Відвідуючи нетрі Сальвадору, стає ясно, що Біткоїн-країна має рухатися далі

За кілька днів до написання цієї статті президент Сальвадору Наїб Букеле оголосив про масштабну поліцейську операцію. Місто-супутник Сан-Сальвадора Сояпанго було оточене 8500 військовими та 1500 поліціянтами, які ходили від будинку до будинку в пошуках членів банди, які все ще ховалися в цьому районі. Усього було затримано понад 150 осіб.

Сояпанго це приклад найсуворіших реалій країни. З населенням 300 000 осіб це місто є домом для кількох «comunidades», назва, яка використовується в місцевому масштабі для позначення нетрів («фавел»).

Звістка про поліцейську операцію сильно мене стривожила, тому що всього за два дні до цього я відвідав два різні райони цього ж міста: неймовірно бідний Сьюдад-де-Діос, який знаходиться на старому сміттєзвалищі, і кримінальну Санта-Лючію, одне з історичних лігв злочинних угруповань.

Мій візит був ретельно спланований заздалегідь, і єдина причина, через яку я зміг потрапити в ці місця, полягала в тому, що «пандільєро», гангстери, сильно постраждали від придушень уряду в останні місяці, що є прямим результатом почастішання зіткнень між ворожими бандами, які на початку цього року знову влаштували кровопролиття у країні.

Якби я спробував приїхати рік тому, моє власне життя, мабуть, було б у небезпеці. Проте для перестраховки у мене був місцевий водій, лише зрідка мене випускали з машини, а супроводжувала нас відома в окрузі людина, яка їхала попереду нас на мотоциклі. Наш провідник був із цих вулиць, п'ять років жив під мостом і мав наркозалежність, від якої вилікувався за допомогою спільноти.

Для мене це був повчальний та необхідний день.

Розв'язання проблеми крайньої бідності

Причина, через яку я відвідав ці місця, пов'язана з недавньою розмовою з досить відомим біткоїнером: добре освіченим і дуже розумним розробником, який працює в галузі вже багато років. Що ж, його теза полягає в тому, що Сальвадор насправді не такий бідний, як кажуть, а скоріше економічно відстала країна, де масштаби крайньої бідності мало чим відрізняються від набагато розвиненіших країн.

Ця точка зору, чесно кажучи, шокувала мене.

За офіційними даними у Сальвадорі 26% населення живе за межею бідності. Це 1,7 млн людей.

Проте багато туристів-біткоїнерів, які приїжджають сюди, вважають, що жінка, яка продає млинці на розі вулиці, бідна. Але ні, ця жінка – підприємниця. Має магазин, бізнес. Ця жінка, попри пом'ятий від важкої роботи простий одяг, належить до нижчого середнього класу в Сальвадорі. Справжня бідність ховається у величезних кварталах з жерстяних будинків, без водопроводу, каналізації та електрики. Невидимі міста, куди ніхто не ходить і про які ніхто не каже.

Це серйозна помилка.

Якщо ми хочемо, щоб Біткоїн мав тут успіх, ми також повинні покращити умови життя цих людей. Тому що вони найбільше цього потребують, і тому що саме їхні злидні, як стало очевидно після поліцейської операції, прямо підживлюють злочинність.

Біткоїнери, які приїжджають до Сальвадору, мріючи про вільнішу націю, ніж та, з якої вони тікають, підприємці, які хочуть тут інвестувати, повинні розуміти, що серед їхніх пріоритетів має бути включення тих, хто живе у нетрях Сояпанго, інакше саме їхнє майбутнє тут, їхні інвестиції перебувають у небезпеці. Справді, збройне розв'язання проблеми банд може бути лише тимчасовим паліативом. Злочинність живиться з нетрів. Тут боси вербують нових головорізів, тут продають наркотики та наживаються, тут живуть, правлять та ховаються. Якщо ми не розв’яжемо проблему крайньої бідності в Сальвадорі, банди будуть повертатися, більш небезпечні та краще організовані, ніж раніше, і Сальвадор ніколи не стане по-справжньому безпечною країною.

Кадри, які я зняв у нетрях Сояпанго, – це удар під дих. Але я думаю, що було необхідно показати нашій спільноті цей бік Сальвадору, про який надто часто забувають.

Я хотів би подякувати Луїсу Давиду Еспаррагосу за організацію дня в нетрях Сояпанго. Без нього нічого з того, що ви щойно прочитали, не було б можливим.

Мої останні дні у Сальвадорі

Я пишу це у свої останні дні в Сальвадорі – скоро я переїду до Гватемали, щоб розповісти про іншу націю, з зовсім іншим ставленням до біткоїна та багатьох місцевих спільнот, які намагаються використати цю технологію для покращення свого життя. Тому настав час підбити деякі підсумки.

Як я докладно задокументував, впровадження Біткоїна у Сальвадорі сповільнюється. Є багато продавців, які перестали приймати BTC як форму оплати. Причини, які вони наводять, були двоякими: Біткоїн надто складний і не вистачає попиту. Мало хто хоче розплачуватися таким чином.

Хоча ми вже продемонстрували, що в недоліках гаманця Chivo винна занадто велика складність, друга проблема набагато серйозніша і делікатніша. З одного боку, є жителі Сальвадору, які заробляють та витрачають долари – сильна валюта, не жертва серйозної інфляції – і з підозрою ставляться до цифрових платежів. Однак, з іншого боку, є обнадійливі дані про активне зростання туризму в цій країні, що також пов'язано з тим, що багато біткоїнерів приїжджають сюди, щоб відвідати країну законного платіжного засобу BTC.

Але якщо сюди приїжджають тисячі біткоїнерів, чому обсяг транзакцій BTC на вулицях не збільшується? Можливо, нашої кількості недостатньо?

Може бути. Але я гадаю, що проблема ще й в іншому.

Дозвольте мені навести вам приклад: кілька тижнів тому, після церемонії вручення дипломів Mi Primer Bitcoin у маленькому містечку Атако, я зустрів іспанського джентльмена, який приїхав у країну спеціально для Біткоїна. Високий і сивий, років за 40, він допомагав цій асоціації, яка знайомить дуже молодих людей у Сальвадорі з Біткоїном. Він був екзаменатором, одним із «експертів», якого покликали оцінювати підготовку дітей. У кепці Bitcoin Beach і футболці Bitcoin, худорлявої статури та засмаглий, він виглядав як типовий прибічник.

Ми затрималися, розмовляючи за межами школи, і я майже випадково згадав, як я трохи розчарувався погіршенням прийняття Біткоїна серед людей.

Саме в цей момент він почав розповідати мені, як він сам, ідеальною іспанською, завжди запитує, чи можна заплатити біткоїнами коли щось купує. Але коли він отримує ствердну відповідь, він починає розпитувати продавця, щоб з'ясувати, що саме він збирається робити із сатоші, які він йому відправить. По суті це допит. Якщо бідний продавець відповідає, що хоче зберегти сатоші на майбутнє, то досвідчений західний біткоїнер відправляє йому їх через транзакцію Lightning. Але якщо він визнає, що хоче обміняти або отримати біткоїн безпосередньо в доларах, тоді ця людина з Заходу перестає використовувати біткоїн і платить у фіаті.

Ви розумієте, який це ідіотизм? У цьому немає жодного сенсу.

Я думав, що наша місія в Сальвадорі полягала в тому, щоб максимально стимулювати прийняття, щоб допомогти цим людям за допомогою нової та альтернативної економічної системи. Але ні! Тепер ми вимагаємо, щоб вони були ходлерами. В іншому випадку вони не достойні нашого біткоїна. Це моторошне мислення і чистий егоїзм.

Коли я вказав йому, що майбутнє цих людей також залежить від успіху біткоїна в країні і що, можливо, його ставлення трохи егоїстичне, тому що, зрештою, ми можемо пожертвувати кількома тисячами сатоші, щоб стимулювати прийняття, навіть якщо вони конвертуються в долари – він розлютився і почав кричати, що живе в Ель-Зонте і що всі його друзі – бідняки в селі та що йому не байдужа їхня доля.

Однак, очевидно, цього недостатньо, щоби пожертвувати кількома доларами в сатоші.

І, зауважте, є багато інших людей, які думають так само. Я бачив тут безліч біткоїнерів, які розплачуються готівкою або кредитними картками. Ми всі знайомі з наративом, який стоїть за цим жестом: «Біткоїн не можна витрачати. Ходліть до смерті. Біткоїн коштуватиме мільярди. Ми не хочемо закінчити як цей дурень Ласло!

Шкода, що успіх Біткоїна в Сальвадорі також пов'язаний з обсягом транзакцій, і що, якщо ми виграємо нашу битву в цій країні, вартість біткоїна на ринках позитивно вплине на благо всієї нашої спільноти. Таким чином, очевидно, що ми всі хочемо, щоб біткоїн зростав у ціні, але лише деякі готові пожертвувати жменькою сатоші, щоб справді зробити свій внесок в остаточну перемогу. Як по-хамськи та егоїстично.

Я говорю це недвозначно: якщо ви приїдете в цю країну для Біткоїна і не готові платити біткоїнами, зробіть ласку Сальвадору, залишайтеся вдома.

PS

Через кілька тижнів я знову побачив цього чоловіка в Ель-Зонте: він зручно сидів, їв креветок і дивився на море в Пало-Верде, одному з найексклюзивніших курортів у селі. Це одне з тих місць, на які його «так багато бідних друзів» не можуть дозволити собі навіть дивитися здалеку.

PPS

Ласло Ханеч – герой, який увійшов у підручники історії, на відміну від усіх тих, хто вважає його дурнем.

Це гостьовий пост Ріккі, автора та співведучого подкастів «Bitcoin Italia» та «Stupefatti». Разом з Лаурою вони дослідники Біткоїна, ведуть хроніку прийняття Біткоїна по всьому світу, по одній країні за раз. Висловлені погляди є його власними і не обов’язково збігаються з точкою зору BTC Inc. або Bitcoin Magazine.