Розмова з поселенцями: як нагодувати сім'ю та побудувати Біткоїн-спільноту у Португалії

Джулія приєдналася до розмови зі мною зі свого будинку на півдні Португалії, щоб поговорити про свою садибу, місцеву спільноту та Біткоїн. Я побачив багато паралелей між тим, що Джулія говорить про Біткоїн та присадибне господарство, і тим, що я чув від багатьох поселенців і фермерів у США під час моєї подорожі країною цього літа. Робота з розуміння Біткоїна чи життя на фермі вимагає великих початкових інвестицій та дуже низьких тимчасових переваг.

У моїй розмові з Джулією ми торкнулися її передісторії як німкені, яка переїхала до Португалії, зростання кількості Біткоїн-зустрічей у її місцевій спільноті й того, що потрібно, щоб управляти господарством, яке годує її сім'ю.

Передісторія Джулії

Сідд: Почнімо з твоєї передісторії. Розкажи, як ти опинилася у Португалії. Чому ти переїхала і чому лишилась?

Джулія: Я родом з Німеччини, і приїзд до Португалії був просто частиною того, що відбувається з людиною у пізньому підлітковому віці або у 20 з невеликим. Я вперше ступила на землю Португалії, коли мені було 19 років – я хотіла подорожувати, тож шукала роботу. Я знайшла можливість попрацювати в Португалії протягом трьох місяців, і я думала, що після цього поїду до якоїсь іншої країни. Але потім мені запропонували постійну роботу, і я подумала: «Так, я переселюся сюди, до Португалії».

Мої батьки переїхали сюди разом з моїми братами невдовзі після мене. Я кілька разів поверталася до Німеччини, щоб відвідати родичів, але моя близька родина тут. Востаннє я була в Німеччині років 15 тому!

Місцева спільнота та зустрічі

Сідд: Розкажи мені про спільноту, яку ви збудували. Коли я раніше говорив з твоєю подругою, вона згадала про місцевий ринок, який почав працювати у 2020 році.

Джулія: Наша спільнота завжди була на альтернативному боці, але насправді саме COVID-19 дав поштовх цій спільноті та нетворкінгу. Саме тоді всі подумали: «Сильну місцеву спільноту та економіку треба будувати зараз або ніколи». І тоді почали з'являтися альтернативні ринки. Люди шукали своє плем'я, бо стало очевидним, що ти або з цього боку, або з іншого. У певному сенсі COVID-19 став справжнім благословенням для нас, тому що він допоміг нам вирости в дуже сильну, маленьку, згуртовану спільноту.

Сідд: Розкажи мені про альтернативний ринок. Що там продається? Хто продавець і хто покупець?

Джулія: Зараз ринкова група налічує понад 1000 членів і базується на приватній землі з очікуваною відвідуваністю кількох сотень людей з Алгарве. Регіон Алгарве в Південній Португалії простягається всього на 200 кілометрів у довжину і на 50 (кілометрів) завширшки або близько того і має широку спільноту, яка відвідує ринок. Місцева спільнота, яка виробляє і продає більшу частину товарів на ринку, знаходиться приблизно за пів години їзди від ринку.

Більшість того, що продається на ринку, це вироби ручної роботи, ювелірні прикраси, товари для дому, мило, косметика, натуральні цілющі настоянки тощо, а також деякі харчові продукти. Усі предмети домашнього вжитку. Ринок знаходиться на приватній землі, тому до того, що продається, застосовується менше правил.

Сідд: Скільки біткоїнерів у спільноті? Чи проводяться Біткоїн-мітапи?

Джулія: Я почала цікавитися Біткоїном лише на початку минулого року. З того часу у нас у спільноті з'явилася одна людина – назвемо її Рік, – яка почала навчати людей Біткоїну. Його дівчина також дуже любить налагоджувати зв'язки та проводити заходи, тому вона регулярно влаштовує зустрічі. До того, як почалися ці події, я не знала нікого, хто займався Біткоїном. Тепер я скрізь бачу біткоїнерів, бо я у групі. Так само було і з домашнім навчанням. Раніше я ніколи не знала, що існує відповідна спільнота. Коли я почала займатися цим сама, раптом почала зустрічати її всюди.

Португалія загалом є чудовим магнітом для біткоїнерів, тому що уряд застосовує до них дуже розслаблений підхід. На цей момент вам не потрібно сплачувати податок на приріст капіталу. Уряд обговорює можливий податок на приріст капіталу, але на цей час він застосовуватиметься лише у тому випадку, якщо ви продаєте менш ніж через 12 місяців після покупки.

Інтерес Джулії до Біткоїна

Сідд: Розкажи мені про свій інтерес до Біткоїна. Звідки він узявся?

Джулія: Я чула про Біткоїн багато років, але у мене з'явився особливий інтерес тільки після перегляду відео (яке я вже не можу згадати!) і я почала досліджувати. Насправді саме Рік допоміг відповісти на всі мої запитання та підігріти мій інтерес. До того, мені потрібно було зловити когось, щоб поставити свої питання, все було дуже складно. Зустріч із Ріком стала для мене входом у кролячу нору Біткоїна.

У мене були питання щодо використання енергії та про те, як біткоїни пручаються копіюванню одним клацанням миші. Я також говорила з Ріком про те, що насправді означає децентралізація і чому вона важлива. Коли мова пішла про філософські штучки – наприклад, що все це означає для людства – мене це справді зачепило. Я побачила в Біткоїні щось зовсім нове для майбутнього людства.

Сідд: Повернімося до садиби. Які паралелі, якщо такі є, ти бачиш між гомстедом (земельна ділянка, яка надається державою поселенцям безплатно або за невелику плату) та Біткоїном?

Джулія: Злети та падіння. Потрібно просто миритися зі злетами та падіннями – у вас будуть хороші та успішні дні, а потім все знову піде нанівець. Ви маєте бути готовими до цього. Це як за одну ніч втратити всю зграю курчат через хижака. Ви можете вирішити здатися та продати все або просто продовжити. І, говорячи про спільноту, я вважаю, що біткоїнери зазвичай дуже приємні. Те саме стосується фермерів. Вони дуже приземлені люди, і це мені подобається.

Ці дві спільноти об'єднує довгостроковий підхід до успіху. Не можна створити успішну ферму за пів року. Потрібно майже покоління. Минуть роки, перш ніж ґрунт відреагує та покращиться. Роки кропіткої щоденної роботи. Жодних швидких рішень.

Огляд садиби

Сідд: Розкажи мені про свою садибу. Що саме ти вирощуєш?

Джулія: Це невелика садиба, мабуть, кілька акрів. Це справжній сімейний будинок. Я купила його в руїнах у 2000 році, тож ми тут вже понад 20 років. Я почала з посадки кількох дерев, і тоді мене спіткали мої перші успіхи та невдачі. Посадити дерево звучить легко, але через спекотне і сухе португальське літо це не так.

Я одразу ж зіткнулася з реаліями природи. Проте я вистояла, тому що мене завжди цікавив взаємозв'язок між здоров'ям та їжею. Це неминуче веде до вирощування власної їжі, тому що те, що ви купуєте у звичайному житті, не має достатньо високої якості, щоб підтримувати ваше здоров'я.

Це почалося, коли у мене з'явилися діти. Моїй доньці зараз майже 10 років, тож близько 10 років тому я серйозно задумалася: я хочу мати свої яйця та своє молоко. І ось тоді я справді почала більше займатися присадибним господарством та утриманням тварин. Я зосередилася на тваринництві, без великої кількості овочів. Моя мета була забезпечити сім'ю. І, нарешті, за стільки років у нас вийшло. У нас є постійний запас сирого молока та яєць. У нас також є кілька фруктових дерев, але я більш зосереджена на своїх курях та козах. Нещодавно ми почали розводити свиней. Мати морозилку, повну власного м'яса, також дуже добре.

Сідд: Ви виробляєте надлишок і продаєте чи зберігаєте всю цю їжу?

Джулія: Нині я можу продати зайве. Весною, у розпал яєчного сезону, я із задоволенням продаю яйця, а також кілька літрів молока. Ми перетворюємо ідею гомстеда на освітню ініціативу: проводимо майстер-класи один чи два рази на місяць, зокрема залежно від сезону.

Наприклад, у вересні ми провели майстер-клас із ферментації овочів, пояснивши як зберегти овочі з осіннього врожаю на зиму. Зараз ми також інтегруємо навчання Біткоїну до цих семінарів. У нас також є щось схоже на фермерський магазин, який виглядає як велика полиця на кухні, де люди можуть купити насіння, в'ялену яловичину, яку я готую, та інші продукти.

Праця, масштабування та витрати

Сідд: Що потрібно робити для управління садибою і як це змінюється в залежності від пори року?

Джулія: Я займаюся цим одна і добре організувала процес. Якщо у вас правильно налаштована інфраструктура, це досить просто. Проте потрібно як і раніше бути присутнім двічі на день для годування та переміщення кіз у загоні. Ми практикуємо регенеративний, цілісний підхід, тому ми ніколи не тримаємо тварин в одному місці. Іноді мені потрібна допомога у переміщенні великих споруд, тому я прошу когось зі спільноти допомогти. Зазвичай я витрачаю принаймні годину вранці, а потім ще годину ввечері, просто для повсякденних потреб.

Існують також сезонні роботи. Взимку мокро, і потрібно лагодити навіси та огорожі. Літо – це наш «сплячий» сезон; занадто жарко, щоб робити якусь додаткову роботу. Влітку ми займаємося тим, що годуємо, даємо воду та створюємо прихисток для тварин.

Сідд: Як ти розширила свою садибу? З чого ти розпочала і що додала у процесі?

Джулія: Я почала з курей, потім досить швидко розширила їхнє поголів'я та перейшла до кіз. Одна людина може не так багато. Що можна зробити, так це об'єднати одне з одним. Я не могла просто завести 20 кіз, але я могла об'єднати кіз зі свинями. Через це мої повсякденні обов'язки розширюються. Мій чоловік ходить на роботу, а я займаюся домашнім навчанням дітей, тож мені треба тримати роботу на фермі під контролем.

Зараз я можу забезпечити сім'ю молоком і яйцями в тій кількості, якої ми потребуємо, а невелика кількість надлишку оплачує корм для тварин, і це приємно. Зараз я не бачу можливості сильно зростати. Можливо, у майбутньому я зможу купити ще одну ділянку землі та дещо перебудувати. Можливо, ми заведемо корову для молока замість кіз та, можливо, корову для м'яса замість свиней. Подивимося.

Сідд: Говорячи про корм, які витрати тут маються на увазі?

Джулія: Вартість кормів за останні 12 місяців зросла майже вдвічі. Мені доводиться купувати зерно для тварин, попри те, що вони на пасовищах і іноді одержують залишки їжі. В іншому ми дуже економні на витратах. Житло для тварин часто робиться з того, що я можу знайти. Єдині суттєві витрати – це електрична огорожа. У мене дуже низькі витрати на ветеринара, тому що я утримую своїх тварин у чистоті та здоров'ї. Я не роблю дегельмінтизацію і таке інше, тому що вважаю, що у здорової тварини немає глистів. Таким чином, витрати досить низькі.

Помилки та поради

Сідд: Які основні помилки ти зробила на своєму шляху?

Джулія: Думаю, я витратила багато сил, перш ніж прийшла до справжнього розуміння землі. Це розуміння прийшло у 2015 році, коли я пройшла великий онлайн-курс пермакультури від Джеффа Лоутона. Його курс просто розставив усе по місцях. Раптом я зрозуміла, як збирати воду і де садити дерева, щоб вони справді прижилися. Я б порекомендувала всім, хто починає займатися землею, пройти один із цих комплексних навчальних курсів із хорошим учителем, таким як Джефф або Аллан Севорі. Аллан дав мені чудове розуміння того, як тварини живуть у гармонії із землею та рослинністю на суші.

Сідд: Знаючи те, що ти знаєш зараз, з чого б ти почала? Ти б зробила так само, чи почала б з чогось іншого?

Джулія: Думаю, я вибрала досить прямолінійний підхід. Завжди буде крива навчання з помилками та втратами. Я думаю, що для тих, хто тільки-но починає, буде розумно почати з маленьких тварин. Ви не можете навчитися керувати ранчо великої рогатої худоби на 100 голів за один день; вам дійсно потрібно дорости до цього, щоб ефективно інтегрувати свою землю та тварин. Ви повинні відчути зв'язок зі своєю землею, зі своїми тваринами та довкіллям. Потрібно починати з малого і відчувати, що робити далі.

Не намагайтеся об'єднати надто багато видів тварин. Це звучить дуже красиво – вони стрибають в одному загоні – але насправді так не виходить. Вони або вб'ють один одного, або будуть забирати їжу один в одного. Ми допустили всі ці помилки. Я думала, що можу помістити кілька качок із курчатами, але качки вбили курчат. Це речі, про які ви не дізнаєтесь, доки не спробуєте і не побачите самі.

Безперечно читайте книги, але дивіться, чи те, що ви читаєте в цих книгах, дійсно має для вас сенс. Люди можуть збитися зі шляху, бажаючи вирощувати їжу для себе та бути самодостатніми, але не маючи уявлення про те, що для цього потрібно. Вирощувати власні овочі складно! Вони настільки чутливі, що зачахнуть на ваших очах, якщо ви припуститеся навіть мінімальних помилок, не кажучи вже про те, скільки комах теж хочуть їх з'їсти. Тому переконайтеся, що ви маєте достатньо грошей, щоб прогодувати себе, і не розраховуйте на виробництво їжі.

Сідд: Дякую, що поділилася всіма своїми знаннями та досвідом. Як тебе знайти онлайн?

Джулія: Ви можете заглянути на сторінку нашої садиби Terra Robinia у Facebook, де ми ділимося деякими порадами та інформацією про наші семінари.

Сідд: Дякую, Джуліє!

Це гостьовий пост капітана Сідда. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.