Виправлення стимулів: фіатна бігова доріжка заважає нам зберігати цінність

Біткоїн змінює нашу ментальну модель, і це помітно по багатьох людях, які захоплюються Біткоїном. Одні біткоїнери починають економити, а не жити від зарплати до зарплати. Інші починають серйозніше ставитися до свого життя, кидають пити алкоголь та грати у відеоігри. Хтось переглядає свій раціон і припиняє споживати цукор, вуглеводи, насіннєву олію та інші продукти, які вони їли все своє життя. Деякі навіть одружуються та заводять дітей. Є навіть ті, хто починає серйозно ставитись до релігії.

Ці результати викликають запитання. Яке відношення цифрові гроші мають до перерахованого вище? Проте навіть ставити це питання означає ігнорувати середовище, в якому ми знаходимося, та реальність фіатних грошей. Важко зрозуміти, наскільки шкідлива брудна вода, в якій ми плаваємо, тому що ми занурені до неї. Тільки, вийшовши з каламутної води, ми можемо об'єктивно побачити, що відбувається.

Фіатні гроші мають жахливі стимули на всіх рівнях, і сукупний ефект цих стимулів викликає руйнівну поведінку, яку можна спостерігати у багатьох людей. Замість того, щоб питати, чому завдяки Біткоїну люди перестають вживати алкоголь, ми спочатку повинні запитати, чому люди взагалі надто багато п'ють. Замість того, щоб запитувати, чому біткоїнери народжують більше дітей, ми повинні запитувати, чому люди народжують менше дітей в умовах фіатної системи.

Що не так зі стимулами сучасного світу? Спойлер: це все через фіатні гроші.

Чому нам не вистачає інструментів заощадження

Нинішня фіатна система впливає на людей по-різному, але найбільш очевидно через відсутність інструментів заощадження. В економіці справді немає надійних засобів заощадження. Кожен потенційний засіб заощадження має критичні недоліки, через які економити важче, ніж уникати споживання вуглеводів у пекарні.

Причина відсутності хороших засобів заощадження полягає в тому, що це на руку нашим кейнсіанським повелителям. Гроші, які перебувають у сховищі цінності, не рухаються і, за їхніми словами, «не приносять користі». Вони хочуть, щоб гроші проходили через економіку та збільшували швидкість обігу грошей. Причина, через яку вони цього хочуть, полягає в тому, що вони прирівнюють рух грошей до процвітання. Вони роблять дурну помилку, думаючи, що метрика швидкості відображає реальність.

Кейнсіанці відомі тим, що припускаються таких помилок, вимірюючи, наприклад, рівень зайнятості як показник економічного здоров'я. На вільному ринку між цими двома чинниками є певна кореляція, але щойно уряд починає робити зайнятість метою, наприклад, платячи людям за копання ровів та їхнє засипання, цей показник стає марним. Така поведінка негативно позначається на числах та знецінює метрику.

Швидкість обігу грошей аналогічна. Угоди, що здійснюються під прицілом економічної гармати інфляції, так само марні, як копання та засипання канави. Потрібні реальні продуктивні угоди, наприклад використання грошей для будівництва кораблів, а не контрпродуктивні, такі як токени, що фінансуються венчурним капіталом, для якогось JPEG з шимпанзе, що пускає слину. До речі, саме тому такі показники, як «кількість розробників» в екосистемі альткоїнів, вводять в оману. Метрика керується штучними винагородами, і дійсно, багато хто з цих розробників відтворює процес відкопування та закопування траншей у цифровому вимірі, що оплачуються попереднім майнінгом альткоїнів.

Кейнсіанським повелителям подобається цей заснований на метриках спосіб обліку економіки, тому що він дозволяє їм виправдати практично все, що вирішить зробити уряд. Війна? Це створить робочі місця та простимулює економіку! Соціальне забезпечення? Потрібно змусити більше людей витрачати, і це допоможе економіці! Практично будь-яка державна програма може бути виправданою. Єдина дія уряду, який не подобається кейнсіанцям, – це скорочення витрат. Урядові економісти є кейнсіанцями з тієї ж причини, через яку множаться лжепророки. Вони говорять правителям те, що ті хочуть почути, і раціоналізують свою політику.

Їхня політика не проти заощаджень як таких, але вони виправдовують інфляцію. А інфляція – це те, що потрібно кожному уряду, бо це дозволяє їм витрачати гроші, яких вони не мають. Щоб інфляція виглядала продуктивною з економічної точки зору, потрібне деяке обґрунтування того, чому вона приносить користь економіці. Отже, зберігання стає складнішим, ніж запуск повного вузла Ethereum.

Традиційні засоби заощадження

До Біткоїна, якщо ви хотіли зберегти цінність у довгостроковій перспективі, у вас було лише три варіанти. Нерухомість, якої мало, але вона потребує великих витрат на утримання та податки. А ще є акції, вразливі для різноманітних потрясінь як усередині, так і зовні. Нарешті, є золото, яке довгий час було чудовим засобом заощадження, але перестало ним бути з появою банківської справи з частковим резервуванням.

Дійсно, золото є початковою причиною того, що банківська справа з частковим резервуванням існує і стала такою прибутковою. Банки вже багато років видають кредити з уявного золота у вигляді паперових сертифікатів. На жаль, це продовжується і сьогодні, коли багато великих сховищ золота випускають паперові сертифікати на золото. Це, своєю чергою, збільшує пропозицію золота на найбільш ліквідних ринках золота, які торгують обіцянками постачання золота. Таким чином, фізичного золота насправді мало, а паперового – навпаки. Подібно до голлівудської актриси, паперове золото в основному підробка.

Я впевнений, що якщо ви читаєте цю статтю, у вас є деякі підозри щодо використання фіатних грошей як заощадження, і мені не потрібно зупинятися на цьому, але для повноти картини я поясню чому. Фіатні гроші надзвичайно ліквідні, але дуже швидко знецінюються. Зберігання грошей у доларах – чудовий спосіб втратити гроші в недалекому майбутньому. Грошова експансія долара була величезною: грошова маса M2 збільшилася з 289 мільярдів доларів у 1959 році до приблизно 21 трильйона доларів у 2023 році. У річному обчисленні це приблизно 7-відсоткове знецінення щороку. Як ви зрозумієте далі, це число не випадкове.

Є й інші засоби заощадження, такі як спортивні команди, предмети колекціонування та набори Lego та навіть засоби для миття та банки з-під скумбрії. Про них ми ще поговоримо пізніше. Але досить сказати, що всі ці активи мають ще більші недоліки, ніж ті три, до яких ми зараз звернемося: золото, акції та нерухомість.

Проблеми з акціями, нерухомістю та золотом

Ось у чому проблема з цими засобами заощадження: по-перше, всі вони пов'язані з великими транзакційними витратами. Угоди з нерухомістю дуже обтяжливі. Справа не тільки в тому, що ліквідність постійно коливається, але і в тому, що витрачається багато часу, і існують великі комісії, що перевищують 3%, які ви платите щоразу, коли купуєте або продаєте. Щодо фізичного золота, необхідно враховувати витрати на його доставку. Акції мають комісійні, а застосування диверсифікації до активів відповідно збільшує їхні комісійні.

Друга проблема полягає в тому, що акції та нерухомість вимагають величезної кількості досліджень. У фіатній економіці ви повинні заробити гроші двічі: один раз отримавши їх, і потім зберігши. Щоб правильно інвестувати у нерухомість чи акції, необхідно провести чимало досліджень. Два будинки, які знаходяться поруч один з одним, можуть мати зовсім різну вартість, наприклад, через те, що один з них має поганий фундамент або він знаходиться в іншому шкільному окрузі. Дві акції, навіть в одній галузі, можуть мати дуже різну оцінку, можливо, тому, що в однієї є компетентна команда менеджерів або доступ до певного патенту, якого немає в іншої. Найгірше те, що продуктивність досліджень не завжди залежить від того, хто їх проводить. Довірити дослідження іншій людині – чудовий спосіб втратити гроші (тобто альткоїни), і тому успішні інвестори в нерухомість та акції проводять свій власний аналіз.

У випадку з фізичним золотом також є проблема з його зберіганням. Ви дійсно хочете тримати у себе вдома золотий злиток вагою майже 13 кг, щоб його вкрали? Фізичні товари дуже важко захистити, тому з'явилися банки.

Третя проблема полягає у значній залежності від третіх осіб. Нерухомість можна відібрати за допомогою закону про примусове відчуження приватної власності. Керівники публічних компаній можуть брати участь у розкраданнях та шахрайстві, і вважайте, що вашим акціям кінець. Уряд може використовувати сховище золота для потреб своєї скарбниці, і навіть приватне золото може бути конфісковано за указом уряду.

Прибуток 7% на рік

Керівники активами знають, що 7% – це зразкова рентабельність інвестицій клієнтів. Звідки ця цифра? Вона взялася не з повітря. Сім відсотків – це швидкість, з якою грошова маса розширювалася історично. Отримувати 7% прибутку на рік з акцій вважається дуже добре. Нерухомість здебільшого не наближається до цього показника, і, судячи з даних, які я проаналізував, те саме стосується і золота.

Відсутність хорошого засобу заощадження на індивідуальному рівні призводить до того, що великій групі багатих людей доводиться продовжувати працювати над тим, щоб зберегти свої гроші. Вони знаходяться на грошовій біговій доріжці, і їм доводиться бігти, щоб залишатися на тому самому місці. Якщо ви знаєте багатих людей, це одна з їхніх визначальних характеристик. Вони витрачають багато часу на управління своїми грошима. Це марні зусилля та одна з причин, чому більше грошей означає більше проблем.

Відмова від додаткової роботи

Чи варто тоді дивуватися, що багато людей вважають за краще не займатися управлінням грошима і зрештою просто витрачають їх? Зрештою, саме цього від вас і хочуть кейнсіанські управителі. Вони хочуть, щоб ви підтримували потік грошей, незалежно від того, чи дійсно вам це потрібно. Таким чином, можна спостерігати багато марнотратного споживання серед людей, які не хочуть бігти по фіатній біговій доріжці.

Чому б не жити зараз, якщо купівельна спроможність все одно швидко знизиться? Чому б не купити машину, сумочку чи апетитний пончик? Якщо так багато зусиль потрібно докласти, щоб зберегти свої гроші, чому б не витратити їх на щось, що вас розважить?

Цьому сприяє інший бік фіатного рівняння: борг. Мало того, що заощаджувати дуже складно, то ще й залазити в борги дуже легко. Більшість людей, які працюють на звичайній роботі, мають величезні борги. Для самозайнятих осіб чи підприємців складніше залізти в борг. Але звичайним корпоративним службовцям борг дозволяє збільшити споживання. Тобто вони можуть мати щось зараз, замість того, щоб чекати та дисципліновано економити. Борг породив безліч самовпевнених, розпещених, незрілих дорослих.

Навіть у цілеспрямованих людей бажання покращити себе не завжди працює як треба. Багато хто наслідує стартапи, намагаючись підживлювати свій розвиток користуючись з боргів, наприклад, студентських кредитів. «Інвестуючи» у свою освіту, вони намагаються згодом заробити більше грошей. Однак, багато людей, які вступають до коледжу, розпоряджаються ними інакше. Вони використовують коледж як канікули тривалістю від чотирьох до шести років – і дійсно, близько 40% тих, хто вступає до коледжів, розрахованих на чотири роки, не закінчують їх навіть за шість років. Інвестиції перетворюються на споживання, тому що у них немає дисципліни.

Менталітет високих часових переваг стає набагато легше підживлювати через доступність кредитних карток, іпотечних кредитів, студентських кредитів, автокредитів і навіть особистих кредитів. Наша система спокушає людей усіма способами споживання, оподатковуючи будь-яку дисципліновану поведінку.

Інфляція активів

Відсутність хороших інструментів заощаджень у поєднанні з величезною доступністю кредитів означає виникнення великої інфляції активів. Тобто ми отримуємо шалену вартість речей, які сприймаються як дефіцитні, бо хороших засобів заощадження дуже мало. Люди будуть інвестувати майже у все, що має дефіцит, тому що вони не хочуть повільно втрачати своє багатство. Таким чином, з'являються високі спекулятивні ціни на такі речі, як колекційні картки із зображенням Майкла Джордана, картини Ротко та медальйони нью-йоркських таксі. Коли хороших засобів заощадження так мало, а ліквідні активи, такі як акції, просто йдуть у ногу з грошовою експансією, інші дефіцитні активи стають привабливішими. Коли немає хорошого засобу заощадження, все стає поганим засобом заощадження.

Що справді несправедливо у випадку цього конкретного типу інфляції, то це те, що люди, які отримують вигоду, зазвичай вже дуже багаті або їм просто дуже щастить. Інвестиції у спортивні команди значно перевершили річний дохід у 7%, як і земля в Хемптоні та акції Facebook до того, як вони стали публічними. Що спільного у всіх цих інвестиціях, так це те, що вони доступні лише надбагатим. Мінімальні суми, які можна інвестувати, обчислюються мільйонами, а для спортивних команд це мільярди. Всі вони дозволяють багатим ставати ще багатшими.

Інші активи, які добре зарекомендували себе – це речі, які раптово стали дуже популярними. Багато сучасного мистецтва, медальйони таксі та навіть спортивні картки можна було купити заздалегідь, але для цього було потрібно трохи везіння. Адже на кожного Ротка припадає тисячі художників, які намалювали схожі картини, але так і не стали популярними. На кожну картку з новачком-Джорданом припадало сотні карток спортсменів-новачків, які не змогли побудувати вдалу кар'єру.

Бажання бути везучим, а не хорошим

Інвестування в активи, які перемагають інфляцію, потребує значного везіння, і це породжує велике обурення. Складається враження, що люди, які отримали користь, опинилися в потрібному місці в потрібний час. Така удача не так відрізняється від пошуку вигоди. Таким чином, інвестиції стали схожі на азартні ігри. В результаті мислення людей змістилося зі створення цінності на різні інвестиції, поки вони не стануть популярними.

Справді, цей елемент удачі також присутній у нерухомості та акціях. Несправедливість полягає у тому, що ви повинні бути інсайдером в одній із цих спільнот (які, як правило, дуже багаті), просто щоб заздалегідь знати, у що вкладати гроші. Також необхідно мати доступ до значних сум кредиту, який необхідний, щоб почати вкладати у ці активи. Багато хто з тих, хто розбагатів на інфляції активів, не створив жодної цінності, їм «пощастило». Іншими словами, вони старанно працювали, щоб потрапити до потрібних груп і отримати важелі впливу, щоб отримувати вигоду від отриманої інформації, але така робота не додає цінності, тому її більше вважають успіхом.

Неліквідні та незамінні засоби заощадження

Нерухомість, акції та картки з Майклом Джорданом – це не надто вдалий засіб заощадження, тому що вони не взаємозамінні. Одна ділянка землі не така ж, як інша, і частка в IBM – це не те ж саме, що частка в Google. Відсутність взаємозамінності означає як загальну нестачу ліквідності, а й величезний ризик. Ось чому фондові менеджери одержимі диверсифікацією. Є так багато причин, чому конкретна акція може піти неправильним шляхом, тому робити ставку на щось одне вважається божевіллям.

Таким чином, на індивідуальному рівні фіатні гроші змушують людей докладати набагато більше зусиль, щоб зберегти їхню цінність, а якщо вони відмовляються від зберігання цінності та влазять у борги – до марнотратного споживання. Заздрість до багатих людей стає ще більшою, тому що багато з них стають багатими швидше завдяки везінню, ніж завдяки своїм умінням та принесеній цінності.

Люди, які хочуть зберегти своє багатство, повинні дуже багато працювати, тоді як ті, кому все одно, будуть накопичувати борги. Фіатні стимули полягають у тому, щоб працювати якнайменше, споживаючи якнайбільше.

Біткоїн виправляє це

На індивідуальному рівні така поведінка, яку ми спостерігаємо у фіатній економіці, стримується наявністю хорошого інструменту заощаджень. Набагато менше причин «інвестувати»/ризикувати, якщо є альтернативний засіб збереження вартості. Найпродуктивніші люди можуть продовжувати приносити користь цивілізації замість того, щоб намагатися зберегти свої гроші.

Також не було б такої високої інфляції активів. Це означає, що такі активи, як нерухомість, діставалися б людям, які бажають володіти ними через їхню корисність, а не для інвестицій. Винагорода за збереження цінності цих активів зникає, і більше людей зможуть володіти будинками, тому що їхня вартість природно знизиться. Люди володітимуть лише будинками, якими вони справді користуються, а не для інвестиційних цілей. Так само ціни на картини Ротко, картки з Джорданом та набори Lego оцінюватимуться залежно від їхньої корисності. Вони дістануться людям, які цінують їх за корисність, а не тим, хто шукає способів обігнати інфляцію.

Нарешті стане набагато менше доступних кредитів, що призведе до зниження марнотратного споживання. Натомість капітал буде спрямований на інновації та підприємництво.

На жаль, фіатні гроші створили жахливі стимули. Мало того, що більшість людей вважають за краще бути лінивими та щасливими, ніж працьовитими та хорошими, але навіть люди, які докладають багато зусиль, зазвичай досягають лише обмежених результатів через фіатну бігову доріжку, на якій вони змушені бігти. Багато біткоїнерів відірвалися від цих фіатних заохочень, і відповідно змінилася їхня поведінка.

Це справжня причина, через яку так багато людей у Біткоїн-спільноті, схоже, налагоджують своє життя. Можливість відкладати та свобода від боргів справді покращує наш спосіб життя.

Приходьте за прибутком і залишайтеся, щоб змінити життя.

Це гостьовий пост Джиммі Сонга. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.