Чи можуть криптовалюти конкурувати з Біткоїном?

Біткоїн – це унікальна децентралізована цифрова платіжна система з відкритим вихідним кодом. Його ринкова капіталізація більша, ніж у будь-якої криптовалюти. Втім регулярно з’являються нові проєкти, які обіцяють «перевершити» Біткоїн.

Успіх Біткоїна спричинив появу великої кількості криптовалют. На сьогодні їх вже понад 20 000 і постійно з'являються нові. Це може призвести до того, що незабаром кожна країна, компанія, чи навіть людина матимуть свою криптовалюту.

Ця тенденція стала причиною розколу спільноти на тих, хто виступає за різноманітність цифрових валют, та на Біткоїн-максималістів. Останні вважають, що у світі є лише одна криптовалюта, і це Біткоїн, а всі інші створені для спекуляцій або шахрайства і не несуть жодної користі людству.

Сатоші Накамото планував звільнити людей з-під фінансового гніту банківської системи та запропонувати світу відмовитися від фіатних грошей. Він зневажав їх через

централізованість, схильність до інфляції, залежність від волі панівних кіл та здатність до знецінення. Так з’явився Біткоїн, який було запропоновано як децентралізовану платіжну систему.

Біткоїн є універсальним активом із цілком зрозумілою та прозорою емісією. Правила створення нових монет прописані в коді та не можуть бути змінені. Максимальна кількість біткоїнів та час появи кожного з них відомі заздалегідь, і вплинути на цей процес неможливо.

Завдяки властивостям універсального активу Біткоїн називають твердими грошима (англ. hard money) або цифровим золотом.

Чому біткоїн – це тверді гроші, а криптовалюти – ні

Як відомо, гроші є мірою вартості. Термін «тверді гроші» спочатку означав гроші, забезпечені золотом, але згодом його концептуальне значення розширилося.

Саме по собі золото було не найзручнішим варіантом для зберігання і розрахунків, і цю проблему намагалися вирішити за допомогою фіатних грошей. Колись вони були фактично сертифікатами на право володіння справжнім золотом. Але держави монополізували золото у своїх банках, а потім відв'язали гроші від дорогоцінного металу, перетворивши їх на звичайний папір.

«Твердість» грошей знаходиться у зворотній залежності від грошової інфляції, тобто поступової втрати реальної вартості та подальшого їх розмивання. Тобто питання полягає в тому, скільки грошей можна зробити, поки їхня вартість не впаде (або не зростуть витрати виробництва, або й те, й інше) настільки, що виробництво перестане бути вигідним.

У цьому полягає головна різниця між «твердими грошима», пропозиція яких визначається ринком, і фіатними грошима, пропозиція яких визначається владою. Оскільки пропозиція твердих грошей визначається ринковим попитом на них (їхньою ціною), витрати на їхнє виробництво завжди прагнутимуть відповідати їх ринковій ціні.

З іншого боку, пропозиція фіатних грошей регулюється не попитом на них, а скоріше є результатом свідомої політики, спрямованої головним чином на фінансування держави через монопольний прибуток, який отримує емітент, захищений від ринкової конкуренції.

Біткоїн був створений для кінцевої та обмеженої пропозиції, що виробляється шляхом використання обчислювальної потужності. Його емісія обмежена приблизно 21 млн біткоїнів та відбувається відповідно до розрахункового графіка. Для виробництва нового біткоїна потрібно вирішити криптографічну головоломку, причому ймовірність її вирішення перебуває у прямій залежності від витрачених обчислювальних ресурсів.

Біткоїн гарантований консенсусом – визначеним набором правил щодо прийняття або відхилення транзакцій. Ці правила включають, серед іншого, вимогу вирішення криптографічного завдання (доказ роботи), перевірку того, що жодна транзакція не витрачає більше біткоїнів, ніж є у її відправника, і перевірку того, що жоден біткоїн не був випущений понад ліміт пропозиції або раніше заздалегідь встановлений термін.

Кожна машина, яка перевірила всю історію транзакцій до цього моменту і яка в результаті цієї перевірки зберігає поточний набір UTXO (поточний набір власників біткоїнів), називається повним вузлом. Вся мережа Біткоїна є сукупністю вузлів, що взаємодіють за єдиними правилами протоколу і поширюють інформацію про нові дані (блоки та транзакції). Все це захищає Біткоїн і унеможливлює зміни в його блокчейні.

Оскільки кожен користувач Біткоїна може керувати власним вузлом, влада учасника над виконанням правил консенсусу поширюється виключно на транзакції, в яких він особисто бере участь. Вузол повинен перевіряти всі транзакції не для того, щоб забезпечити дотримання правил для інших учасників мережі, а для того, щоб мати можливість визначити, чи є платіж, який він отримує сам, дійсним. І це єдиний спосіб, за допомогою якого можна вплинути на рішення інших використовувати певні правила.

Жодна з криптовалют, на відміну від Біткоїна, не може вважатися «твердими грошима». Звісно, вони можуть працювати на блокчейні та використовувати аналогічні алгоритми консенсусу. Але справжня децентралізація, притаманна Біткоїну, в них відсутня.

У деяких проєктах є центральний орган, якому делегується більшість рішень щодо правил мережі. Інші ігнорують необхідність збереження можливості запуску повноцінного вузла, що призводить до централізації у перевірці платежів. Є такі, котрі намагаються створити простий процес «управління», що призводить до довільної зміни консенсусу.

Як уже було зазначено, твердість грошей знаходиться у зворотній залежності від фінансової інфляції. З такими цифровими активами, які або покладаються на централізовану (або напівцентралізовану) перевірку платежів або мають чіткий і простий процес зміни правил консенсусу, не може бути навіть удавання в тому, що це тверді гроші. Потенційна інфляція, яка може бути викликана ними, нескінченна. Як тільки ви можете змінити «грошову політику» цифрового активу, практично немає межі тому, скільки ви можете створити грошей на його основі.

Крім того, не менш важливим є той факт, що Біткоїн служить базовими правилами консенсусу не лише для окремого активу, а й для загальної передачі цифрової вартості. Оскільки Біткоїн у принципі є ідеєю для «пірингової системи електронних грошей», а його правила визначаються індивідуально та незалежно його користувачами, це означає, що в певному сенсі всі інші реалізації такої системи можна розглядати як версії Біткоїна, але з повністю зміненим набором правил.

Враховуючи це, сам факт того, що ці інші «біткоїни» мають суттєво відмінну грошову політику, свідчить про гнучкість їхніх правил. Вони відхилилися від початкових базових правил без реальної причини (наприклад, екстреної зміни через помилку). А саме відсутність гнучкості в правилах мережі Біткоїна сприяє її «твердості».

Всі ці монети цілком можуть мати суттєві відмінності від Біткоїна та різні варіанти використання, але щодо того, щоб бути твердою грошовою системою, всі вони програють «Стандарту Біткоїна».

До всіх описаних переваг Біткоїна, які роблять його дійсно надійною криптовалютою, слід додати його псевдоанонімність. Як відомо, автором Біткоїна є Сатоші Накамото, що є псевдонімом, а ім’я справжнього розробника досі не встановлено. Але те, що він залишив свій проєкт у 2011 році, принесло користь Біткоїну, адже унеможливило точку відмови, яка може суттєво вплинути на мережу.

Чи є у Біткоїна недоліки

Критики Біткоїна намагаються знайти недоліки, які, на їх погляд, ще існують в мережі. Зокрема, вказують на повільність обробки транзакцій, що перешкоджає масштабованості. Однак це питання давно вирішили за допомогою мережі Lightning Network, яка дозволяє здійснювати миттєві платежі.

Подібні «проблеми» згадаються навмисно, цим намагаються пояснити появу великої кількості альткоїнів та варіацій блокчейн-мереж. Але чи вдалося форкам Біткоїна дійсно покращити його технологію, або досягти його рівня надійності, децентралізованості та анонімності? Відповідь очевидна.

Це гостьова публікація Алли Домбровської, кандидата юридичних наук. Висловлені погляди є її власними й не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.