Спалювання токенів – не шлях Біткоїна

Що таке спалювання токенів

Спалювання токенів полягає у цілеспрямованому знищенні частини емісії монет. Технічно це реалізується шляхом їх надсилання на адреси, до яких немає доступу або з використанням смарт-контрактів. Навіщо менеджери багатьох проєктів використовують спалювання?

Хоча мотивація може бути різна, зазвичай спалювання вбачається як технологія, що сприяє відновлюванню ціни цифрового активу до цільового рівня. За інших рівних умов нижча пропозиція сприяє зростанню ціни. Наприклад, якщо попит на певний актив стабільний, то зниження пропозиції на 10% може призвести до зростання ціни приблизно на таку саму величину. У деяких випадках розробники та топменеджери також можуть покладатися на спалювання у процесі розподілу прибутків між членами команди.

Деякі власники не розуміють небезпеки використання монет, що регулярно спалюються. На перший погляд, ризики можуть бути непомітними, адже менеджмент спалює власні монети, а коїни інших користувачів від цього начебто можуть лише виграти, тому що їхня ринкова вартість має зрости.

Проте насправді ситуація є дещо іншою. По-перше, сам факт цілеспрямованого й масштабного спалювання токенів вказує на значну централізацію таких проєктів. Стає очевидним, що емісійний центр і люди, наближені до нього, намагаються штучно досягти певних цілей (наприклад, попередити падіння ціни монет).

По-друге, ринковий курс перестає бути об’єктивним чинником динаміки проєкту і його перспектив. Наприклад, можливе штучне зростання ціни після значного спалювання, але не всі учасники ринку можуть у цьому розібратися. У такому випадку можна порадити звертати увагу на капіталізацію активів, а не на їхню ціну – це слугуватиме надійнішим індикатором.

По-третє, спалювання створює ризики реалізації так званих «pump and dump» схем. Спочатку курс певної монети зростає (у тому числі завдяки обмеженню пропозиції), що може залучати нових трейдерів та інвесторів. Але коли ціна досягає цільового рівня, великі власники коїнів та організатори pump and dump швидко й масово розпродають свої резерви. Це дозволяє їм зафіксувати значні прибутки, але у той самий час і призводить до значного падіння курсу активу, що негативно впливає на всіх інших власників.

Загалом спалювання токенів має розглядатися у контексті загального маніпулювання пропозицією монет. Варіант того, що великі власники й менеджмент знищують частину коїнів задля добробуту інших, неможливий хоча б з тієї причини, що ті ж самі власники від початку розподілили монети таким чином, щоб контролювати емісію та більшу частину токенів.

Отже, всі маніпуляції мають за мету лише отримання короткострокового ефекту, а згодом максимізувати прибуток через перерозподіл активів від інших власників. Більшість цифрових активів, де застосовують спалювання, не мають жодного фактичного обмеження власної пропозиції. Тобто це лише питання часу, коли група, що контролює емісію, використає свою владу повною мірою.

Бачення Біткоїна

Біткоїн побудований на принципах децентралізації та наперед заданого алгоритму зміни пропозиції монет. Майнери отримують винагороду за видобуток блоку (що складається з субсидії (block subsidy) та комісій (fees)). Субсидія зменшується кожні чотири роки, сприяючи таким чином зменшенню приросту пропозиції коїнів. Наприклад, зараз вона становить 6,25 BTC, а після халвінгу 2024 року – впаде до 3,125 BTC. Орієнтовно після 2140 року будуть видобуті всі коїни і емісія біткоїнів повністю припиниться.

Отже, чому біткоїн не використовує спалювання монет? Перш за все у Біткоїна немає жодного централізованого органу, що контролював би емісію. Щобільше, пропозиція BTC обмежена як щодо загального ліміту у 21 млн монет, так і у часовому вимірі щодо їхнього випуску. Ці правила не можуть бути довільно змінені жодним учасником.

Єдиним можливим сценарієм зменшення пропозиції біткоїнів є втрата приватних ключів власниками коїнів. Якщо хтось втрачає свою seed-фразу (12 або 24 слова), то відновити гаманець з біткоїнами стає неможливо. Проте втрата приватних ключів принципово відрізняється від спалювання токенів, адже у цьому разі власник коїнів завдає шкоди лише сам собі та не може у майбутньому збільшити емісію й почати випускати додаткові біткоїни. Кожний відповідальний за власний фінансовий стан та суверенітет.

«Втрачені монети лише роблять монети інших трохи дорожчими. Подумайте про це як про пожертву для інших», – зазначав Сатоші Накамото про втрату доступу до біткоїнів через нерозумне зберігання приватних ключів.

До того ж Біткоїн не орієнтується на стабільність своєї фіатної вартості та взагалі не цікавиться фіатним виміром (на відміну від деяких недосвідчених інвесторів). Тому пріоритет віддається стабільній роботі мережі, її захищеності від потенційних атак, поступовому видобутку блоків та розвитку всієї екосистеми. Саме завдяки цим принципам і підходам стає можливим досягти становлення біткоїна як нової універсальної форми грошей у цифровому вимірі.

Що треба розуміти

Спалювання токенів – це форма маніпуляції пропозицією монет. Короткостроково воно може сприяти зростанню ціни, але фундаментально не створюється жодних передумов для зміцнення позицій відповідних проєктів. Власники основного обсягу коїнів та менеджмент відповідних компаній-емітентів довільно змінюють емісію у спосіб, що дозволяє досягти власних прибутків, попри інтереси звичайних власників активу. Лише Біткоїн з наперед визначеним алгоритмом випуску коїнів та контролю над інфляцією пропонує ефективну альтернативу в цьому плані. Відсутність спалювання – необхідна передумова створення нових універсальних грошей та забезпечення гіпербіткоїнізації у майбутньому.