Варто зазначити, що хто б не казав, що ви не можете користуватися Біткоїном, ніхто не може завадити вам це робити завдяки його децентралізованості. У широкому сенсі Біткоїн можна використовувати будь-де, якщо у вас є доступ до інтернету, а в деяких регіонах достатньо лише електрики, що є можливим завдяки новим супутниковим системам.
Проте це не зупинило деякі країни від спроб обмежити використання біткоїнів у межах своїх кордонів. Низка країн визнали біткоїн повністю незаконним, наприклад, Індія, Болівія та Еквадор. Деякі з цих країн також випустили свої власні цифрові валюти. Інші країни, такі як Китай, змінювали своє ставлення до біткоїнів, то забороняючи, то розблоковуючи доступ до валюти різними способами за останні кілька років. Станом на жовтень 2018 року Китай обмежив цифрові валюти лише приватним використанням, заборонивши всім фінансовим установам взагалі проводити будь-які транзакції з цифровою валютою.
Проблема із забороною чогось подібного до Біткоїна (який не може бути легко підданий цензурі) в географічному регіоні полягає в тому, що дуже важко домогтися примусового дотримання такої заборони. Максимум, що можна досягти за допомогою обмежень, це спробувати відмовити людей від використання, погрожуючи їм якимись наслідками, але насправді неможливо завадити людям використовувати Біткоїн через його децентралізований протокол.
Але, за великим рахунком, у більшості країн світу дозволено відправляти, отримувати, майнити та використовувати біткоїни.
Законний платіжний засіб визначається як гроші, які повинні бути прийняті як оплата боргу в юрисдикції, де здійснюється платіж. Оскільки Біткоїн не визнаний законним платіжним засобом жодним урядом, його можна використовувати для платежу тільки в тому випадку, якщо обидві сторони транзакції згодні на його використання як форму оплати.
Нові технології часто виставляють у хибному світлі й неправильно розуміють, як і колись давно сам інтернет. Деякі країни першого світу, такі як США, Канада і більшість країн Європи, зайняли вичікувальну позицію щодо Біткоїна, не заборонивши його повністю, але і не поспішаючи регулювати його як законну фінансову технологію.
Невизначеним у цих правових класифікаціях залишається питання про те, що таке Біткоїн. Регуляторні органи у всьому світі присвоюють Біткоїну власні юридичні класифікації на основі того, чим вони його вважають. Проблема в тому, що в кожного регулятора є своя думка про те, під яку класифікацію підпадає цифрова валюта.
У Сполучених Штатах, наприклад, Казначейство класифікує біткоїн як «віртуальну валюту». Комісія з торгівлі товарними ф'ючерсами класифікує біткоїн як товар, а Служба внутрішніх доходів класифікує біткоїн як власність.
Усі ці організації мають свої причини класифікувати цифрову валюту так, як вони це роблять. Але той факт, що це відбувається багаторазово і по-різному, свідчить про одне: ніхто не готовий точно визначити, що саме Біткоїн.