Енергія та ВВП: для зростання необхідне споживання

Забезпечення тих, хто виріс, і тих, хто продовжує рости

Стерн, Берк та Брунс (2016) у своєму аналізі дійшли висновку, що доступу до електроенергії недостатньо для економічного зростання, проте споживання електроенергії та ВВП мають позитивний взаємозв'язок. Просте забезпечення доступності ресурсу не означає прогрес, на відміну від його використання. Це має сенс.

«Як наслідок, енергія є важливим фактором виробництва, і безперервне постачання енергії необхідно для підтримки теперішнього рівня економічної активності, а також для зростання та розвитку економіки (Стерн, 1997). Можуть також існувати макроекономічні обмеження для заміни енергії іншими ресурсами. Будівництво, експлуатація та обслуговування інструментів, машин та заводів потребують потоку матеріалів та енергії. Так само люди, які керують виробничим капіталом, споживають енергію та матеріали. Таким чином, виробництво більшої кількості замінників енергії вимагає більшої кількості того, що вона повинна замінити. Це обмежує потенційну взаємозамінність (Cleveland et al., 1984)».

– Вплив електроенергії на економічний розвиток: макроекономічна перспектива (2017 р.)

Проблема в тому, що ця відьомська суміш стандартів ESG, демонізації нафти й газу та кліматичної катастрофізації викликала сплеск дискусій про енергетичну моралізацію та соціальний тиск, що змушує зосередитися саме на викидах під час виробництва енергії, ігноруючи при цьому дискусії щодо надійності електропостачання та потужності інфраструктури, а також питання реальної взаємозамінності нафти та газу (а скоріше відсутність взаємозамінності) у нашому нинішньому становищі. Все це робиться з метою встановлення обмежень на споживання енергії та потужності, завдаючи шкоди економічному зростанню. Протидія зростанню екосистеми явно призведе до катастрофи.

Зосередження уваги виключно на викидах без урахування необхідності підтримки доступності, надійності, потужності та низьких витрат призводить лише до канібалізації вже створеної інфраструктури – послаблення умов розробки та постачання нових інноваційних методів для подальшого підвищення ефективності (у тому числі скорочення утворення відходів та забруднення). Ця дедалі більша неефективність зрештою призведе до неефективності у виробництві та забезпеченні електроенергією, що, своєю чергою, призведе до збільшення витрат на виробництво і життя. Результатом цього стане зниження рівня життя в цілому та посилення проблем(и) неефективності.

Це повертає нас до безглуздості надмірної трибалізації та політизації наших енергетичних проєктів та інфраструктури. Комбіновані наклепницькі кампанії щодо вуглеводнів (нафти та газу) та атомної енергії, а також зведення на п'єдестал відновлюваних джерел енергії (вітру та сонця) з повним виключенням гідроенергетики з цих обговорень призводять до значної крихкості уже розвинених економік.

«Хоча сонячна енергія надлишковою та невичерпною, вона розсіяна в порівнянні з викопним паливом, а рослини вловлюють лише близько 1% енергії сонячного світла. Таким чином, максимальне енергозабезпечення в економіці, яка залежить від біомаси, низьке, як і «енергетична окупність інвестицій» для людської енергії, витраченої на видобуток. Ось чому перехід до викопного палива під час промислової революції був таким важливим для усунення обмежень на енергопостачання і, отже, на виробництво та економічне зростання (Wrigley 2010).

Попри це, основні моделі економічного зростання нехтують енергетикою та іншими ресурсами (Aghion and Howitt, 2009), а енергія немаєпомітної ролі у дослідженнях економічного розвитку (Toman and Jemelkova, 2003)».

– Вплив електроенергії на економічний розвиток: макроекономічна перспектива (2017 р.)

Зрештою, намагатися «поступово відмовитися» від ресурсів і джерел енергії, що вже укорінилися, силою (наприклад, за допомогою законодавства), а не через динаміку вільного ринку, є дурним наміром і подальшим витрачанням часу і ресурсів. Не тільки тому, що ці підходи майже напевно зруйнували саму систему, якби вони були успішними; така діяльність зустріла б агресивний опір через дедалі більшу вартість енергії. Зрештою, це призводить лише до невдачі, незалежно від результату.

Загалом суспільство, яке успішно функціонує, продовжує використовувати усталені джерела енергії, використовуючи при цьому найбільш ефективні та надійні види енергії у більшій кількості для подальшого підвищення ефективності цих методів, а також постійно працює над розробкою більш інноваційних та корисних джерел енергії. При цьому покращується економіка, а інвестиції повертаються у виробництво енергії, що зрештою підвищує рівень життя. Це цикл позитивної зворотної віддачі.

Подивімося на інвестиційні взаємозв'язки щодо виробництва енергії, потужності та самої інфраструктури.

Енергія та рентабельність інвестицій

Стерн та Кандер (2012) дійшли висновку, що зростання населення без одночасного збільшення енергопостачання призводить до зниження продуктивності. Вони розробили свою власну версію моделі Солоу, включивши в економічні прогнози джерела енергії з низькою взаємозамінністю (нафта та газ), а також робочу силу, оскільки вони вважали, що поточні економічні моделі недостатньо враховують економічну важливість енергії для здоров'я економіки, особливо якщо розглядати розвинені країни з більшим доступом до електроенергії та енергії. Це привело їх до додаткового висновку, що збільшення постачання енергії разом зі зростанням населення та використання технологічних досягнень, які збільшують виробництво енергії, покращують продуктивність. Але що більш важливо, це може означати, що збільшення виробництва енергії, з одночасним збільшенням доступу (а також постачання), покращує використання та виробництво, тим самим підвищуючи ВВП навіть у вже розвинених країнах.

Модель Солоу та стійкий стан

Зробимо невеликий екскурс для тих, хто не знає, що таке модель Солоу.

Модель Солоу

Відповідно до Закону спадної прибутковості, якщо побудувати графік з амортизацією (яка є константою) та включити інвестиції та норму прибутку на ці інвестиції, виходить траєкторія, яка з часом наближається до беззбитковості. Пізніше це призведе до негативної рентабельності інвестицій протягом досить тривалого часу. Ця динаміка особливо актуальна під час обговорення енергетичної інфраструктури та обсягів виробництва з погляду громадянського розвитку та здоров'я економіки. Вона показує, що країни, які недостатньо розвинені та впроваджують сучасні технології у виробництво та розподіл енергії, отримують велику віддачу на ранніх етапах, але віддача зменшується в міру того, як наявність та використання енергії в їхній країні стає повсюдним. Окупність інвестицій провідних країн, які мають доступ до надійної енергії (наприклад, США та Європа), є повільнішою, ніж у слаборозвинених країн, які намагаються наздогнати їх, використовуючи сучасні стратегії.

Це також означає, що нездатність успішно запровадити методології та технології, що постійно вдосконалюються, для виробництва, збору, розподілу, зберігання та використання енергії призводить до витрат на просте технічне обслуговування, які почнуть поглинати інвестиції. Це означає, що ви витрачаєте все більше і більше часу, зусиль і ресурсів, просто тупцюючи на місці, встигаючи лише уповільнити власну деградацію і досягти нульового результату. Маючи необхідність постійно вдосконалювати наші можливості у всьому, що пов'язане з енергетикою, ми не можемо дозволити собі зупинитись. Припинення пошуку більших джерел, методів захоплення, розподілу, використання та стратегій споживання буквально призвело б до експірації.

Модель Солоу та енергетика

Стерн і Кандер пояснюють, що коли досягнення в технологічному збільшенні виробництва енергії враховуються для дедалі більшої чисельності населення, поряд з покращенням використання енергії, термін дії моделі Солоу може продовжитися, уникаючи перетину точки беззбитковості. І фактично, забезпечуючи послідовне збільшення ВВП, подібно до того, як це відбувалося в США протягом останніх двох століть.

Завдяки інноваціям у виробництві енергії з використанням додаткових технологій та методологій, збільшенню доступу та потужності енергії, а також збільшенню чисельності населення, ми отримуємо ціни на ефективну енергію, які продовжують тенденцію до нуля. Простими словами: ми отримуємо дедалі більшу віддачу від кількості енергії, яка споживається завдяки виконанню більшої кількості роботи, попри те, що ми продовжуємо споживати більше енергії, ніж будь-коли.

Наступного разу ми розглянемо, як Біткоїн-майнінг взаємодіє з цією динамікою.

Це гостьовий пост Майка Хобарта. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.