Гіпертурботливі батьки та чутливі діти: Біткоїн-бачення вчителя

Я вчитель вдень і затятий біткоїнер вночі. Зараз я викладаю музику у початковій школі, і я дійсно люблю свою роботу. Це схоже на роботу ведучим Lincolnland Bitcoin у тому, що я можу поділитися своїми захопленнями (музикою та Біткоїном) з іншими, потенційно допомагаючи їм розвинути глибше захоплення та розуміння кожного з них. Однак я не розповідаю про Біткоїн у школі; всьому своє місце, я вважаю. Проте можливість займатися тим і іншим одночасно допомогла мені краще зрозуміти кожне з них.

Розуміння Біткоїна також дозволило мені як учителю подивитися на речі під зовсім іншим кутом. Я хотів би поділитися деякими спостереженнями за майже два десятиліття роботи педагогом про те, як наша примусова фіатна грошова система стимулює неоптимальні ухвалення рішень та нестандартні звички у відносинах… і, можливо, трохи про те, як Біткоїн це виправляє.

Мета цієї статті не в тому, щоб полити брудом якусь конкретну групу чи частину населення (хіба що фіатних політиків). Майже всі мають виправдання своїм діям, і хто я такий, щоб вказувати як їм чинити? Хай там як, я вважаю, що більшість батьків – добрі, працьовиті люди, які роблять усе можливе. Це не їхня провина, що вони змушені жити в грошовій системі, яка краде їхній час та зусилля через інфляцію, змушуючи діяти з високою тимчасовою перевагою. Багато хто не бачить переваг, які ми, біткоїнери, бачимо в надійних грошах, які не контролюються примхами тих, хто перебуває при владі та має свої плани та стимули. Крім того, мало хто розуміє, що вибір червоного чи синього, правого чи лівого насправді не забезпечує довгострокових системних змін через те, що кожна сторона залежить від своєї внутрішньої системи.

Почнімо?

Гіпертурботливі батьки

Одне з явищ, яке я помітив протягом останніх кількох десятиліть, – це поява гіпертурботливих батьків. WebMD перераховує такі їхні ознаки: вони приймають удари за своїх дітей, виконують їхні шкільні завдання, люблять повчати, тримають своїх дітей на короткому повідцю, є прислугою у власному будинку, надмірно дбають про безпеку дітей та роблять все, щоб їхні діти не стикалися з невдачами.

Я вважаю, що більшість із цих ознак є побічним продуктом життя у фіатній системі. Коли система дозволяє людям контролювати грошову масу, це призводить до того, що вони нав'язують свою мораль. Незалежно від їхніх намірів, побічним продуктом у суспільстві є система перетягування каната, в якій кожна сторона пропонує вирішити все більше проблем для своїх учасників. Це призводить до батьківської динаміки між впливовими та безсилими класами людей.

Політики, які намагаються отримати більший контроль, роблять це, «приймаючи удари за своїх дітей» або у битвах безсилих. Вони «тримають своїх дітей на короткому повідцю», постійно намагаючись обмежити їхню волю. Вони «не дозволяють своїм дітям зазнати невдачі», пропонуючи надто багато страхових хитрощів, що призводить до зниження ризику для здоров'я та збільшення самозаспокоєності. Це моделювання турботи Великого Татка поступово засвоюється масами, яке вони, своєю чергою, проєктують на своїх дітей, що створює порочне коло залежності.

Надчутливі діти

Гіперопіка призводить до надмірної чутливості дітей. Тіфа Онг описує таких дітей як надто емоційних, чутливих та егоцентричних. Я вважаю, що надмірна емоційність та чутливість у дітей викликана тим, що у них просто не було можливості самим розібратися з труднощами й, у гіршому випадку, звикнути до них, а в кращому – отримати цінні уроки.

У своєму класі я (як і багато моїх колег) навчаю «не здаватися після провалів», заохочуючи учнів ризикувати, щоб вчитися на помилках і виробити гарну звичку вчитися протягом усього життя. Приміром коли ми готуємося до виступу... багато учнів розповідають про свої переживання чи страх сцени. Моя стандартна відповідь полягає в тому, що єдиний спосіб подолати цей страх – робити це знову і знову, поки це відчуття стане звичним; незнайомість почуття є джерелом занепокоєння.

На жаль, учні витрачають лише частину свого часу на відпрацювання впевненості у собі. Досить легко побачити, хто з них мав можливість повчитися на помилках, а хто має. Я вважаю, що ті, хто ще не має такого набору навичок, – це діти гіпертурботливих батьків, які, своєю чергою, постраждали від зовнішніх ефектів фіатної системи. Коли встановлюється дуже багато обмежень, діти не лише не хочуть, а й не можуть ризикувати. Їм здається, що вони повинні мати усе в житті, без необхідності докладати зусиль для цього. Я вважаю, що це відчуття «наділеності правом» є наслідком просочування ненавмисних наслідків фіата.

Фіатні системи допускають низхідну систему контролю, яка спонукає дорослих людей годуватись від сильних світу цього, що зменшує їхній власний авторитет і свободу дій і призводить до ієрархії, в якій очікується, що верхівка структури забезпечуватиме низи. Це призводить до того, що у дітей немає належних прикладів для наслідування, щоб показати їм, як забезпечити себе. Кінцевим результатом є модель вивченої безпорадності, яка випливає з того, що ми передаємо нашу автономію щодо нашої грошової системи на розпорядження людям, таким же схильним до помилок.

Якби тільки існувала грошова система, яка діяла б як глобально з'єднаний реєстр, що не потребує дозволу, – який ніким не контролюється і доступний усім. Який не нав'язує моралістичні ієрархії, але стимулює добровільну співпрацю. Якби тільки…

Будь-яка ідея перевіряється на практиці

Після п'яти коротких років знайомства з Біткоїном я помітив великі зміни у тому, як я виховую дітей. Зізнаюся чесно: коли мої діти були малими я сам вдавався до гіперопіки – може, меншою мірою, ніж дехто, але мені були притаманні багато рис, які згадувалися раніше. Я сам розбирався з їхніми проблемами, тримав їх на короткому повідцю, виявляв зайву обережність і захищав їх від невдач.

Але все змінилося, коли я почав вивчати Біткоїн (зауважте, я не сказав «купувати біткоїн»). Перехід до нижчих тимчасових переваг дозволив мені побачити користь того, що мої діти стали навчатися на своїх помилках; важливо було не те, що вони відчували тут і зараз, а те, як вони зможуть упоратися з проблемами в майбутньому, у випадку конфлікту… за умови належної підтримки. Я став краще контролювати власну автономію, що дало моїм дітям приклад для наслідування та стимулом стати кращими версіями самих себе. Це безперечно краще, ніж коли тобі диктують твої кроки, розвиваючи таким чином залежність від роз'єднаної демократії.

Чим більше ми братимемо на себе в плані прийняття рішень та розвитку сили волі, тим складніше нам буде вести за собою майбутні покоління. Біткоїн дозволяє всім добровільним учасникам відмовитися від нісенітниці, до якої ми дозволили собі звикнути. Біткоїн спонукає нас старанно працювати над досягненням довгострокових цілей, поважати суверенітет один одного, йти на прорахований ризик і нормалізувати зусилля перед потенційною невдачею. Біткоїн стимулює раціональність та логічне мислення та пригнічує надмірну емоційність та чутливість. Обираючи життя в системі, яка поважає цінність упродовж часу, Біткоїн стирає концепцію «наділеності правом». Звичайно, є багато інших факторів, які сприяють цьому, але гроші торкаються всіх аспектів життя суспільства. Спосіб життя, пов'язаний з Біткоїном, найкраще підходить для розвитку в напрямку самореалізації відповідно до ієрархії потреб Маслоу. Фіатне мислення у порівнянні є просто елементарним.

Це гостьовий пост Тіма Німейєра, співведучого Lincolnland Bitcoin Meetup і вчителя початкової школи. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.