Чому варто обрати саме Біткоїн

Як ви ставитеся до того, що уряд щороку забирає 10% ваших заощаджень? Або якщо у вас сорокагодинний робочий тиждень і чотири години вашого часу у вас легально конфісковують?

А якщо помножити чотири години на умовно 52 робочі тижні, на виході маємо вкрадені 208 годин життя на рік. У цей час ми щось створюємо, а винагороду забирає уряд. І так протягом всього нашого життя. Уявляєте?

Причина цього криється в м’яких грошах. Точніше – в грошово-кредитній політиці центрального банку. Простіше – в доларі США, котрий всі ми використовуємо для збереження цінності власних грошей. Та інфляції, яка з року в рік пожирає купівельну спроможність цього ж долара.

І виходить так, що кожен з нас з ентузіазмом працює над своєю справою, віддаючи їй життєву енергію і час (які, до речі, не відновлюються), отримує винагороду за свої старання і хоче зберегти її цінність на майбутнє роблячи збереження, скажімо у тому ж доларі США. І наче все вірно, оскільки долар є резервною світовою валютою і математика мала б працювати, але ж ні… на заваді стає інфляція. Законний спосіб робити населення біднішим.

Після того як впливові люди отримали контроль над грошовою масою у світі створивши Федрезерв США, вони по суті отримали право друкувати гроші з повітря. Результатом чого є постійне знецінення грошей. І який же тоді сенс відкладати м’які гроші? Якщо за 10-20 років вони майже знеціняться?

Є моральна основа для твердих грошей.

Єдиний захист – треба просто купити біткоїн. Так, я вважаю біткоїн твердими грошима. Розберемося чому.

Дуже добре, на мій погляд, простежив розвиток грошей від первісних суспільств до сьогодення економіст Сейфедін Аммус у своїй книжці «Коротка історія грошей, або все, що потрібно знати про біткоїн». Далі я пропоную ознайомитися з її коротким переказом для розуміння фундаментальних речей і відповіді на запитання: як і чому ми прийшли до Біткоїна.

Гроші – це засіб обміну, засіб накопичення і розрахункова одиниця. Якщо вам здаються ці речі очевидними, то ви, ймовірно, дуже здивуєтеся, коли зрозумієте, що апологети нинішньої економічної моделі цю гранично просту парадигму перекручують.

Платіжні засоби або гроші бувають двох типів: тверді та м'які. Визначити твердість і м'якість будь-якого платіжного засобу допомагає співвідношення двох простих показників: резерву (скільки одиниць існує) і притоку (скільки буде виготовлено). І так склалося, що вся історія грошей крутиться саме навколо цієї простої формули.

Більшість сучасних економістів відмовляється розуміти дуже простий факт: держава може зобов'язати всіх громадян користуватися певним платіжним засобом, однак не може зробити його «твердим» указом парламенту. Протягом тисяч років людство визначало найкращий платіжний засіб, приток якого досить низький, щоб не знецінювати накопичення. І так вже вийшло, що тривалі пошуки методом проб та помилок привели суспільство до відповіді, що це золото.

Усі намиста, каміння, монети з інших металів і папірці програли монетарну битву золоту. Найдовше трималося срібло, однак і воно зрештою впало. Період, коли Європа перейшла на золотий стандарт, схарактеризуватися небувалим економічним процвітанням, бурхливим розвитком нових технологій і мистецтва. Валюти були підкріплені резервами золота, що спрощувало конвертацію і сприяло вільній торгівлі.

Суспільство накопичувало капітал для інвестування в майбутнє, оскільки що вищий рівень життя, то нижча тимчасова перевага: люди готові обмежити себе в чомусь, щоб отримати більше в майбутньому. Таке можливе лише тоді, коли в обігу досить тверда валюта.

На жаль, навіть успішне суспільство не застраховане від непередбачуваних подій. Наприклад, досі історики не можуть досконально пояснити, чому конфлікт між Австро-Угорщиною і сербськими націоналістами вилився у світову війну, однак це вже не настільки важливо.

Тоді-то і з'явилися ті самі розумники, які вирішили перекроїти економічну систему під себе і свої переконання, що закономірно призвело до катастрофи. Коли золото у вигляді грошей перебувало в руках населення, уряд міг вести війну лише коштом власної скарбниці й додаткових податків. Але відмова від золотого стандарту, створення центробанків і перехід до монетарного націоналізму дозволили можновладцям друкувати гроші аж до повного зубожіння населення для підтримки своїх агресивних авантюр. І зараз ми говоримо не про історію, а про поточний стан речей, оскільки театр абсурду триває вже понад століття.

Понад 100 років тому уряд увімкнув друкарський верстат, Європа опинилася в руїнах, населення втратило майже всі заощадження через війну. Але замість того, щоб визнати відмову від золотого стандарту помилкою, влада поклала провину за економічний колапс саме на цей стандарт, а британський економіст Джон Мейнард Кейнс примудрився перетворити це безумство на науку, яку сьогодні викладають в університетах по всьому світу.

Кейнс швидко зрозумів, що хочуть почути політики й бюрократи, і розробив доктрину, яка свідчила, що стан економіки визначається рівнем сукупних витрат. Що більше витрат, то краще. Якщо витрачати немає що, то треба надрукувати ще грошей. Таким чином у руках держав опинився апарат, який робив їх фактично всесильними, – друкарський верстат. Те, що реальне життя неодноразово доводило неспроможність цієї доктрини, не хвилює нікого. ФРС продовжує стимулювати економіку включаючи верстат тоді коли вважає це за потрібне.

Сучасні освітні програми стверджують, що причина економічних криз полягає в запізнілому або неправильному втручанні держав у життя ринку, проте не беруть до уваги одну просту аксіому: саме державна інтервенція в ринкові відносини і є причиною будь-якої кризи та коренем усіх проблем.

«Серйозно вважати, що центробанк може побороти або приборкати рецесію – настільки ж наївно і небезпечно, як ставити піромана на чолі пожежної бригади», – пише Аммус.

На Заході постійно висміювали комуністичну планову економіку як неспроможну, проте всі центробанки займаються плануванням на найважливішому ринку – на ринку капіталу. Таким чином відсоткова ставка визначається не природним балансом між попитом і пропозицією на інвестиційному ринку, а насаджується групою бюрократів і академіків, які уявили, що їм краще знати, як все має працювати.

Тепер, замість того, щоб виробляти блага і займатися продуктивною економічною діяльністю, підприємства змушені стежити за коливанням плаваючих курсів і аналізувати можливі дії урядів і центробанків. Таким чином маленька група людей забрала в суспільства твердий платіжний засіб, який є необхідним для процвітання, і створила систему, де банки отримують прибуток, але не несуть жодних ризиків.

Поява Біткоїна в цьому контексті, впевнений Аммус, стала переломним моментом. Попри відверту ворожість традиційної системи, він зумів вистояти, оскільки його обрало суспільство, а не нав'язали зверху. Це перший і єдиний актив, чиє співвідношення резерву і припливу перевершує золото завдяки строго обмеженій емісії та динамічній зміні складності видобутку. Останнє не дає підвищити пропозицію при різкому зростанні попиту, що свідчить про його феноменальну твердість.

При цьому біткоїн є реальним дефіцитним ресурсом. Дефіцит інших ресурсів відносний, оскільки їх завжди можна добути й виробити більше, якщо вкласти більше людських ресурсів. У цьому сенсі біткоїн ще раз доводить свою унікальність.

Біткоїн – розподілена система, ніхто не може керувати пропозицією або вилучати її з обігу, як було із золотом. Якщо ви приєднуєтеся до мережі, то добровільно погоджуєтеся з її правилами. Це як з обертанням Землі, оскільки з цим можна тільки погодитися.

Змінити правила можна лише за умови, якщо з цим згодні вузли, що забезпечують функціонування мережі, які зацікавлені в її процвітанні. Таким чином усі зміни спрямовані лише на її зміцнення. Влаштовувати атаки на мережу невигідно, оскільки награбоване відразу ж втратить свою цінність, що гарантує безпеку накопичень.

Отже, біткоїн не тільки має всі переваги золота, а й пропонує суспільству раніше недоступні опції – абсолютно новий стандарт цінності, який може фундаментально змінити економіку світу, яка наразі працює відповідно до божевільної доктрини Джона Мейнарда Кейнса, що стверджує, що політики й бюрократи володіють магічними здібностями.

Саме тому мені так імпонує ідея децентралізованих твердих грошей, якими може користуватися кожен охочий.

Це гостьовий пост Ігоря Королишина, інвестора, аналітика та консультанта по інвестиціях. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.