Ми підвищуємо процентні ставки, «бо боремося з інфляцією. Інфляція виникла практично нізвідки». Так заявила президентка Європейського центрального банку Крістін Лагард в ірландському ток-шоу Late Late Show 28 жовтня 2022 року. Ці слова явно суперечать заяві, зробленій згодом у тому ж інтерв'ю. Інфляцію, за її словами, спричинила «війна президента Росії Володимира Путіна в Україні». [...] Ця енергетична криза викликає масову інфляцію, яку ми маємо перемогти».
За день до інтерв'ю Європейський центральний банк підвищив процентні ставки ще на 75 базисних пунктів, внаслідок чого загальне збільшення, застосоване на останніх трьох засіданнях, становило 2% – найвищий рівень із 2009 року. Цілком імовірно, на цьому все не закінчиться, оскільки Урядова Рада планує «ще більше підвищити ставки, щоб забезпечити своєчасне повернення інфляції до її середньострокової мети у 2 відсотки».
Згідно з останніми даними, зростання цін у єврозоні фактично досягло рівня, небаченого за останні 20 років: +9,9% у вересні порівняно з тим самим місяцем минулого року. У таких країнах, як Латвія, Литва та Естонія, спостерігається зростання цін на 22%, 22,5% та 24,1% відповідно.
Однак у поширеному консенсусі з приводу значення терміна інфляція існує серйозна невідповідність. Спотворення реальної концепції, що призводить до того, що лідери, експерти, а отже і засоби масової інформації, приписують цьому слову різні причини залежно від зручності моменту. Коли причина насправді завжди тільки одна.
Для багатьох інфляція є синонімом зростання цін. Це не просто поширена думка, але значення, яке також використовується в підручниках з економіки та в офіційній мові. Згідно з Кембриджським словником, інфляція – це «загальне, безперервне зростання цін».
Але чи це так насправді? Біткоїн вчить нас: не довіряй, перевіряй. І під час перевірки виникає проблема: перестановка причини та наслідку.
Інфляція розглядається як наслідок певної події: енергетична криза, нестача чіпів, посуха можуть призвести до підвищення цін на товари та послуги у певних секторах. Але насправді інфляція у її первісному значенні означає не зростання цін, а вказівку на його причину.
Підказка виходить безпосередньо з етимології: інфляція походить від латинського слова inflatio, похідного від слова inflare, тобто роздмухувати. Уявіть надування повітряної кулі: акт надування – це коли повітря видмухується з рота в повітряну кулю: причина. Безпосереднім наслідком є збільшення обсягу повітряної кулі, яка набирає повітря.
Накачування нового повітря в повітряну кулю – це дія, яка призводить до її розширення. Те саме міркування стосується і грошей: сам акт друкування грошей є інфляцією, а його наслідком є зростання цін. Про цю перестановку причин та наслідків як про семантичну плутанину ще наприкінці 1950-х років говорив один із найвидатніших економістів австрійської школи Людвіг фон Мізес:
«Сьогодні існує дуже погана, навіть небезпечна смислова плутанина, через яку неспеціалісту надзвичайно важко вловити справжню суть. Інфляція, як цей термін завжди вживався скрізь і особливо нашій країні, означає збільшення кількості грошей і банкнот в обігу та кількості банківських вкладів, які підлягають перевірці. Але люди використовують термін «інфляція» для позначення явища, яке є неминучим наслідком інфляції, тобто тенденції до зростання всіх цін і ставок заробітної плати. Результатом цієї сумної плутанини є те, що не залишилося терміну, що означає причину цього зростання цін та заробітної плати».
Отже, якщо може бути багато причин підвищення цін, то не може бути стільки причин інфляції, тому що вона сама є джерелом підвищення цін. Набагато адекватніше й інтелектуально чесно було б сказати, що зниження купівельної спроможності може бути результатом кількох факторів, у тому числі інфляції, тобто друкування грошей.
То як же останніми роками поводився Європейський центральний банк у питаннях грошової емісії? Найбільш ефективним показником для розуміння цього є балансовий звіт ЄЦБ, який показує зустрічну вартість наявних активів: тих активів, за які Євровежа не сплачує, а отримує шляхом створення нової валюти. На жовтень 2022 року ЄЦБ володів майже 9 трильйонами євро. До пандемії на початку 2019 року в ньому було близько 4,75 трлн євро. Франкфурт майже подвоїв свою грошову масу за три з половиною роки.
Якщо ми виміряємо кількість євро в обігу у вигляді банкнот та депозитів – число, яке визначається як M1, – вона буде трохи більш обнадійливою, але не набагато: на початку 2019 року в обігу було майже 8,5 трлн євро, сьогодні 11,7 трлн. Зростання 37,6%.
Тож чи можемо ми бути впевнені, що це зростання цін – чи, як його неправильно називають, інфляція – береться нізвідки? Чи це просто наслідок війни в Україні? Враховуючи обсяг грошової маси, виведеної на ринок за останні три роки, ми повинні вважати, що нам пощастило, що середнє зростання цін на товари та послуги все ще тримається на рівні 10% через обмеження пандемії та подальшу економічну кризу, до якої ми входимо.
Яке відношення до всього цього має Біткоїн? Біткоїн має до цього пряме відношення, тому що він з’явився як альтернатива економічним катастрофам, за які центральні банки продовжують нести відповідальність. Альтернатива бульбашкам нестійкого зростання, які чергуються з руйнівними кризами, спричиненими маніпулюванням ринком інтервенціоністської утопії. Біткоїн не може сказати світові, що «інфляція виникла нізвідки», тому що його код є загальнодоступним, і кожен може перевірити його грошово-кредитну політику. Політика, яка не змінюється, і якою не можна маніпулювати. Це закріплено, і так буде. 2,1 квадрильйона сатоші. І ні на один більше.
Це гостьовий пост Федеріко Ріві, незалежного журналіста та автора інформаційного бюлетеня Bitcoin Train. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.