Біткоїн є сховищем енергії, і це все змінює

Знову і знову ми бачимо, як основні засоби масової інформації спекулюють на так званій слабкій стороні Біткоїна: споживанні енергії. Для мережі Біткоїна це вже стало звичним.

Згадаймо, що сталося в травні 2021 року: Ілон Маск фактично «обвалив» ціну біткоїна, коли Tesla оголосила, що більше не прийматиме біткоїни як оплату, пославшись на екологічні проблеми. Ціна одного біткоїну впала майже на 8000 доларів за дві години після цієї новини. І подібних випадків безліч.

Але висновок такий: цілком очевидно, що сприйняття Біткоїна виходить далеко за межі безпеки мережі, надійності коду та обмеженої пропозиції активу. Енергоспоживання Біткоїна також грає роль – настільки суттєву, що це впливає не тільки на ціну біткоїна, а й на його нормативну базу. Невідомо, добре це чи погано, але з цим справді не посперечаєшся.

Але що, якби енергоспоживання Біткоїна було б благом і Біткоїн функціонував би як «сховище енергії», що забезпечило б чудову альтернативу будь-якій грошовій системі, яка колись існувала?

На щастя, концепція валюти, забезпеченої енергією, не така радикальна чи нова, як може здатися, – вона існує вже більше століття. Але не було необхідних умов (тобто технології), щоб полегшити такий революційний розвиток цивілізації.

Однак тепер ця технологія існує, і вона називається Біткоїн. Дозвольте мені пояснити.

Гроші та «життєва енергія»

Еволюція людської цивілізації багато в чому пов'язана з пошуком відповіді на одне важливе питання: як визначити справжню цінність товарів та послуг?

Точніше, як її визначити найодноманітнішим і найлегшим способом?

Візьмемо для прикладу епоху стародавніх бартерних систем, коли єдиної системи фіатної валюти ще не існувало. Обмін врожаю чи худоби на послуги було звичайним явищем. Однак ця система була неефективною, оскільки сильно залежала від взаємного збігу бажань. Наприклад, рибалці потрібно було обміняти свою рибу на сіль, щоб уберегти свій майбутній улов від псування. Будь-яка людина, яка бажала отримати рибу, повинна була мати саме те, що хотів рибалка: сіль.

У такому сценарії спотворюється принцип попиту та пропозиції.

Визначення справедливого обміну для унікальних, незамінних предметів є особливою проблемою. Як гарантувати, що обидві сторони належним чином винагороджені за енергію, яку вони вклали – свою «життєву енергію» – у виробництво продукту чи послуги, яку вони продають?

Ця концепція «життєвої енергії» стосується часу, зусиль та творчої енергії, які люди вкладають у свою роботу. Кожній людині виділено обмежений проміжок часу, який вона перетворює на відчутний продуктивний результат – форму енергії, яку можна виміряти.

Але в цій системі обміну життєва енергія не враховується належним чином. Навпаки, зовнішні чинники сильно впливають на цінність продукту чи послуги – часто на шкоду життєвій енергії, яка витрачається на їхнє виробництво.

В ідеалі нам потрібна система, яка дозволяє накопичувати та зберігати цю витрату енергії – яку ми можемо назвати надлишковою енергією – і пов'язану з цим цінність.

Переваги виходять далеко за межі того, хто витратив таку енергію. Метафорична життєва сила будь-якої економіки – це концепція надмірної енергії. Якщо цей потік ускладнюється, це призводить до менш динамічної, застійної економіки. При правильному зберіганні та плинності це може призвести до інновацій та проривів, які принесуть користь суспільству загалом.

Якщо ми не визначимо точні механізми, уловлювання та зберігання надлишкової енергії або вартості стане неможливим.

Отже, стає життєво важливим вимірювати цей виробіток енергії якомога раціональнішим способом, щоб забезпечити справедливу компенсацію і можливість отримати вигоду від витраченої енергії. У цьому відношенні важливою віхою на шляху цивілізації стала еволюція від бартеру до товарних грошей, що призвело до використання портативних, взаємозамінних і стандартизованих металевих монет.

Історична девальвація життєвої енергії

Римська імперія була збудована на економічній ефективності, зводячи до мінімуму фінансові проблеми. Її основою були денарії, відлиті з обмежених запасів дорогоцінних металів. Обмежений характер денарію дозволяв йому слугувати засобом збереження вартості.

Разом з тим портативність денарію дозволила йому поширитися всіма куточками імперії, його було легко перевозити та використовувати для торгівлі з різними торговцями. Таким чином, система циркуляції економіки переповнювалась енергією. Оскільки проблеми в обміні товарами та послугами були зведені до мінімуму, сформувалися нові спеціалізовані ринки праці, що підвищило продуктивність та інновації.

У грошовому плані все було добре. Римська цивілізація створила товарну валюту, яка сприяла економічному процвітанню. Така стандартизована валюта, яка переноситься і доступна в обмеженій кількості, зберігала та ефективно використовувала енергію для підвищення продуктивності та економічного зростання.

А потім вийшов указ.

Оскільки кожен римський імператор хотів витрачати більше енергії, ніж дозволяла валюта, цінність денаріїв як засобу збереження вартості почала зменшуватися.

Денарій залишався портативним та взаємозамінним, але його здатність точно відображати життєву енергію людей почала слабшати. Вміст срібла у кожному денарії ставав дедалі меншим, підриваючи здатність валюти підтримувати цінність і, зрештою, купівельну спроможність.

Сьогодні ми називаємо це інфляцією. З кожним циклом знецінення валюти люди втрачали впевненість у тому, що виробництво енергії в їхньому житті було правильно виміряно, що дуже схоже на те, що відбувається сьогодні.

Сполучені Штати знаходяться у певною мірою історичному становищі, коли вони можуть експортувати внутрішню інфляцію завдяки статусу долара як глобальної резервної валюти. Таким чином, заробітна плата може продовжувати зростати інфляційними темпами. Але оскільки стеля боргу перетворилася на боргову драбину, ніхто точно не знає, як довго це зможе продовжуватися.

І це безперечно не є застосовним у багатьох інших країнах з двозначними та навіть тризначними темпами інфляції.

Гроші: що потрібно виправити?

Отже, які закономірності ми можемо спостерігати у нашій грошовій історії?

По-перше, щоб належним чином виміряти виробництво енергії, інструмент повинен бути взаємозамінним і стандартизованим, що полегшило б здійснення розрахунку вартості незамінних товарів і послуг. По-друге, він повинен одночасно зберігати цінність та бути портативним.

Ці базові елементи надають людям інструмент для точного перетворення їх обмеженого часу та енергії – життєвої енергії – у продуктивний, добре компенсований результат.

Якщо подивитися на сучасні фіатні валюти як на засоби збереження цінності, вони тримаються на хиткій основі. Проблема в тому, що центральні банки замінили імператорів, але їхні укази не менш руйнівні.

На фундаментальному рівні обмін коштами між роботодавцями та працівниками є обміном енергією. Але ні роботодавці, ні працівники не контролюють цю компенсаційну енергію. Потік цієї енергії забезпечується валютою та повністю контролюється центральними банками.

Таким чином, саме центральні банки мають унікальні повноваження змінювати цей потік енергії з часом, повторюючи практику давньоримських імператорів.

Найбільший вплив на збереження вартості валюти має графік її пропозиції та випуску. Як центральні банки, так і римські імператори радикально змінювали доступну пропозицію, що негативно позначалося на цьому атрибуті.

Своєю чергою, це негативно впливає на здатність людей отримувати зиск із витраченої ними енергії.

Енергетична валюта як нова віха у технологіях

Грошові експерименти в історії, від бартеру та товарів до металевих монет та фіатних паперових грошей, дають змогу зробити практичні висновки.

Разом із портативністю першорядне значення має цілісність валюти як засобу збереження цінності. Для цього вона не повинна залежати від довільних указів.

І саме цю революцію здійснив Сатоші Накамото з White Paper Біткоїна. Необхідність у довірі необхідно усунути з централізованих організацій, які мають повний контроль над грошовими системами – та додати можливість для окремих осіб отримувати вигоду із витраченої ними енергії за допомогою праці: «електронна платіжна система, заснована на криптографічному доказі, а не на довірі», як висловився Накамото.

Тоді постає питання: як забезпечити цей новий компонент довіри?

Інтелектуали минулого наводили докази на користь забезпечення грошей одиницями енергії, а саме, у лекціях Джона Мейнарда Кейнса з 1912 по 1913 рік, які склали інтелектуальну основу для засобу виміру грошей «в одиницях електричної енергії».

Невдовзі після цього, у 1921 році, американський промисловець-титан Генрі Форд фактично запропонував енергетичну валюту. «Одиниці потужності» Форда, які вироблялися на найбільшій у світі електростанції, мали розв'язати проблему «міжнародної банківської групи, до якої ми так звикли, що думаємо, що іншого бажаного стандарту не існує».

Біткоїн: енергозабезпечена система передачі енергії

У випадку з Біткоїном цей новий компонент довіри забезпечується енергією.

Біткоїн не просто портативний – він портативний у цифровому вимірі, що особливо корисно в нашу цифрову еру. Він не просто дефіцитний – його дефіцит визначається енергонезалежним способом. Це схоже на мрію Форда про валюту, забезпечену енергією, але з принциповою відмінністю. Енергетична валюта Фонда, прив'язана до найбільшої у світі електростанції, мала б вразливості, пов'язані з централізацією. З іншої сторони, Біткоїн використовує енергію з будь-якого доступного джерела.

Децентралізований характер обчислювальної потужності створює стійку та надійну систему. Саме завдяки цій енергії мережа Біткоїна забезпечує новий компонент довіри – криптографічний доказ.

У цьому світлі Майкл Сейлор невипадково описує Біткоїн як розв'язання проблеми зберігання енергії у часі та просторі.

Повертаючись до одного з перших згаданих моментів, що сприйняття Біткоїна виходить за межі його основ, залишаються два питання: наскільки стійким має бути Біткоїн до зовнішніх факторів? Чи існують справжні загрози?

Просто подивіться на нові технології, які розвиваються з запаморочливою швидкістю. Очікується, що штучний інтелект (ШІ) матиме значний вплив на фінансовий світ – від довгострокових інвестицій та управління портфелем до торгівлі короткостроковими опціонами. Проте з розвитком та масовою інтеграцією ШІ реальність та ілюзія переплетуться. Розділити їх буде непросто.

Як такі значні інновації вплинуть на Біткоїн?

Біткоїн готовий витримати такі технологічні революції. Незмінність блокчейну забезпечує певний ступінь перевіряльності, у якому розвиток ШІ створить велику потребу. Але що ще важливіше, прихильники Біткоїна бачать, що Біткоїн є чимось на кшталт покликання, а не активом для спекуляцій та отримання прибутку. Цей тип підтримки допоможе Біткоїну пережити інновації, зміни політичного режиму або будь-яку іншу екзистенційну «загрозу», яка може виникнути в майбутньому.

Проте, як я намагався донести, що стосується споживання енергії Біткоїном, як і раніше, відсутня належна структура.

Згідно з недавнім опитуванням, 76% інвесторів хочуть, щоб Біткоїн був більш «екологічним», що не відповідає дійсності, коли йдеться про взаємозв'язок між енергоспоживанням Біткоїна (або, іншими словами, його засобом захисту мережі) та нашою здатністю ефективно використовувати життєву енергію, яку ми витрачаємо.

Мережа Біткоїна вирішує цю дилему завдяки своїй особливій здатності зберігати та передавати енергію.

Мережа не тільки захищена енергією, а й може дозволити людям отримувати вигоду від використання своєї життєвої енергії. Це означає, що Біткоїн вже вийшов на безпрецедентну територію енергетичної валюти – не лише на благо окремої людини, а й суспільства загалом.

Історія завжди з нами, і подорож тільки почалася.

Це гостьовий пост Шейна Нігла, головного редактора The Tokenist. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.