Собівартість біткоїна: як її визначити

Собівартість: що це

Собівартість можна визначити як грошові витрати на виробництво товару чи послуги. Загалом у сучасній західній літературі використовується більш точний термін: середні витрати (average costs) або середні загальні витрати (average total costs). Поняття «вартість» та «собівартість» значною мірою успадковані ще з планової економіки й трудової теорії вартості (де обсяг суспільної праці визначає пропорції обміну товарів та їхню ціну).

Проте цей підхід призводив до багатьох парадоксів (на зразок води й діамантів) та не міг адекватно пояснити розбіг цін на реальних ринках. Австрійська школа економіки підкреслює центральну роль ринкової ціни, що відображає співвідношення попиту та пропозиції на товар. Ціна, своєю чергою, визначає структуру витрат на їхнє виробництво та доцільність інвестування у такі проєкти.

Така логіка цілком відповідає й динаміці ринку біткоїна. Обсяг і зміна пропозиції активу наперед визначені Сатоші Накамото й відомі всім учасникам ринку. Проте рішення щодо участі у видобутку біткоїна (тобто майнінгу), а також купівлі/продажу активу приймаються незалежно учасниками ринку на основі їхнього розуміння того, які потенційні прибутки вони можуть отримати, а також оцінки потенційних ризиків. Існує два основних підходи до оцінки собівартості біткоїна.

Підхід перший: витрати майнерів

Головні учасники ринку, які несуть безпосередні витрати на видобуток біткоїнів, – це майнери. Виробничі потужності завжди потребують витрат на електроенергію, що складає близько 80% від сукупних видатків, а також витрат на обслуговування обладнання, зарплату персоналу тощо. Майнери дуже чуттєві до змін на ринку електроенергії та регуляторного середовища, адже вони безпосередньо впливають на середні й загальні витрати, а, отже, й очікуваний прибуток, що може бути отриманий у майбутньому.

Цікаво, що, відповідно до цього періоду, ведмежий ринок і криза на ринку ще не минули. Річ у тім, що витрати на електроенергію продовжують зростати, і значна кількість майнерів все ще балансує на межі беззбитковості. Високі витрати пов’язані не лише з енергетичним ринком як таким, а також із регуляторним тиском у різних юрисдикціях (де майнерів змушують сплачувати за спожиту енергію за подвійними тарифами порівняно з іншими промисловими користувачами). У США, які посідають перше місце у світі за часткою хешрейту, запроваджуються нові обмеження та навіть обговорюється повна заборона майнінгу біткоїнів.

Статистичні дані вказують на те, що, попри певну корекцію курсу біткоїна нижче $27 000, витрати на майнінг продовжують стало зростати. У середньому вони складають майже $34 900. Отже, більшість майнерів усе ще не отримують достатніх прибутків для сталого розвитку та розширення своєї операційної діяльності.

Від початку року було кілька періодів, коли ціна біткоїна перевищували середні витрати на майнінг, але вони не були довгими. Зараз багато що залежить від юрисдикції та технологій, що використовують конкретні майнери, але загалом індустрія все ще перебуває під тиском. Ця ситуація також пояснює той факт, що рівень опору в $30 000-35 000 залишається вкрай важливим для інвесторів, і консервативні учасники ринку не поспішають входити у ринок, поки він не буде подоланий.

Підхід другий: ціна реалізації

Існує й альтернативний підхід щодо визначення собівартості на ринку біткоїна. У цьому разі основна увага приділяється не структурі витрат майнерів, а переказам у мережі. Через публічний характер блокчейну Біткоїна завжди можна встановити ринкову ціну на момент останнього переказу конкретної монети у мережі. Агрегуючи ці дані, можна й визначити середню ціну реалізації у мережі Біткоїна.

Історичні дані свідчать про те, що ціна реалізації виступає аналогом собівартості й безпосередньо впливає на динаміку курсу. Це не дивно, адже більшість інвесторів та трейдерів дуже сильно прив’язані до тієї ціни, за якої вони придбали біткоїни. Співвідношення такої ціни та поточної ринкової ціни визначає, чи отримує власник монет нереалізований прибуток або, навпаки, зазнає збитків.

Відповідно до цього індикатору собівартості, вона зараз находиться на рівні у $20 100, а переважна більшість власників монет отримують помірні прибутки. Після певної консолідації існує ймовірність нової хвилі параболічного зростання, що може статися вже після халвінгу 2024 року.

Співвідношення ціни реалізації та ринкового курсу BTC дуже яскраво демонструє періоди капітуляції на ринку, коли значна кількість власників починає зазнавати збитків, і «слабкі руки» розпродають свої монети. Після перерозподілу коїнів ринок починає поступово відновлюватися.

У більшості випадків обидва показники собівартості (витрати майнерів та ціна реалізації) вказують на одну й ту саму фазу ринку: зростання або капітуляції. Проте наразі їхні значення дещо суперечать одне одному. Тобто ринок біткоїна наразі все ще перебуває у перехідному періоді, коли локальне дно вже пройдено, але ще немає повної впевненості серед інвесторів щодо термінів повного відновлення. У той час як ходлери та довгострокові інвестори активно накопичують монети за поточними цінами, короткострокові та консервативні інвестори вичікують додаткових підтверджень переходу до бичачого циклу.

Що у підсумку

Витрати є похідними від ринкової ціни активу, адже виробники та інвестори підлаштовують свої стратегії відповідно до очікуваного прибутку, який вони можуть отримати у майбутньому. Собівартість біткоїна можна визначити або через оцінку середніх витрат майнерів на їхній видобуток, або через аналіз ціни реалізації (тобто на момент останнього переміщення у мережі). У такий спосіб можна зробити більш обґрунтовані висновки щодо поточного стану ринку. Наприклад, наразі ми все ще спостерігаємо перехідний період між ведмежим та бичачим циклами.