Ordinals може бути непоганою ідеєю, але чи корисно це для Біткоїна?

Ця стаття складається з чотирьох частин:

Частина I. Яка концепція записів (ordinals) у Біткоїні?

Частина ІІ. Що в них хорошого*?

Частина 3. Що в них поганого*?

Частина IV. Як виправити погане*?

*«хороше» і «погане» у поточному контексті не є абсолютними термінами, їхні значення будуть описані докладніше далі.

Частина I. Я не тонка натура і не багатій, я просто люблю мистецтво та гроші, і я їх колекціоную.

Читаючи ресурси про ordinals (посібник, огляд теорії, BIP), можна побачити, що за цією концепцією стоїть досить проста ідея. Вона сягає корінням у класичну нумізматику: якщо у мене є рідкісна монета (а сатоші дійсно рідкісна монета, тому що запас обмежений), то я хочу зберігати її якомога довше – або для забави, для особистого задоволення як колекціонера і заради краси монети, або щоб передати її наступним поколінням, щоб вони могли продати її за набагато вищою ціною, ніж я. Якщо ми додамо сюди поняття записів (inscriptions), то ще більше заглибимося в захопливу нумізматичну кролячу нору, оскільки монети, які були викарбувані в надзвичайно обмежених кількостях, зрештою, справді значно збільшилися в ціні та служили вищій філософській цілі.

Як приклад можна навести історію золотої монети «Подвійний орел», викарбуваної 1933 року в США, яка зараз коштує 18,9 мільйона доларів, що робить її найціннішою монетою у світі. Ідея карбування такої монети, запропонована Теодором Рузвельтом, видалася надзвичайно привабливою для Огюста Сен-Годена. «Я давно хотів зробити хоч щось, що у моїх силах, для покращення ганебного стану наших грошей, – писав він у 1905 році. – Але тепер, коли маю можливість, я підходжу до цього з острахом і трепетом». Огюст взявся до справи. Він і не підозрював, що плід його шляхетних намірів буде знищений людиною з тим самим ім'ям, що й у того, хто посіяв це зерно натхнення. У 1933 році президент Франклін Делано Рузвельт (Уважно! Так, це інший Рузвельт) скасував золотий стандарт у країні, що зробило незаконним володіння всіма 445 000 монетами, та наказав зібрати їх та переплавити. У монеті з орлом все було ідеально з точки зору сучасних Біткоїн-цінностей: вона була зроблена з чистого золота, на ній були унікальні написи, пропозиція була вкрай обмеженою, а після того, як вона стала нелегальною, це лише підігріло бажання володіти нею. Відомо, що вдалося зберегти 20 монет перед тим, як весь запас було знищено.

​​Частина ІІ. Золото мертве! Хай живе Біткоїн!

У вищезгаданому контексті ordinals і записи мають велике значення і дотримуються досить старої традиції. Люди завжди збирали щось красиве, дороге або важкодоступне (камені, черепашки, золоті монети, мінерали, тварин, спеції, одяг тощо). Так чим же вирізняється ordinals?

1. Для людини, якій Біткоїн подобається як предмет колекціонування або яка не може дозволити собі володіти його великою часткою, він набуває величезної цінності. Ordinals дозволяє позначити особисту унікальність і цінність володіння поки інтернет-гіганти не розділять їх.

2. Для колекціонерів (особливо нумізматів) ordinals пропонує цифровий спосіб володіння, зберігання та відправлення монет, які вони вважають цінними.

3. Ordinals гармонійно поєднується з Біткоїном як засобом заощадження. Якщо у вас є унікальні сатоші, ви будете ходлити їх до останнього.

Таким чином, власник позначеного сатоші підпадатиме під один з описів вище – він щасливий володар свого сатоші:

Частина 3. Я покажу тобі свій сатоші, якщо ти покажеш мені свій.

Але є речі, яких ordinals не вистачає як із соціальної, так і з технічної точки зору. У реальному житті предмети колекціонування, як і гроші, люблять тишу. Якщо ви зберігаєте у квартирі чорний діамант на 22 карати, ви можете час від часу показувати його комусь зі своїх друзів, але навряд чи хотіли б, щоб про нього дізнався місцевий бандитський картель. Це призводить до необхідності забезпечення конфіденційності при роботі та володінні рідкісними та дорогими активами. Ordinals, як і Біткоїн є псевдонімними, тому що вони успадковують властивості часового ланцюжка, повністю залежать від нього і не пропонують жодних додаткових способів зробити ваше володіння активом приватним.

Ordinals впливають на Біткоїн і додають складності та технічних труднощів багатьом учасникам: від майнерів до звичайних користувачів. Біткоїн не настільки масштабований, і він не призначений для використання як система зберігання файлів, яка б коштувала користувачам всіх їхніх фіатних заощаджень за одну транзакцію. Якщо я плачу за свою каву, я не хочу, щоб окрім її вартості існувала комісія як в Ethereum і на її майнінг пішов тиждень, бо хтось вирішив вписати mp3-файл «My heart will go on» у сатоші до Дня святого Валентина. Як майнер, я не хочу бачити сміття JPEG на своїй ноді та валідувати його, і я можу відкладати це прийняття якомога довше.

Якими б благородними не були ідеї ordinals, враховуючи поточний ландшафт розвитку Біткоїна, ми знову повертаємося до дебатів 2017 року про розмір блоку та спамлячи питаннями про таймчейн. Стільки списів було зламано через це, тому до болю кумедно знову опинитися в цьому наративі. Я припускаю, що коли справа доходить до предметів колекціонування, день бабака розміру блоку справді може тривати майже вічно для Біткоїна.

Крім того, внесення запису у форматі JPEG або mp3 насправді не робить сатоші таким унікальним і не надає йому додаткової цінності, як каракулі малюка на стіні не зроблять з вашої квартири Лувр.

Можна продовжувати розвивати тему про недоліки підходу ordinals та записів, але Біткоїн-твіттер зробив за нас велику роботу протягом останніх тижнів, тому перейдімо до останнього розділу цієї статті.

Частина IV. Як зробити предмети колекціонування справді корисними для Біткоїна?

Як говорилося на початку статті, людська потреба у створенні, володінні та обміні предметами колекціонування та мистецтва є більш ніж актуальною, але ordinals та багато інших наявних рішень, які пропонують задовольнити ці потреби, додають більше проблем, ніж рішень. Отже, зіграймо в гру: уявімо ідеальний предмет колекціонування, які якості він повинен мати, і спробуймо знайти правильне рішення, яке відповідатиме вимогам.

Ідеальний предмет колекціонування – це об'єкт, який відповідає наступним параметрам:

1. Він має власника. Першим власником предмета колекціонування завжди є його творець, який має право змінювати його, додавати записи, продавати, здавати в оренду і т. д. Права власності повинні бути передані від одного власника до іншого, без можливості продавати предмет двічі (тобто, запобігаючи подвійним витратам) та з можливістю перевірки унікальності активу, повністю однорангово, без звернення до будь-якої третьої сторони.

2. Право власності на активи має бути приватним за умовчанням з можливістю розкриття мистецтва та автора широкому загалу. Чому?

- По-перше, всі ми знаємо, що в митців дуже ніжна душа і не всі можуть спокійно сприймати критику, що може призвести до багатьох неприємних наслідків.

- По-друге, як було описано раніше, якщо я створила картину, використовуючи рідкісні та дорогі матеріали, або якщо я володію рідкісним витвором мистецтва, каменем чи металом, я не хочу, щоб про це дізнався весь світ, оскільки це може спровокувати безліч векторів атак на мене як власника як на цифровому, так і на фізичному рівні.

- Нарешті, якщо предмет колекціонування з часом набуває цінності, краще тримати його якомога далі від громадськості та розкривати чи продавати його, коли настане час, і цінність буде максимальною.

3. Предмет колекціонування не повинен жити у часовому ланцюжку Біткоїна. Він не повинен створювати додаткового навантаження, змін або суперечок на рівні основного ланцюжка серед користувачів, майнерів чи власників нод. Це не повинно впливати на розмір блоку або призводити до внесення величезної кількості нерелевантних даних до блоків. Біткоїн в ідеалі повинен залишатися не чим іншим, як розрахунковим рівнем для різних операцій, що виконуються з активом. Усі дані, усі знання про існування активу повинні зберігатися на стороні клієнта.

Звучить як справжня казка, чи не так? Що ж, у той час як дехто лише мріє про ідеальні рішення, ми втілюємо свої мрії в життя. Ми створили протокол, який відповідає всім вищезазначеним критеріям, і це рішення називається RGB.

Що таке RGB? Це система смарт-контрактів та володіння правами, яка допомагає колекціонерам та креативним людям створювати цінні активи, продавати та купувати їх – конфіденційним та масштабованим чином, не залишаючи сліду у таймчейні, на Біткоїні, без додавання токена.

RGB розвантажує таймчейн Біткоїна, передаючи всі дані про актив на бік клієнта, використовуючи концепції перевірки на стороні клієнта та одноразових пломб, запропонованих Пітером Тоддом свого часу. Ті ж ідеї дозволяють здійснювати однорангову перевірку предмета колекціонування, не покладаючись на якусь третю сторону чи майнерів. Він забезпечує конфіденційність для власників та творців, застосовуючи криптографічні примітиви з нульовим розголошенням, такі як Bulletproofs, що гарантує, що ніхто не зможе зламати транзакцію чи походження активу. Отже, RGB не впливає на комісію Біткоїна, тим самим зберігаючи його ринкову вартість та уникаючи всіляких дебатів щодо нього.

Підсумовуючи, можна сказати, що не всі JPEG є предметами мистецтва чи колекціонування, і не всі предмети колекціонування погані чи шкідливі – питання радше в тому, як з ними працювати.

Це гостьовий пост від Ольги Уколової, членкині правління LNP/BP Standards Association та співзасновниці й CEO Pandora Company. Висловлені погляди є її власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.