Чому університетам слід запропонувати студентам біткоїн

Університетська освіта коштує дорого. У Великій Британії частими є випадки, коли випускники змушені виплачувати величезні борги, наприклад, у розмірі 90 000 фунтів стерлінгів (близько 115 000 доларів США), через що постає питання про відповідність цінності університетської освіти значній вартості.

Щоб покрити ці витрати, студенти зазвичай працюють неповний, а іноді й повний робочий день, причому останні опитування показують, що це стосується більшості студентів у Великій Британії. У тій же статті йдеться про те, що присвячення більшості часу роботі негативно відображається на навчанні в університеті.

Ця ситуація викликає у мене, як університетського викладача, великий подив: студенти влазять у борги, щоб здобути університетську освіту, на яку вони не можуть витратити достатньо часу або отримати від неї реальну користь, нездатні розвинути навички критичного мислення, за які цінуються випускники університетів. Студенти, які подають надії, опиняються перед дилемою: витратити свій час і гроші на університетську освіту, розвиток практичних навичок або просто купити біткоїн, як пропонує Нік Хоффман в Bitcoin Magazine.

Протягом останніх років студенти, які здобувають університетську освіту, зіткнулися з новими викликами. Крім витрат на здобуття вищої освіти, пандемія COVID-19 практично стерла грань між очною та онлайн-освітою. Відвідуваність і залучення вже давно є проблемою в університетах, і маю визнати, що я сам часто спостерігаю, як студенти користуються можливістю «надолужити прогаяне», переглядаючи записи лекцій пізніше або читаючи онлайн-матеріали. Можете уявити, наскільки знизилася їхня мотивація до особистої присутності.

Можливі рішення

Розв'язання цієї проблеми стає все більш актуальним, у міру того, як установи вивчають такі варіанти, як отримання «цифрових значків» за виконання завдань або відвідування сесій, а також проходження тестів під час модулів, що впливатиме на остаточні оцінки. Кожен із цих варіантів, хоч і має потенціал для підвищення залученості, вимагає значних витрат на впровадження і може створити додаткові обов'язки для персоналу що стосується проведення перевірок та занотовування результатів для кожного учня. Якщо завдання будуть досить простими, а процес впровадження буде швидким, це може призвести до буденності, що, своєю чергою, не сприятиме фактичному залученню, якого потрібно прагнути.

Проблема стає ще більш очевидною коли йдеться про модулі, які вимагають самостійного вивчення, такі як дисертаційні модулі, які виступають як наріжний камінь навчання в університеті – модульний матеріал відноситься до відносно загальних дослідницьких навичок, які потім застосовуються та розвиваються в міру того, як учень виконує проєкт на свій вибір. У порівнянні з більш традиційно організованим модулем, в якому учні поступово вивчають програму, а потім пишуть есе або складають іспит в кінці семестру, учні повинні багато вчитися на самому початку, щоб вибрати відповідну тему та мати можливість планувати та працювати над проєктом, який просто неможливо відкласти до завершення за тиждень до здачі. У той час як можна запровадити поетапні дедлайни для забезпечення своєчасного вивчення матеріалу, схоже, що вони не сприяють достатньому залученню, і учні продовжують казати: «Треба було почати готуватися раніше».

Альтернативний підхід до пробудження зацікавленості полягає у наданні грошових призів за кращу роботу. На жаль, враховуючи проміжок між початком проєкту та отриманням призу, учні, які показали хороші результати в минулому, швидше за все, будуть успішними й в цих проєктах, незалежно від того, чи пропонується їм приз. Ті учні, які, як правило, виявляють менший інтерес, також з більшою ймовірністю вважатимуть таку нагороду недосяжною, порівнюючи себе зі своїми одногрупниками, і тому відмовляться змінювати підхід до своєї роботи.

Тому постає питання: чи може існувати якась форма фінансового стимулу, яка поєднується з мотивацією до роботи на початку модуля? Певна форма «полювання за скарбами», яка передбачає, щоб учні вивчали доступний матеріал в інтернеті та відвідували заняття особисто, щоб вони виконували завдання та виграли приз. На щастя, Біткоїн пропонує рішення.

Раннє залучення студентів

Рішення здається таким простим, що мене дратує, що я не помітив його раніше. Але знову ж таки, хіба це не те, що відчувають біткоїнери, коли згадують своє знайомство з Біткоїном?

Питання в тому, який вплив на залучення до модуля на ранньому етапі може мати використання сід-фрази біткоїн-гаманця? Логіка така: потрібно оголосити про челлендж на початку модуля та розмістити сід-фрази з 12 або 24 слів у матеріалі на початку модуля, що теоретично підвищить зацікавленість. Якщо студенти хочуть відкрити гаманець, їм доведеться відвідувати певні заняття та переглядати необхідні матеріали в інтернеті.

Планування коли саме певний матеріал (з певними словами) буде доступним учням знизить ризик того, що учні переглянуть весь матеріал у перший день, а також надасть більш повільним учням можливість наздогнати інших, наприклад, якщо спочатку було доступна лише «х» кількість слів. Порівняно з іншими формами залученості та тестування прогресу, крім включення сід-фрази у матеріал та вартості самого біткоїну, витрати, пов'язані з цим підходом, мінімальні.

Крім того, надаючи студентам відносно невелику кількість інформації про призи (про «цінність», «біткоїн-гаманець» та «сід-фразу»), вплив на матеріал, який необхідно висвітлити в модулі, мінімальний. Потенційні переваги цього підходу полягають у тому, що учням доведеться вивчити, що це за терміни, якщо вони ще не стикалися з ними. Цей підхід також передбачає, щоб переможець і ті, хто виконає завдання, але не зможе вивести кошти, завантажить гаманець, відновить його із сід-фрази, а потім завершить транзакцію, відправивши біткоїн на гаманець, закриті ключі до якого вони контролюють. Остаточний переможець не просто знатиме, що таке біткоїн, а й продемонструє як користуватися цією технологією.

Тонкий підхід до представлення «слова на букву Б»

Порівняно з конкретними спробами переконати інших у цінності Біткоїна, будь то опис проблеми, яку вирішує Біткоїн (дякую, Остіне Герберт), чи виявлення тих, хто найкраще розповість про це (дякую, Гекторе Альверо), поширення «помаранчевої пігулки» Біткоїна не є прямою метою такої університетської програми. Цей підхід допоможе використати мережу лектора для ознайомлення з Біткоїном десь від 50 до 500 студентів протягом модуля. Залишається сподіватися, що студенти довіряють інформації, яку вони одержують від своїх лекторів, а під час можливих індивідуальних консультацій вони отримають можливість поставити додаткові питання та покращити своє розуміння.

Дивлячись на цей Біткоїн-експеримент з наукової точки зору, слід встановити його зв'язок з теоріями навчання. Згідно з запропонованою Джоном Бріггсом моделлю, відомою як «конструктивне узгодження», справа не в студентах або в тому, як подається матеріал, а в тому, як працює студент, що визначає те, що він вивчає.

Мета додавання сід-фрази у навчальний матеріал полягає в тому, щоб сприяти більш ранньому залученню учнів до вивчення матеріалу, щоб вони мали достатньо часу для завершення проєктів. Непрямий процес розповсюдження помаранчевої пігулки відбувається в міру того, як студенти дізнаються про Біткоїн, способи взаємодії з мережею, і, можливо, розпочинають свою подорож у кролячу нору Біткоїна.

Якщо учні хочуть отримати нагороду, їм доведеться взаємодіяти з матеріалом, вишукуючи сід-фрази, причому кожен учень починає з однієї точки. Це має спонукати їх до достатньої залученості, щоб отримати шанс виграти приз. Сподіватимемося, що навіть ті, хто не отримає приз, стануть більш залученими до навчального процесу, ніж було в іншому випадку (позитивний результат для університетської освіти).

Невтішно було б побачити, що ніхто не став би брати участь у полюванні за призом, але на відміну від вручення призу тому, хто все одно виконав би роботу, ця ситуація принаймні означала б, що біткоїн залишиться у вихідному гаманці. Останній сценарій, який можна розглядати як ризикований, полягає в тому, що студент провалиться в кролячу нору і зрештою знехтує своїм дослідницьким проєктом. Однак, складно буде знайти біткоїнера, який розцінив би це як цілком негативний результат.

Слід масово інформувати людей про Біткоїн, щоб досягнути широкого впровадження. Технологія NGU («цифри ростуть»), безперечно, є чудовим маркетинговим інструментом, що може пояснити збільшення інтересу моїх студентів до криптовалют у 2021 році, якого не спостерігалося у 2022 році, але NGU просто не висвітлює всю повноту цієї теми. Хоча включення сід-фрази для заохочення залучення студентів у модуль не є явним, навмисним чи фанатичним кроком, спрямованим на біткоїнізацію, він сприяє взаємодії та вивченню протоколу для отримання фінансової вигоди (виграш призу). Як наголошує Тім Німейєр, вивчення Біткоїна має передувати ухваленню рішення про купівлю активу.

З точки зору викладача мета полягає в тому, щоб зацікавити учнів модулем. З точки зору біткоїнера, мета полягає в тому, щоб наступного разу, коли хтось згадає Біткоїн, студенти могли б покладатися на особистий досвід і сформувати думку, на яку не вплинуть засоби масової інформації або новини про аферу. З обох точок зору надання додаткових знань про таку важливу інновацію, як Біткоїн, студентам останнього курсу, готовим вийти у діловий світ, є достойним заняттям.

Обмін такими обґрунтованими думками з випускниками, які незабаром влаштуються на роботу, і завданням яких буде привносити нові ідеї в усталений бізнес, може допомогти бізнесу включити Біткоїн у свою діяльність. Колишній студент зможе сказати: «У мене був викладач, який поклав у гаманець 200 000 сатоші, щоб ми могли за них поборотися». Також він може сказати (що трохи більш реалістично): «Я виплатив свій студентський кредит у біткоїні, отримавши перші сатоші від схибленого на біткоїні лектора».

Я був би щасливим, якби вони так сказали.

Це гостьовий пост Руперта Метьюза, викладача Ноттінгемської школи бізнесу. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.