Я б хотів, щоб у нас був Біткоїн, коли ми тікали з Радянського Союзу

Можливо, цей день ніколи не настане, хоча я волію бути оптимістичним щодо майбутнього, де базові потреби людей будуть задовольнятися завдяки саморозвитку, а не нападу на інших. Проте сьогодні ця утопія здається недосяжною, і навіть коли ми кричимо з дахів «Біткоїн це виправляє», я знаю, що такий процес може тривати десятиліттями, якщо не довше.

Проблеми радянської економіки

Моя родина покинула Україну у 1989 році, коли вона була частиною Радянського Союзу. У ті часи Україна значною мірою була культурно поглинена Росією і її ідентичність придушувалась радянською імперією. За соціалістичного режиму ціни на все були фіксованими, капітал контрольованим, а уряд встановлював обмінний курс, який значно відрізнявся від реальної вартості рубля. Економіка була неспроможна постачати основні товари, а влада не могла ефективно розподіляти ресурси без реальних цінових сигналів.

Квартиру можна було отримати безплатно, але чекати доводилося десятиліттями.

Тому багато людей жили у крихітних приміщеннях цілими поколіннями. Пара джинсів обходилася у місячну зарплату, а якщо ви бачили чергу в магазин, то стояли в ній не звертаючи уваги на те, що продають. Люди купували все, що могли, а згодом обмінювали на чорному ринку на те, що було потрібно. Володіти іноземною валютою було незаконно (за винятком, звичайно, людей зі зв’язками).

Вартість рубля постійно падала. Якщо 1988 року радянський уряд встановив його курс на рівні 1,35 долара за рубль, то за рік він впав до 0,15 долара за рубль і це все ще було далеко від реальності. За деякими оцінками реальна вартість рубля на той момент, коли ми виїхали, була 30-35 рублів за долар або менш як 3 центи за рубль. У порівнянні з офіційним курсом рубль на вулиці був на 98% дешевшим.

Коли моя родина виїхала з України/Радянського Союзу, уряд дозволив нам обміняти лише 100 доларів на людину за фіксованим курсом. Цінність рублів, що у нас залишились, була майже нульовою. Тож ми набрали валізу дрібничок для продажу дорогою до Америки.

Чому погано, якщо держава контролює ваші гроші

Коли ми говоримо про контроль капіталу як про теоретичну конструкцію, важко зрозуміти, який вплив він має на реальних людей у реальному житті. В реальності, це форма економічного блокування.

Ви хочете покинути країну? Ви можете це зробити, але доведеться починати з нуля, оскільки вам не дозволять взяти навіть частину свого багатства із собою. Таким чином країни змушують капітал і робочу силу бути рабами їхньої юрисдикції.

Я нічого не знав про це, поки не почав вивчати Біткоїн. У віці 35 років я дізнався від батьків історію про те, що сталося із нашими заощадженнями. Біткоїн змусив мене зацікавитися тим, як працюють гроші. У мене виникли запитання, наприклад чому ми дозволяємо клептократам контролювати нашу долю?

Біткоїн – зброя проти контролю

Все це може виправити лише Біткоїн. Він робить багатство портативним, вперше в історії даючи людям інструмент проти державного контролю. Зрештою, справжнє багатство створюється продуктивністю людини. В якій юрисдикції їй комфортно, там вона і буде процвітати.

Звичайно, є місця, де людей тримають у заручниках під прицілом зброї. Але яка користь від багатства, якщо люди зі зброєю все одно не відпустять вас? Біткоїн вперше дає нам портативне багатство, і достатньо навіть загрози цієї портативності, щоб чинити тиск на збанкрутілі режими та позбавляти їх людського капіталу, необхідного для продовження їх існування.

А як бути з тими режимами, що використовують зброю для ізоляції свого населення та контролюють засоби масової інформації? Їхні дні добігають кінця, адже для існування такого режиму потрібне населення, позбавлене можливостей; населення бідне, неосвічене і налякане.

Сьогодні, коли Путін робить кроки, які, здається, мають на меті відновити колишню радянську імперію, хоча і в дусі клепто-капіталізму, а не соціалізму (чи є різниця?), ми повинні запитати себе: як нам боротися з державним контролем, централізацією, гнобленням, авторитаризмом й тиранією? Можливо, нам вказує шлях нова технологія під назвою Біткоїн?

Наприкінці лютого на платформі для пожертв Patreon закрили сторінку благодійного фонду, що збирав гроші для оборони України. Зробивши можливими пожертви у біткоїні, ця організація змогла зібрати мільйони доларів, обійшовши цензуру з боку американської компанії. З наближенням вторгнення Україна посилила контроль над капіталом, встановивши ліміти на зняття коштів із банків з метою запобігання валютній кризі. Щоб захистити своє багатство, українці намагалися придбати Біткоїн та USDT (криптодолар із подібними характеристиками портативності, хоча й без такої стійкості до цензури та гарантій підтримки як у Біткоїна). Чесно кажучи, навіть Росія розглядає Біткоїн як спосіб обійти американські санкції.

У цих трьох прикладах ми бачимо, як Біткоїн розв’язує різні проблеми для різних суб’єктів, деякі з яких насправді займають діаметрально протилежні позиції. Але така природа технології, що забезпечує свободу. Подібно до друкарського верстата чи інтернету, Біткоїн є інструментом розширення можливостей для тих, хто ним користується. Його можна використовувати як на благо, так і на зло, як і інтернет.

Багато запитань й лише одна відповідь

Що відбувається у світі, де ви можете отримати доступ до інтернету на крихітному пристрої в кишені та де ви здатні накопичувати гроші, які не може конфіскувати уряд?

Що відбувається, коли уряд може платити своїм військовим і чиновникам лише знеціненими папірцями?

Що відбувається, коли люди створюють циркулярну економіку, засновану на твердих грошах? Чи бажатимуть вони й надалі ставати жертвами ідеології насильства та протистояння «ми проти всіх»?

Чи вони побачать краще майбутнє, де людство зможе координувати свої дії на основі якісної грошової мережі, для спільного створення багатства? Чи знайдуть вони шляхи виходу зі збанкрутілих режимів до систем, які орієнтовані на свободу?

Чи забезпечить порятунок той пароль, що зберігається у них в голові?

Я налаштований оптимістично!

Це гостьова публікація Яна Прітцкера, співзасновника і технічного директора Swan Bitcoin. Висловлені думки автора є його власними та не обов’язково збігаються з позицією Bitcoin Magazine або BTC Inc.