Біткоїн як інструмент громадянського суспільства

Біткоїн виступає на захист інтересів мільйонів пригноблених людей у всьому світі. Він надає активістам, які виступають за демократію та права, важливий інструмент, що дозволяє уникнути двох основних проблем: припинення банківського обслуговування та контролю автократичних урядів над фінансовими установами.

Для дотримання суворих законів про AML/CFT створено практику так званого зниження ризиків. Це призводить до того, що банки закривають рахунки окремих осіб та організацій, на які спрямовано наклепницькі кампанії чи політично мотивовані запити на правову допомогу. Для авторитарних урядів це виявилося простим і потужним інструментом транснаціональних репресій, який підриває діяльність їхніх супротивників навіть у самому серці ЄС.

Одним із наслідків зловживань у сфері AML/CFT є позбавлення фінансових коштів та майна (заморожування активів). Транснаціональні системи правової допомоги надають доступ до конфіденційної інформації (зокрема, банківських даних) ворожим урядам, таким чином розробляючи нове зведення правил ЄС щодо боротьби з відмиванням грошей.

Оскільки банки й інші фінансові установи (включно біткоїн-біржі) мають бути «правильними та сумлінними» у дотриманні правил, а «правильність» – нечіткий термін, вони зазвичай використовують підхід із нульовим ризиком щоразу, коли приймають нового клієнта. Для аналізу рівня ризику вони мають автоматизовані системи, які перевіряють, яку репутацію людина чи організація мають у ЗМІ.

Саме тут неліберальному уряду легко вивести громадську організацію із банківської системи – і не лише у своїй країні. Все, що їм потрібно зробити, це створити негативне висвітлення у ЗМІ, у різних виданнях і різними мовами, щоб банк побачив це під час розгляду заявника. На жаль, для малоприбуткового клієнта неважко стати жертвою так званого хибного спрацьовування відповідно до вимог щодо протидії відмиванню грошей. Коли йдеться про великого та прибуткового клієнта, походження коштів якого викликає питання, ймовірність закриття його рахунку набагато менша.

Оскільки цінність окремого клієнта для банку дуже низька, а цінність неурядової організації (НУО) ще нижча, коли автоматизована система (як-от Refinitiv, керована Thomson Reuters або Dun & Bradstreet) виявляє будь-яке негативне освітлення, найімовірнішим результатом буде відхилення заявки НУО або припинення чинних стосунків. Не має значення, що висвітлення є частиною організованої наклепницької кампанії: фінансові установи вважають за краще не ризикувати й розривають відносини з організаціями, які працюють на благо демократії та покращення життя тисяч і мільйонів нужденних (наприклад, надаючи їм гуманітарну допомогу).

Ситуація стає ще гіршою, коли авторитарний уряд, який цілком контролює правоохоронні органи, висуває політично мотивовані кримінальні звинувачення проти своїх супротивників, перекручуючи, зрештою, європейську систему правосуддя. Коли місцевий правоохоронний чи судовий орган (який сам отримав запит із третьої країни) офіційно запитує інформацію у західного банку, це автоматично викликає підозру щодо особи чи організації, яких це стосується.

І оскільки такі юридичні кроки, як правило, створюють сенсаційні новини, це ще збільшує кількість негативних наслідків, які індексуються пошуковими системами та фірмами, що займаються бізнес-аналітикою. Пропаганда режимів із задоволенням користується цим. Інформація плавно передається банкам, аудиторам і навіть рієлторським компаніям, а також орендодавцям на шкоду тим, хто став мішенню вищих чиновників та покірних поплічників неліберальних режимів.

Отже, не лише корупція (як видно на прикладі депутата Європарламенту Єви Кайлі та Катару) може ефективно використовуватися зловмисними іноземними гравцями для поширення свого впливу в Європі. Це призводить до глузування з принципу взаємної довіри між державами. Вкотре західною наївністю користуються вороги, нерідко за допомогою своїх провідних юридичних і консультаційних фірм.

На жаль, відколи Польща у 2018 році занесла мене до чорного списку за зловживання Шенгенською інформаційною системою (ШІС), я стала свідком зростання кількості випадків, коли чинні механізми міжнародної, європейської та двосторонньої правової співпраці дозволяли транснаціональні репресії.

У жовтні 2022 року Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію, в якій закликала приділяти особливу увагу «сигналам, що надходять щодо держав, визнаних Європейською комісією або відповідно до процедури моніторингу Парламентської асамблеї Ради Європи такими, що систематично порушують принцип верховенства права для функціонування демократичних інститутів та верховенства права», і «переконатися, що дані до ШІС не вносяться з політичних мотивів».

Хоча було досягнуто прогресу в засудженні політичного зловживання ШІС, використання Інтерполу, механізмів взаємної правової допомоги, а також європейського ордера на арешт та європейського слідчого порядку, як повністю автократичними, так і гібридними режимами (такими як Польща та Угорщина), має піддаватися особливому контролю. І останнє, але не менш важливе: відсікання противників недемократичних режимів від фінансової системи залишається малоусвідомленим явищем.

Чинні правові межі не надають жодних засобів для відновлення наших бельгійських банківських рахунків: ось де такі неліберальні уряди, як Польща та Казахстан, справді завдають шкоди та паралізують громадянське суспільство у самому серці ЄС.

В останні місяці 2022 року ми виграли кілька позовів щодо наклепу проти заступника міністра внутрішніх справ та координатора спеціальних служб Мацея Васіка та депутата Європарламенту від Польщі Домініка Тарчинського, довівши, що їхні публічні політично мотивовані звинувачення проти нас були безпідставними та хибними. Крім того, Верховний адміністративний суд Польщі у Варшаві ухвалив, що видворення мене із Польщі та ЄС було безпідставним і необґрунтованим, оскільки докази, зібрані польськими спецслужбами, «не дозволяють дійти висновку про те, що Козловська становить загрозу для державної безпеки». Це мало що дає: після висунутих звинувачень зіпсована репутація відновлюється роками.

У січні 2023 року 29 парламентаріїв Ради Європи, які представляють 14 країн, закликали ПАРЄ ухвалити резолюцію, проаналізувавши, як можна покращити транснаціональну юридичну співпрацю для забезпечення захисту як від транснаціональної злочинності, так і захисту приватного життя та прав людини. Вперше законодавці ЄС закликали відобразити у відповідних законах досвід активістів зі збирання та зберігання коштів у біткоїнах та стейблкоїнах для захисту прав людини та як інструмент доставки гуманітарної допомоги для запобігання неправомірному використанню правил AML/CFT з боку авторитарних режимів.

Державний контроль над фінансовими установами є цілком інтуїтивною проблемою: в авторитарній країні це означає, що ваші активи не в безпеці, що уряд може конфіскувати їх будь-якої миті та виснажити вашу організацію. В інших ситуаціях це означає, що уряд може бачити, хто що отримує, і це дає йому цінну інформацію для залякування й інших форм політичного переслідування.

У Росії, Туреччині, Казахстані та Білорусі на правозахисників, активістів та сім'ї політв'язнів чекають суворі наслідки за найменші суми, отримані з-за кордону та позначені як «екстремізм/тероризм» або «відмивання грошей». Опозиція у Венесуелі та Білорусі на тлі економіки, що руйнується, знайшла вихід через біткоїн і стейблкоїни, які допомагають людям оплачувати предмети першої необхідності поза офіційними каналами й не наражати себе на гнів уряду. У Палестині через розгул корупції люди змушені відмовитися від послуг офіційних банків, щоб зберегти плоди своєї праці, тоді як банківські дані також використовуються для переслідування опозиції. Іранська Ісламська Республіка планує відстежувати жінок через камери на вулицях і карати їх, блокуючи їхні банківські рахунки за відмову носити хіджаб.

Ще одним прикладом масового зниження ризиків є ситуація з проукраїнськими НУО та волонтерами, які займаються збиранням коштів або надають гуманітарну допомогу Україні. Після нападу Росії на Україну в лютому 2022 року українське суспільство та держава зіштовхнулися із двома ключовими проблемами, з якими традиційна банківська система явно не могла впоратися. По-перше, всі фінансові та банківські установи були буквально паралізовані війною. Банківські платежі з України та в Україну або не проходили, або могли бути «в дорозі» понад місяць, у той час, коли доставка рятувального обладнання, дронів та медикаментів була необхідна негайно. По-друге, почалося масове блокування акаунтів на краудфандингових платформах та банківських рахунків організацій, які допомагають Україні доставляти бронежилети, каски, дрони, медичну допомогу та допомогу переселенцям і біженцям. GoFundMe, Patreon, банки та платіжна система Wise закрили рахунки організацій або без пояснення причин, або з посиланням на внутрішні правила щодо несупроводження операцій з «озброєнням, військовими товарами та послугами».

У всіх цих ситуаціях Біткоїн та стейблкоїни відігравали роль банку останньої інстанції для всіх тих, хто не мав іншого вибору. Це дозволило багатьом зберегти свої заощадження чимдалі від корумпованих урядів, місцевих диктаторів та політичної поліції.

Конфіденційність та простота використання мають вирішальне значення для того, щоб зробити біткоїн життєздатним інструментом для громадянського суспільства, яке дозволяє організаціям продовжувати надавати важливу підтримку. Європейський Союз має враховувати це у прийнятті майбутніх – насправді надто необхідних – правил. Найкращий спосіб пом'якшити зловживання автократів – співпрацювати з НУО.

Це гостьовий пост Людмили Козловської, президентка Фундації «Відкритий Діалог». Висловлені думки авторки є її власними та необов'язково відображають точку зору Bitcoin Magazine або BTC Inc.