумінню, щоб члени спільноти могли використовувати фінансову автономію як засіб незалежності та самовизначення. Озброєні знаннями та здатністю діяти, локальні мережі зможуть розкривати схеми соціального контролю централізованих грошей та розвивати стійку економіку на власних умовах та у своїх інтересах. Ми повинні бути завзятими, але вдумливими поборниками, які присвятять себе розкриттю можливостей фінансового суверенітету. Перший крок – це просвіта та розширення прав та можливостей на низовому рівні.

Найголовніше: ми повинні невпинно підтримувати розробників, які часто лишаються поза нашою увагою та вбудовують опір цензурі в технологічну основу цього руху. Наша вдячність повинна виходити за межі слів і виражатись у конкретних діях. Ми можемо розширити можливості розробників, роблячи внески на користь відомих проєктів, тим самим надаючи ресурси, необхідні для зміцнення антикрихкості нашої інфраструктури. Також за допомогою винагород ми можемо заохочувати розробку функцій, які явно сприяють свободі, конфіденційності та автономії користувачів. Ми повинні допомогти тим, готовий взяти безпосередню участь у розробці та надати свій код. Навіть допомога з документацією та звітами про баги зміцнить мережу. Розробники – серце цієї місії, вони безоплатно трудяться, щоб мільйони людей могли здобути фінансову свободу. Даймо можливість захистити децентралізовані мережі від примусу. Наші внески дозволять їм нейтралізувати вразливості до того, як вони будуть використані для того, щоб поставити під загрозу свободу. Надійна інфраструктура – єдиний спосіб протистояти загрозам централізованих сил, які прагнуть контролю. Таким чином, ми повинні надати розробникам громадську підтримку, необхідну їм для створення технології, захищеної від цензури, нестримної та стійкої перед будь-яким противником, забезпечивши тим самим фінансову автономію для майбутніх поколінь.

Прогрес відбувається не завдяки бездіяльності та сподіванням, а завдяки щоденним зусиллям широких мас. Зробімо конкретні кроки для подальшого впровадження та розширення можливостей розробників. Кожна невелика дія наближає нас до звільнення від примусових структур. Завдяки старанній роботі ми можемо створювати децентралізовані мережі, які обійдуть централізований контроль. Добровільні спільноти, засновані на фінансовій автономії, не потребують органів управління. Політика обіцяє зміни, але все, що ми бачимо, – це пусті балачки. Ми повинні піти далі – побудувати паралельні системи, які замінять застарілі примусові системи.

Так суверенітет стане неминучим. Не риторикою чи голосуванням, а ділом. Революція починається у наших серцях, головах та руках. Наша об'єднана праця дозволить створити майбутнє, в якому фінансова свобода буде не далекою мрією, а реальністю. Ми наближаємося до цього щоразу, коли терпляче пояснюємо Біткоїн, фінансуємо стійку до цензури розробку та підтримуємо автономію спільноти. Давайте наполегливо виконувати цю роботу день за днем, поки нам тільки обіцяють зміни після виборів. Наші зусилля можуть гарантувати досягнення результатів завдяки наполегливості. Майбутнє пам'ятатиме не політиків, а тих, хто працював над створенням децентралізованих мереж заради автономії. Там, де політики зазнають невдачі, ми досягнемо успіху.

Це гостьовий пост Майкла Матулефа, незалежного дослідника Австрійської школи економіки та члена Інституту Мізеса. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.