Єврозона в небезпеці. Час відокремити гроші від держави

Щось не так у Євросоюзі. Євро досяг паритету з доларом США вперше за 20 років.

У червні річна інфляція в єврозоні сягнула 8,6%. Різниця між процентними ставками країн-членів єврозони є тривожно великою.

Звичайно, енергетичні проблеми, викликані війною в Україні, зіграли зловісну роль, так само як порушені ланцюжки постачання сприяли економічним труднощам на піку пандемії COVID-19.

Втім, що схильні забувати більшість ЗМІ, так це роль в усьому цьому Європейського центрального банку. Поки ЄЦБ намагається відвернути увагу людей від своїх помилок за допомогою хрестового походу щодо регулювання криптовалюти, все більше європейців замислюються над питанням, чи дійсно гроші повинні залежати від політики?

ЄЦБ неправильно управляє інфляцією

Як і Федеральна резервна система, після спалаху COVID ЄЦБ без вагань увімкнув «верстат» і за два роки надрукував майже 4 трлн євро, подвоївши свій баланс.

Жоден центральний банк раніше не робив нічого настільки радикального, як це, але замість того, щоб вжити необхідних запобіжних заходів і розробити план на випадок надзвичайних обставин – логічну стратегію, коли справа доходить до широкомасштабних експериментів у реальному житті – президент ЄЦБ Крістін Лагард одягла гарний костюм і продовжила запевняти європейців, що все під контролем.

Ці спектаклі із запереченням тривали й тривали, навіть коли інфляція стала реальністю, навіть коли ФРС почала підвищувати процентні ставки… а потім раптом 9 червня 2022 року ЄЦБ оголосив про майбутнє підвищення процентної ставки на 0,25% у липні, а потім ще одне у вересні. Європейські ринки почали рушитися.

Чому так пізно (через цілих три місяці після ФРС)? Чому так різко? Чому так скромно? Чи ЄЦБ просто запанікував? Лагард обрала найгірший можливий момент для такого оголошення, що викликало сумніви з приводу професіоналізму її офісу. Однак це була не єдина проблема, з якою їй довелося зіткнутися.

ЄЦБ ставить під загрозу єврозону

На відміну від США, єврозона складається з 19 суверенних країн, які мають власні економіки, більш-менш здатні витримувати різкі підвищення процентних ставок.

У той час як деякі держави з меншим боргом, як-от Німеччина чи Нідерланди, зможуть платити більші відсотки за своїми облігаціями, інші країни з вищим співвідношенням боргу до ВВП, як-от Італія чи Іспанія, цього не зможуть. Вартість утримання боргу буде занадто високою.

Це ставить такі країни у скрутне становище, оскільки ситуація призводить до очікування потенційними кредиторами більшої дохідності в обмін на позичання їм грошей. Чим вищі процентні ставки, тим гірша ситуація для цих країн, що робить їх більш ризикованими, що надалі призводить до підвищення ставок. Це порочне коло заборгованості за борговими зобов’язаннями, і половина єврозони зараз може зіткнутися з борговою кризою, що поставить під загрозу євро.

Різниця між процентними ставками в єврозоні відома як спред, і несвоєчасне оголошення ЄЦБ розширило її ще більше: ставки за італійськими 10-річними облігаціями піднялися вище 4%, а іспанські облігації досягли 3% (згодом вони скорегувалися до 3,37% і 2,47% відповідно). Німецькі 10-річні облігації торгуються з дохідністю 1,25%, а нідерландські 10-річні облігації мають дохідність 1,57%.

ЄЦБ провів кілька екстрених засідань для обговорення цієї проблеми. 15 червня він оголосив, що розробить новий «інструмент проти фрагментації», а 15 липня оголосив, що буде купувати вразливі боргові зобов’язання, тобто продовжувати робити саме те, що передусім і створило проблеми з євро.

Як далеко може зайти ця практика? Уявіть собі, що за кожну німецьку облігацію, термін погашення якої настав, ЄЦБ купує італійську. Не тільки ЄЦБ опиниться наповненим ризикованими облігаціями, але й Німеччина точно не буде задоволена, створивши небезпечну тріщину в єврозоні.

Минув майже місяць після того, як ЄЦБ зробив оголошення, але в полі зору все ще немає чарівного «інструменту проти дефрагментації». Тим часом євро слабшає з кожним днем, досягнувши паритету з доларом і опускаючись нижче швейцарського франка (у минулому обидва торгувалися вище 1,66).

ЄЦБ атакує Біткоїн

Все більше європейців починає замислюватися, чи участь ЄЦБ не погіршила ситуацію для євро, і чи має Крістін Лагард уявлення про те, що вона робить.

Кілька інтерв'ю в прямому ефірі сприяли цим сумнівам: коли нідерландський інтерв'юер продовжував запитувати, як ЄЦБ збирається скоротити свій роздутий баланс, усе, що він отримав у відповідь, це те, що «це відбудеться». Не дуже заспокоює.

Однак у Лагард є туз у рукаві: щоразу, коли розмова набирає загрозливого характеру, вона звертається до Біткоїна, що, як вона запевняє, «не є грошима, крапка». Лагард не соромиться звинувачувати його у всіх можливих гріхах, включаючи відмивання грошей (кому потрібні реальні дані, коли так мало людей перевіряють факти?).

ЄЦБ неодноразово закликав законодавців ЄС затвердити нові правила щодо криптовалют «у терміновому порядку», і нещодавно вони це зробили. Сумнозвісний закон про ринки криптоактивів (MiCA) і пов’язаний з ним збірник правил щодо боротьби з відмиванням грошей (AML) викладають найсуворіші у світі правила щодо криптовалют, які, серед іншого, зобов’язують постачальників послуг збирати та повідомляти дані про учасників кожної крипто-транзакції, навіть такої невеликої, як вартістю 1 євро.

Це не задовольнило Лагард, яка знову виступила наприкінці липня, закликаючи до прийняття MiCA 2, який мав би «глибше регулювати» галузь.

Інтенсивність її відрази до Біткоїна і пов’язані з цим зусилля, які вона докладає, поки євро, яке є її основною роботою, перебуває в критичному становищі, не може не свідчити про приховані мотиви. Наприклад, відвернути увагу європейців від реальних проблем боротьбою із вигаданими. Або ж не дати їм перейти на Біткоїн.

Біткоїн як альтернатива

Звичайно, волатильність біткоїна все ж ускладнює його використання як універсального засобу збереження вартості чи засобу платежу.

Однак притаманна йому незалежність, дефіцитність, відсутність кордонів і недискримінація роблять його слушним кандидатом для заміни фіатних валют. При цьому, в міру того, як зростає широке впровадження, а винагорода за блоки зменшується, спекулятивні коливання цін неодмінно зменшуються, що зробить ціну біткоїна більш стабільною, в той час, як мережа Lightning Network забезпечує його масштабованість.

Чи ця перспектива так лякає ЄЦБ? Ми б не знали, але його рішучість подати Біткоїн у чорному кольорі та перешкодити його використанню вражає.

Тим часом увага громадян єврозони виявилася прикутою довше, ніж могла сподіватися Лагард, і все більше голосів звинувачують безвідповідальну та недалекоглядну політику ЄЦБ в інфляції та тій небезпеці, в якій опинився ЄС.

Ця тенденція відповідає зростанню недовіри до центральних банків у всьому світі (нещодавня стаття у Financial Times порівняла їх із Дінь-Дінь (фея з казки Дж. Баррі «Пітер Пен»): вони існують лише тоді, коли в них вірять, і ця віра зараз згасає).

Саме час згадати знамениту цитату Фрідріха Гаєка. «Корінням і джерелом усього монетарного зла є монополія уряду на гроші». Треба закликати до відокремлення грошей від держави.

Австрійська школа економіки, видатним представником якої був Гаєк, стверджувала, що монополія центральних банків на створення грошей та їхня близькість до держави створюють конфлікт інтересів, оскільки держава отримує владу та «легке» фінансування через свою близькість до грошей.

У 21 столітті це твердження навіть більш правдиве, ніж у 20 столітті. Потрібно просто перевірити, наскільки гротескно нині обтяжені боргами більшість держав. Однак 21 століття привнесло в дискусію Біткоїн: найкращий інструмент для початку «м’якого» відокремлення грошей від держави.

Можливо, побоювання ЄЦБ зрештою виправдані.

Це гостьова публікація Марії Потеряєвої, українсько-французького оглядача та викладача в галузі криптоіндустрії. Висловлені погляди є її власними й не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.