Прожити на біткоїни в Європі: розряди блискавки в Берліні

Bitcoin Magazine видав репортеру Коліну Гарперу пригорщу сатоші й відпустив його до Європи.

Є дещо, що ви повинні зрозуміти, перш ніж ми продовжимо. У європейському Біткоїн-середовищі відчувається особлива атмосфера. Вона більш відверта, у дусі «до біса державу». Найкращий спосіб, яким я можу її описати, – вона більш шифропанкова. І це переконання перетікає у мейнстрім, просочується з периферії європейської культури в її центральну частину.

Наприклад, двічі в Арнемі я зустрів абсолютно незнайомих людей, які, хоча й не працювали у Біткоїн-сфері, проте мали біткоїни. Один раз це було в таксі з Патріком ван дер Мейде (засновником BitKassa) після прибуття в Арнем, а другий під час розмови з незнайомцем біля ресторану Meem: Eten en Drinken. Це були звичайні чуваки в невеликому нідерландському місті (і, хоча це, можна сказати, культове місце для Біткоїна, моя точка зору залишається в силі).

У містах, куди я заїжджав під час своєї мандрівки, більшість прекоїнерів не тільки знали про Біткоїн, але й сприймали його серйозно (досить). І це мало сенс лише тому, що біткоїнери у цих місцевостях сприймали його дуже серйозно в інший, криптоанархістський спосіб.

Звичайно, я говорю з (а не для) точки зору громадянина Америки. Жахливо талановитий, незалежний розробник сказав мені в Сан-Франциско, що Кремнієва долина занадто поглинена шиткоїнами та блокчейн-проєктами, фінансованими венчурними компаніями; тоді як на Східному узбережжі є програмні продукти.

Це не означає, що в США немає сильної спільноти Біткоїна. У нас є; просто вона інша. Схожі спонукальні причини, різне виконання. Мої земляки американці, не сприймайте це як зубоскальство або осуд. Це лише спостереження, яке я продовжую розбирати (і перевіряти) у своїй європейській подорожі.

На цьому вирушаймо до Берліна.

«Ні, ти цього не зробив»

Врешті решт, я пропустив свій потяг з Дуйсбурга до Берліна, тому що відбулася зміна платформи, а оператор системи голосового зв’язку мав нахабність зробити оголошення лише своєю рідною німецькою мовою. (Справді, уявіть, як це дратує пристосовуватися до іноземної мови!)

Почувши звуковий сигнал, я спіймав інший потяг іншої компанії. Однак мій квиток не можна було замінити, і всі місця були зарезервовані (на деяких німецьких потягах є хитромудра система для резервування місць для окремих етапів поїздки, наприклад, від Дуйсбурга до Дюссельдорфа). Значну частину поїздки я провів на підлозі в тамбурі біля вхідних/вихідних дверей, альтернатива залежала від того, які двері виходили на платформу на кожній зупинці. Вдаючи неосвіченого американця, я уникнув догани кондуктора, яка, перевіривши мій квиток і побачивши, що він належить іншій компанії, сказала, що цього разу прийме його.

Прибувши до Берліна, я негайно поповнив свій рахунок Uber кредитом від Bitrefill, замовив поїздку і попрямував до Room 77.

Room 77. Джерело

Якщо Арнем – це місто Біткоїна, то Room 77 – це бар Біткоїна. Це найстаріший бар, що приймає біткоїни, в Європі, а, можливо, і світі, оскільки його власник, Йорг Платцер, почав приймати BTC в травні 2011 року. Відтоді це була забігайлівка для біткоїнерів, а на вихідні місцем Lightning Conference, щовечора вона оживала із гамірною юрбою Біткоїн-фріків з усіх куточків світу.

Перше, що ви бачите, це неонова вивіска з логотипом Біткоїна, люмінесцентний помаранчевий маяк, який світиться для тих, хто вміє дивитися. Усередині Room 77 виглядає як звичайний заклад – тільки вона прикрашена пам’ятними речами шифропанка/Біткоїна. Над двома кабінками ліворуч від входу на відвідувачів, які попивають пілснер, дивляться плакати Росса Ульбрихта, Едварда Сноудена та Джуліана Ассанжа (підписані цитатами). Серед цих кумирів криптоанархії є плакат «А ви бачили цього космічного кота?» із карикатурою на ходлонавта.

На цій самій стіні є спалювач фіатної валюти, який робить саме те, що каже його назва. У череві його простої скляної конструкції лежали зігнуті викинуті євро різних номіналів, покорчені й обвуглені під шаром сіруватої сажі. Можливо, за іронією долі, біткоїн-банкомат без KYC (який не вимагає ідентифікації клієнта) розташований навпроти цього вмістилища фіатних грошей (чому спалювати, а не конвертувати?).

Увійшовши, я привітав Рода Руді та Джона Крістовича, двох наших співробітників з продажу в Bitcoin Magazine, і сів поруч із технічним редактором Bitcoin Magazine Аароном ван Вірдумом. Прямо навпроти мене в закутку бару, де обробляються транзакції з біткоїнами, була табличка з вимогою, щоб клієнти не надсилали монети з Coinbase, Gemini, Bitstamp тощо.

Майже відразу після мого приїзду увійшли Сергій Котляр і деякі члени команди Bitrefill. Кумедний збіг, оскільки я щойно взяв Uber, оплачений через Bitrefill, щоб дістатися до бару – або так я думав.

«Я щойно скористався кредитом Uber від Bitrefill, щоб потрапити сюди», – майже викрикнув я через усе сильніший шум у барі.

«Ні, ти цього не зробив», – рішуче відповів Сергій після короткої паузи.

У цій галузі я засвоїв, що, якщо ви думаєте, що ви абсолютно праві, і хтось, хто працює довше, ніж ви, каже, що ви неправі, вам, мабуть, варто замовкнути (те, чого я навчився рано, працюючи під керівництвом Аарона). Звісно, цю логіку можна було б поширити на що завгодно, але все одно, походивши туди-сюди з хвилину, я зрозумів, що насправді помилявся.

Я купив кредит у доларах США; Bitrefill ще не продає кредити в євро (один зі спеціалістів із маркетингу та стратегії Bitrefill, який був у барі, сказав, що він насправді працює над цим). Моя помилка полягала в тому, що я припустив, що, як і в разі операцій з кредитними картками в Європі, цей кредит буде конвертовано автоматично. Дурне припущення, але Біткоїн безперечно виправляє це.

Я обдурив ненавмисно, що було неприємно, тому що я з нетерпінням чекав нагоди, щоб використати кредит Uber для оренди велосипедів і скутерів Spin, які заполонили вулиці Берліна. Але, мабуть, не пощастило.

Проковтнувши свою гордість (а разом із нею пиво, чи два або три пива, – за яке я розрахувався ончейн, на велику досаду незадоволеного бармена з густою бородою), я пішов у готель, який The Company забронювала для авторів Bitcoin Magazine, щоб вони могли відпочити до того, як настане перший день конференції.

Розряди блискавки

Наступного ранку я прокинувся поруч із румуном. Ні, не тому, що я так напився. Дозвольте пояснити:

Спочатку я мав намір забронювати номер через CryptoCribs, доступну лише для оплати в криптовалюті альтернативу AirBnB, про яку ви, безсумнівно, ніколи не чули й не використовували її і якою, як я дізнався, досі ніхто, зареєстрований на сайті, також не користується. Я спробував забронювати шість або сім різних місць проживання, але у відповідь була тиша; коли я, нарешті, подумав, що мені вдалося забронювати місце, вони скасували бронювання на моєму шляху до Берліна.

Тому я провів ніч з Владом Костеа, високим румуном з кучерявим волоссям до плечей, який нещодавно приєднався до журналу Bitcoin Magazine як один із наших основних авторів. Він був такий люб’язний, що дозволив мені повалятися в ліжку королівського розміру, яке ми для нього забронювали. Не маючи житла, я з радістю погодився.

«І тоді я зможу бути у твоїй історії», – сказав він з посмішкою.

Ми прокинулися і спустилися до вестибюля на сніданок, який, як за 21 євро, Влад оцінив як досить крутий. Отже, чувак накинувся на їжу – таку гору випічки, фруктів, йогуртів і м’яса, що ви не повірите. Я поважав його доводи: «Якщо я буду стільки платити, то я маю бути ситим», – пояснив він.

Влад заплатив за мою подальшу дорогу (здається, я знайшов іншу людину-банкомат), а потім ми подалися наземним метрополітеном на конференцію.

Ігровий майданчик на базі Lightning

Ми зайшли у місце проведення конференції, двоповерховий промисловий будинок на березі річки Шпрее. Промови вже почалися, і Джеймсон Лопп закруглявся зі своєю презентацією про корпоративні послуги Lightning. Сотні відвідувачів конференції сиділи рядами й уважно слухали.

Прагнучи витратити свій біткоїн усіма можливими способами, я кинувся до «кімнати хакерів» на другому поверсі, де чекала пісочниця інструментів на базі Lightning, щоб ними можна було побавитися.

Весь поверх був сповнений можливостей витратити LBTC. Було два банкомати Lightning, торговий автомат Lightning, фотобудка Lightning та електросамокат Lightning (який, на мій превеликий жах, насправді не працював). Була також клон гри Street Fighter, що вимагав депозит у розмірі 100 сатоші від кожного гравця; під час матчу кожен удар віднімав один сатоші від шкали здоров’я пораненого гравця і винагороджував ним іншого гравця, а свій рівень здоров’я можна було поповнити, сплативши рахунок Lightning через QR-код на екрані.

Двоє «шпигунів Blockstream» з’ясовують відносини у грі-клоні Street Fighter від Lightning

І це був лише початок. Я завжди вважав, що конференції – це просто великі вечірки. Промови та нетворкінг, хоча й безумовно корисні, є не більше, ніж приводом для того, щоб наклюкатися до чортиків з людьми з вашої сфери діяльності – у сфері Біткоїна це означає влаштувати вечірку для купи друзів, яких ви зустрічали лише в інтернеті.

Тому слід було очікувати, що буде алкоголь, який можна купити за біткоїни. І він був, за 402 сатоші або 3 центи. Це було настільки за безцінь, що було схоже на вечірку під час Сухого закону. За винятком того, що я розплачувався електронними грошима, що неможливо було б пояснити комусь із тих часів, коли найбільшим технологічним досягненням було радіо.

Тут був також міксер для пуншів (Satoshi 12), створений Bitcoin im Turm, німецьким подкастом і колективом у Біткоїн-сфері. Роздавальний автомат за все ще скромні 12 000 сатоші видавав пунші з такими яскравими назвами, як Matt Colado, Hal Ginney і (мій улюблений) Shitcoin Punch (дослівно в перекл. Пунш із шиткоїнів). На смак як у коледжі, подумав я, поморщившись від своєї суміші із шиткоїнів.

Міксер для пуншу Satoshi 12

Протягом усієї конференції я знову і знову повертався до цих джерел з рідинами. Я також протестував багато творчих хакерських проєктів, що були виставлені для демонстрації, а саме банкомати та фотобудку. Поки я з ними розбирався, працівник компанії Fold прогулювався в будівельному шоломі, по боках у якого були мініатюрні пропелери та QR-код – у разі оплати через Lightning пропелери починали дзижчати.

Це ігровий майданчик.

Космічний кіт, румун і нідерландець заходять у бар

Ігровий майданчик для гіків, але все ж таки. Я то вклинювався, то полишав розмови, коли Влад написав мені повідомлення.

«Коліне, дехто хоче з тобою зустрітися. Може бути, що це космічний кіт».

О, дідько, так.

Ще в лютому 2019 року я висвітлював історію про анонімного користувача Twitter (в особі смугастого кота-астронавта з ніком @hodlonaut), який запустив ланцюжок платежів Lightning під назвою Lightning Torch. Потім я знову написав про нього, коли Крейг Райт подав до суду на астрокота за те, що він назвав його шахраєм у Твіттері, а потім знову, коли були зібрані кошти на його правовий захист. (Це все було досить важко пояснити моїй дівчині).

Ми були на зв’язку і завжди говорили про зустріч. Вирвавшись з однієї-двох розмов, я кинувся до сцени. Трохи позаду він сперся на бетонне підвіконня поруч із Владом і Катею Долженко, керівником соціальних мереж у Trezor.

Тепер я знаю, про що ви думаєте. Де опис, Коліне? Ти завжди їх описуєш. Враховуючи судовий процес із CSW, було б грубо – ні, нерозсудливо – з мого боку описувати нашого друга. Але я це зроблю. Історія цього вимагає, і правда може вас шокувати. Можливо, вам навіть важко буде в це повірити, проте...

Герой, який нам потрібен, але якого ми не заслуговуємо, ходлонавт.

Що ви повинні знати або розуміти, це те, що він зовсім не анонімний. Навіть не під псевдонімом. Він насправді кіт, друже (згадайте Каджіта зі Скайріма). Але він рідко подорожує у скафандрі. Цього разу він був одягнений у чорну сорочку та чорні штани, а з-під коміра та манжетів вибивалося хутро кремового кольору.

Ми потиснули руки й вирушили до Біткоїн-кав’ярні надворі, яку облаштував Paralelní Polis. До нас приєднався Пітер Бас, нідерландський програміст, який написав код вебсайту Lightning Torch.

Розмова точилася між абсурдністю судового позову, малоймовірним успіхом Lightning Torch і тим, наскільки наелектризованою була конференція. Мені доводилося зберігати незворушність поруч із космічним котом і не надто витріщатися. Зрештою, цей кіт досяг майже міфічного значення у Біткоїн-спільноті.

Коли конференція закінчилася, він, Влад, Катя, Пітер і я пішли вечеряти. Улюблена їжа? Звичайно, тако – ну, німецькі тако, які більше нагадували розібрані енчілади.

Мені завжди розповідали про європейську мексиканську їжу, але я ніколи не куштував її. У мене не вистачило духу відмовити ходлонавту в його улюбленому котячому кормі. Разом з тим їжа виявилася непоганою, просто інакшою. Як і завжди, коли одна культура привласнює кухню іншої, ви отримуєте дивне поєднання обох цих культур.

До нас приєдналася група норвезьких біткоїнерів, і після того, як ми розрахувались (мою їжу оплатив ходлонавт), ми попрямували на офіційну завершальну вечірку конференції...

Та була переповнена, тож натомість ми пішли в Room 77.

Я купив сет напоїв на всіх через Lightning, але під час першої спроби платіж не пройшов. Вдруге мережа знайшла спосіб здійснити його маршрутизацію.

Ми сіли в кабінку під авантюрним поглядом аватара ходлонавта з плаката, вивішеного на стіні. Загалом ми – це норвежці, американці, нідерландці, українці та котячі. Різні національності, об’єднані спільною справою.

З настанням темряви, Room 77 наповнилася біткоїнерами. Вони прибули з усіх континентів, окрім Антарктиди, щоб спілкуватися, навчатися, навчати та співпрацювати. Зіткнення культур, ентузіазму та ідей.

Якби я міг передати потік ентузіазму та творчої енергії, що вирує на цих конференціях – те, що я бачу, коли очі розробників загоряються, тоді як вони обговорюють технологію, – люди вдома не подумали б, що Біткоїн – таке вже й божевілля.

Ця та інші теми фільтрувалися в моїй голові, поки ми з Владом поверталися до готелю.

Другий день конференції: Новий день, та сама рутина. Сніданок, а потім конференція і багато тих випадкових розмов, які матеріалізуються, коли ви стикаєтеся з людьми, яких знаєте (чи то з інтернету, чи то з реального життя).

Я був присутній на презентації незалежної журналістки та ведучої «Block Digest» Джанін Роем про Lightning і журналістику. Я спілкувався з багатьма розробниками та командами, освіжаючи в пам’яті відмінності між проєктами впровадження Lightning і дізнаючись про нові функції, які вони розробляють.

Мої кошти вичерпувалися (а біткоїн зазнавав збитків, впавши на кілька відсоткових пунктів за тиждень), тому я скористався тим, чого ніколи не робив у США: я купив біткоїни за готівку, без проходження ідентифікації.

Paralelní Polis, хакерська комуна в Празі, яку я відвідав через кілька днів, встановила банкомат біля свого кіоску Bitcoin Coffee. Мене ввічливо запитали, чи є я політично незахищеним громадянином, що мені видалося до комічного чуйним. Процес пройшов гладко і з дуже низькою комісією, приблизно 1%. Я не міг мовчати про це всю конференцію; приїхавши зі Штатів, важко знайти біткоїн без ідентифікації, через банкомат абощо, якщо ви не використовуєте Bisq або не «знаєте хлопця». Тут я міг зробити це, не моргнувши.

Час пролетів так, як хочеться – особливо коли на такій конференції вас засипають соціальним стимулюванням.

Коли на другий день усе завершилося, я опинився на вулиці, шукаючи напрямок. Я знайшов його, або він знайшов мене, коли якісь французькі біткоїнери схопили мене, щоб дізнатися, чи не хочу я піти глянути на c-base, яка претендує на звання найстарішої хакерської спільноти у світі. Раніше я мав намір піти з Бреннаном, одним із хлопців, які заснували foodforcoins.org, службу доставки лише за біткоїн, укомплектовану цілим парком байкерів-кур’єрів (бізнес процвітав через конференцію). Але тоді я упустив свій шанс, оскільки мене спіймали за записом підсумків конференції з Владом і Аароном для подкасту Bitcoin Magazine «Bitcoin Happy Hour».

Доля вирішила так, що я все ж пішов.

...Інопланетяни?

Французькі біткоїнери були досить люб’язні, щоб дозволити мені практикувати свою жахливу американську французьку. Однією з цих бідолашних душ, на долю якої випали мої лінгвістичні огріхи, була мініатюрна жінка в окулярах у широкій оправі, Леа Тібо. Вона є одним зі співзасновників конференцій Breaking Bitcoin та Building on Bitcoin разом із П’єром Лорсері та Кевіном Лоаком. Як і біткоїнери, ми провели прогулянку, поетично розповідаючи про потенціал технології та про те, що нас приваблює в індустрії.

Після короткої прогулянки ми дійшли до c-base. Вхід був захований у провулку. На суцільнометалевих дверях були різні наклейки, присвячені Біткоїну та шифропанку. Дверним дзвінком слугувала стара комп’ютерна миша.

Ми подзвонили, і нас відразу ж впустив незграбний американець в окулярах, якого ми називатимемо Лінком. Світле волосся Лінка було зібрано у хвіст, а незвичайно примітний кадик стрибав вгору і вниз на кістлявій шиї, коли він говорив.

Увійшовши в приміщення, ми опинилися в металевому терміналі, відомому як шлюз. З іншого боку цього проходу відкривався простір в напрямку бару (який приймає біткоїни залежно від того, як працює бармен) і зони відпочинку. Монітори всіяні різноманітними перемикачами, з індикаторами й блиманням кнопок, вишикувались уздовж стін. Уся кімната, тьмяно освітлена неоновою флуоресценцією, як лазертаг-арена, світилася, наче шифропанківська ялинка. За одним із загальних столів був розміщений екран мультимонітора, хоча він був вимкнений, і я не знав, яка його функція.

Вхід до c-base. Джерело

Нас було багато, тому екскурсії по об’єкту розділили на дві групи. Дочекавшись закінчення першого туру, Леа, П’єр, я, а також кілька інших розпочали наш. Ми почали зі шлюзу і швидко дізналися про цілком законне походження c-base.

«Отже, c-base, – почав Лінк, зробивши паузу з кількома «е-е-е», – це космічна станція з майбутнього через 3000 років, яка зазнала аварії в цьому районі 4 мільярди років тому».

Що?

Ця легенда виникла нізвідки, і Лінк представив її чи то зі стоїчною щирістю, чи то з незворушною іронією. Принаймні, він не виходив з образу (якщо було з чого виходити) і дуже тверезо усе пояснював.

У міру того як ми спускалися до підвалу, містика наростала. Модуль космічної станції, USB-порт якого розкриває таємниці Всесвіту (його минулого та майбутнього – нашого минулого та нашого майбутнього). Лінк запевнив нас, що космічний корабель зі ржавого відра також у будь-яку мить готовий до зворотного запуску для повернення до свого дому в зоряному просторі. Навколо нас співробітники клацали за своїми комп’ютерами. За модулем, чоловік (імовірно, місцевий бібліотекар) спостерігав за бібліотекою.

Продовжуючи далі йти базою, нам довелося ввімкнути сигнал тривоги, який оголосив членам c-base, що «Інопланетяни тут». Попереджувальний дзвінок, а потім манера розмовляти, яку я не зміг розшифрувати, сповістили інших співробітників про наше посягання. У цій громадській зоні, зазвичай закритій для інопланетян, хакери сиділи за станціями моніторингу та спостерігали за нами, коли ми проходили повз.

Звідси Лінк завів нас у майстерню з комп’ютерного обладнання, тісну кімнату із заваленими полицями і ящиками, наповненими шнурами, мікросхемами та різноманітним обладнанням, яке тільки можна уявити.

«Тут просто з’являються речі. Це божевілля», – сказав кругленький німецький хакер, який сидів за своїм столом у кімнаті. Після того, як він це сказав, Лінк підняв щось схоже на іграшковий інопланетний пістолет, який дивовижним чином там з’явився.

В іншій кімнаті робоче місце столяра. Лінк пояснив нам, що злом не обмежується тим, що ви можете робити на комп’ютері. C-base також вітає майстрів і художників. По суті, ідея полягає в тому, що якщо ви можете створити щось цінне або вдосконалити щось інше, застосовним є слово «хакер» (на думку спадає поняття «лайфхак»). Один із прикладів: у приміщенні є автоматичний перегортач сторінок для книг, який використовує вакуум.

«Ідея Біткоїна існувала до самого Біткоїна»

Оглянувши приміщення, ми піднялися назад вище поверхні землі, а оскільки всі були або голодні, або спраглі, то ми попрямували до Room 77.

Третю ніч поспіль я купував пиво за біткоїн (що через спорожнення мого гаманця Lightning потребувало деякого часу, щоб провести платіж ончейн) і спілкувався з міжнародною Біткоїн-тусовкою.

Мені було приємно поспілкуватися з Йоргом, засновником Room 77. На запитання, що було поштовхом для того, щоб зробити Біткоїн фішкою бару, шифропанк зі стажем відповів, що Біткоїн став першою справді успішною криптовалютою. Як поєднання технічних характеристик своїх попередників, таких як e-gold, bitgold та інших, сказав Йорг, Біткоїн нарешті реалізував те, про що мріяли десятиліттями.

«Ідея Біткоїна існувала ще до появи Біткоїна», – сказав він. «Тож коли його нарешті було створено, я знав, що це воно. Він зробив те, що до нього не вдавалося іншим».

Я залишався там після 1:00 ночі, чіпляючись за останні години святкування і спілкуючись із якомога більшою кількістю біткоїнерів, перш ніж ми всі поодинці вирушили додому, сподіваючись знову зустрітися на іншій конференції в інший час.

Коли я повертався до свого готелю, все раптом стало спокійним, як відплив в безмісячну ніч. Але мій розум бурлив потоком швидких думок, поки я підбивав підсумки подорожі та подумки готувався до наступного й останнього її етапу в Празі.