Немає жодних причин довіряти банкам. Втім, з Біткоїном у цьому немає потреби

«Бро, довірся нам» як єдиний інструмент

Банківська система працює лише тоді, коли є довіра. Все ґрунтується на вірі в те, що банківська система достатньо сильна та стійка, щоб захистити ваші гроші. Але ця система, заснована на довірі, показала, що від цього захисту виграють лише багаті та впливові. Як ми бачили у 2008 році і як повелося відтоді, за все платить лише звичайний платник податків.

За іронією долі, Credit Suisse, який пережив фінансову кризу 2008 року, став одним із перших банків, які зазнали краху в нинішній кризі. У період з 2008 по 2023 рік ми були свідками безлічі скандалів, постійних судових розглядів, жахливого управління ризиками та нескінченної драми, які повільно підривали довіру до колись престижної установи.

Отже, хто має розплачуватися за це? Ви вгадали: всі у Швейцарії! Допомога Credit Suisse (хоча ніхто офіційно не називає це «допомогою») обійшлася швейцарським платникам податків у приголомшливі 109 мільярдів швейцарських франків (13 500 доларів на кожного чоловіка, жінку та дитину в країні).

Як і рішення та дії комерційних банків, рішення та дії центральних банків ефективні лише тоді, коли люди їм довіряють. Федеральна резервна система та Європейський центральний банк (ЄЦБ) (поряд з багатьма іншими центральними банками по всьому світу) зробили сміливі заяви, але виявилися неправими. Такі чиновники, як Джанет Єллен, Джером Пауелл та Крістін Лагард, постійно недооцінюють інфляцію. Вони навіть висміювали всіх, хто попереджав про наслідки багаторічних наднизьких процентних ставок та необмежене збільшення балансу під час COVID-19.

Тепер їм доводиться мати справу з наслідками їхніх заяв, які мали нас заспокоїти. У 2017 році Єллен заявила, що ми «ніколи більше не матимемо справу з фінансовою кризою». Під час ток-шоу Лагард не захотіла пояснити, як боротися з інфляцією і просто сказала, що інфляція знизиться «в потрібний час», а зараз вона стурбована тим, яким «монстром» виявилася інфляція.

Стає все більш очевидним, що, хоча політики та чиновники центральних банків люблять запевняти маси, що в їхньому розпорядженні є багато інструментів, їхнім єдиним інструментом є постійне «Повір мені, бро».

«Віра на слово» не працює в епоху соціальних мереж

У той час як впевненість у банківській системі й, можливо, у фінансовій системі загалом слабшає, а сміливі запевнення виявляються не більш як порожніми фразами, не дивно, що крихкість всього цього лише зростає. Враховуючи цей факт, також не слід дивуватися з того, що твіти та повідомлення в WhatsApp спровокували крах банку Credit Suisse. Подібно до того, як падіння Silicon Valley Bank (SVB) було викликане публічними попередженнями впливових людей у сфері стартапів, таких як Пітер Тіль.

Те, що може здатися невдалим збігом, насправді є симптомом ширшої кризи довіри. Встановити загальний наратив, переконання та напрямок у 2023 році набагато складніше, ніж, скажімо, у 1970-х. Замість газет та щотижневих журналів новини тепер поширюються за лічені секунди. А думки експертів та суперечливі погляди поширюються у Twitter, Reddit та інших платформах за лічені хвилини.

Ми бачимо, що падіння банків в часи цифрових технологій відбувається інакше. Переляканим людям не треба йти у відділення та просити свої гроші. Вони можуть зробити це зі свого дому. Що ще гірше для банків в епоху часткового резервування, то це те, що десятки тисяч людей можуть робити це одночасно.

Чи приведе це до ефекту доміно для централізації банків, оскільки довіра до банків, особливо дрібніших, швидко підривається? Повідомлення Єллен після краху SVB було чітким і зрозумілим: ми вирішуємо в кожному конкретному випадку, чи варто рятувати невеликі банки. Ідіть у великі банки, такі як JPMorgan Chase, щоб бути в безпеці, тому що ми не дозволимо цим банкам розпастися. Тенденція до того, що дрібні банки поглинаються великою рибою, набирає небачених раніше обертів.

Це вказує не тільки на те, що наші гроші не підходять для епохи інтернету, а й те, що установи та всякі Пауелли, Єллени та Лагарди світу не в змозі йти в ногу зі швидкістю та складністю того, що відбувається.

Більш централізоване планування і постійне втручання у ринки неможливо назвати відповіддю. Наївно припускати, що люди, які довели до такого, можуть указати на рішення.

Грошовий принтер знову почне працювати... А що потім?

Попри (неофіційну) державну допомогу, як ту, що призначена для Credit Suisse, політики та центральні банки в усьому світі застрягли між молотом та ковадлом. Їм належить знайти непростий баланс між підвищенням відсоткових ставок для стримування інфляції та підтримкою ліквідності у банківській системі.

З одного боку, вони мають підвищити відсоткові ставки. Їм потрібно якось приборкати інфляцію і луснути «бульбашку», яка за останні кілька років підштовхнула вгору ціни на все – від акцій, нерухомості та розкішних годинників до NFT та тисяч «крипто» проєктів.

З іншого боку, їм необхідно забезпечити достатню ліквідність у банківській системі, щоб механізм продовжував працювати. Хоча жоден офіційний представник більше не хоче використовувати термін «фінансова допомога» після 2008 року, саме це відбувається в США та Швейцарії з Credit Suisse. Все зводиться до того, що розлютило людей у 2008 році: банки знають, що можуть робити ризиковані кроки, тому вони їх роблять. А коли ситуація виходить із-під контролю, їх рятують гроші платників податків.

Грошовий принтер знову почне працювати, поставивши під сумнів обіцянки центральних банків та політиків. Причина проста: в інструментарії центральних банків немає іншого рішення в епоху необмежених фіатних грошей, підкріплених нічим іншим, як обіцянками та гучними промовами.

Питання не в тому, чи наші гроші знеціняться, а в тому, наскільки швидко. У будь-якому випадку, нинішня швидкість неймовірна навіть у найбагатших країнах світу, таких як Німеччина. В умовах нинішньої інфляції цін на рівні 8,7% потрібно вісім років (!) для того, щоб вартість грошей у Федеративній Республіці Німеччина зменшилася вдвічі. У Великій Британії та Австрії нині спостерігаються темпи інфляції вище 10%, а в таких країнах, як Аргентина чи Туреччина, гіперінфляція (зростання цін понад 50%) є звичайним явищем.

Біткоїн – це рішення без ризику невиконаних зобов'язань

Тіджан Тіам, який став головним виконавчим директором Credit Suisse у 2015 році та обіймав цю посаду до 2020 року, у листопаді 2017 року назвав біткоїн бульбашкою: «З того, що ми можемо визначити, сьогодні єдина причина купувати чи продавати біткоїн – це заробляти гроші, що власне підходить під саме визначення спекуляції та бульбашки».

Тоді ціна біткоїна становила близько 7000 доларів. Решта історія та іронія.

Тіам, схоже, не розумів або не хотів розуміти, чому люди купують такий актив, як біткоїн: вони хочуть відмовитися від схеми довіри, описаної вище. Вони шукають способи зробити протилежну фінансову ставку та взагалі вийти з фінансової системи. Іронічно та сумно, що потрібні такі події, як крах колись престижних організацій, таких як Credit Suisse, щоб прояснити аргументи на користь Біткоїна для таких скептиків, як Тіам.

Тепер все більше і більше людей усвідомлюють, чому Біткоїн існує і що він може бути корисним для зберігання заощаджень як актив, який ніхто не може знецінити – ні уряд, ні генеральний директор. Актив, який ніхто не може цензурувати, який важко конфіскувати і який не може просто зникнути в хаосі кризи.

Політичні рухи, такі як Occupy Wall Street («Захопи Волл-стріт»), потрапили до заголовків газет під час фінансової кризи 2008 року. Через п'ятнадцять років ми знаємо, що це ні до чого не привело. З іншого боку, Біткоїн сильніший, ніж будь-коли, і як рух, і як технологічне рішення. Біткоїн – це не просто теорія в головах вчених та активістів. Будь-яка людина може використовувати його 24/7 по всьому світу, незалежно від того, чи є у вас доступ до банківського рахунку, чи живете ви в авторитарній країні з гіперінфляцією або просто хочете довгостроково зберігати свої заощадження.

Після десятиліття шалених спекуляцій і тисяч дурних експериментів у «крипто» індустрії із виманюванням грошей люди усвідомили, що їм не потрібно хвилюватися про ризики контрагента, взаємодіючи з Біткоїном.

У той час як інформація про коливання цін у євро або доларах США постійно з'являється в заголовках, реальна цінність Біткоїна полягає в його здатності здійснювати транзакції та зберігати цінність поза фінансовою системою. Це цифрове золото з додатковими функціями, маяк надії в нестабільній економічній ситуації.

На закінчення, оскільки довіра до центральних та комерційних банків продовжує падати, Біткоїн є життєздатною альтернативою для тих, хто прагне фінансового суверенітету. Це цифрове золото із додатковими функціями. Проблеми, створювані інтернетом, потенційні геополітичні сейсмічні зрушення та епоха соціальних мереж потребують вирішення, здатного протистояти цьому тиску – Біткоїн та принципи надійних грошей, які він представляє, можуть бути частиною цього рішення.

Це гостьовий пост Джуліана Лінігера, співзасновника та генерального директора Relai, швейцарського інвестиційного додатка, який працює тільки з біткоїном. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.